WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів. Основні механізми дії препаратів, які впливають на якість мет - Реферат

Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів. Основні механізми дії препаратів, які впливають на якість мет - Реферат

Різноманітні вплив на метаболічні процеси в організмі:

  • регуляцію білків, жирів і вуглеводів, водно-сольового обміну,

  • забезпечення адаптації в умовах стресу.

Клінічний діагноз наднирникової недостатності - тріада:

  • адинамія,

  • артеріальна гіпотензія,

  • гіперпігментація шкіри.

Вроджена дисфункція (вирилизм, ру..., гіперплазія кори наднирників)

100 мл NaCl – 14,5 ммоль Na

2% - 34 ммоль

Препарати гормонів кори наднирників.

Корою наднирників продукується більше сорока стероїдів. Багато з них відіграють важливу біологічну роль. Такі кортикостероїди, як гідрокортизон, кортикостерон, альдостерон є життєво необхідними.

Як правло, кортикостероїди поділяються на три групи:

  1. Глюкокортикоїди (ГКС):

  • гідрокортизон,

  • кортизон,

  • 11-дегідрокортикостерон,

  • кортикостерон.

  1. Мінералокортикоїди (МК):

  • альдостерон,

  • 11-дегідрокортикостерон,

  • 11-дезокси-17-оксикортикостерон,

  1. Статеві гормони:

  • андростерон,

  • андростендіон,

  • естрон,

  • прогестерон та ін.

Глюкокортикоїди активно впливають на вуглеводний і білковий обмін. Не менш активні вони по відношенню до водно-сольового обміну. Вони сприяють нагромадженню глікогену в печінці, підвищують вміст цукру в крові, викликають збільшення виділення азоту із сечею. Під впливом ГКС змінюється картина гемограми, з'являється еозинопенія, лімфопенія, нейтрофілія.

ГКС виявляють протизапальну, десенсибілізуючу і протиалергічну дію. Мають також протишоковий та антитоксичний ефект.

Характерною для них є імунодепресивна здатність. Під впливом ГКС затримується синтез і прискорюється розпад білків.

Синтез гормонів наднирників знаходиться в тісному взаємозв'язку з функцією гіпофізу і знаходиться під контролем ЦНС. Фізіологічним стимулятором кори наднирників, як уже згадувалось, є АКТГ. Загально відомо, що при різних стресах відбувається активація функції гіпофізу, вона супроводжується виділенням великої кількості кортикотропіну і стимуляцією функції кори наднирників. АКТГ стимулює переважно утворення і виділення ГКС. Останні, в свою чергу, впливають на гіпофіз, пригнічуючи виділення АКТГ. З природних ГКС на сьогодні застосовується лише гідрокортизон. Отриманий ряд синтетичних аналогів кортизону і гідрокортизону (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон). Ці сполуки є більш активними, ніж природні ГКС, діють в менших дозах, менше впливають на мінеральний обмін. Синтетичні аналоги в даний час повністю замінили кортизон. Крім вищезгаданих показів до застосування ГКС, їх призначають в перинатології вагітним жінкам із групи ризику перед пологами (дексаметазон, бетаметазон) для прискорення утворення сурфактанту у легенях плода. ГКС знижують тривалість ШВЛ у залежних від ШВЛ немовлят, і знижують викликаний ШВЛ фіброз легень (БЛД). В якості протинабрякового засобу дексаметазон призначають при менінгітах, і в якості замісної терапії - при вродженій гіперплазії кори наднирників.

Преднізолон – доза - 0,5-5 мг/кг/добу.

Гідрокортизон – 5-10-15 мг/кг/добу.

Дексаметазон – в 7 разів активніший від преднізолону.

До засобів, які інгібують згортання крові відносяться антикоагулянти прямої дії, серед яких першочергово можна відмітити гепарин, який є природним протизгортальним фактором організму і разом з фібринолізином входить до складу фізіологічної антизгортальної системи. Гепарин до певної міри активує фібринолітичні властивості крові, поліпшує коронарний кровоплин. Гепарин має тромболітичні властивості, пригнічує активність тромбоцитів. Застосовується для промивання катетерів, при ДВЗ-синдромі, геморагічному васкуліті, ДЗСТ.

Інгібіторами фібринолізу являються амінокапронова кислота і амбен. Їх застосовують для зупинки кровотеч, пов'язаних з патологічно посиленням фібринолізом.

До гемостатичних середників відносяться етамзілат (децинон) – водорозчинний не стероїдний препарат. Механізм його дії пов'язаний з підвищенням цілості капілярів. Він також подавляє дію простацикліну при викликаній адреналіном агрегації тромбоцитів. Препарат не впливає на фібриноліз, протромбінів час і час згортання. Одноразова доза 12,5 мг/кг (у немовлят). Загальна курсова доза - 200 мг/кг.

Вітаміни – це група біологічно високоактивних органічних речовин переважно рослинного походження, які виявляють регулюючий вплив на процеси метаболізму і фізіологічних функцій організму. Вітаміни входять до складу коферментів, які забезпечують перебіг певних ферментативних реакцій в тканинах.

По фізико-хімічним властивостям вітаміни поділяються на дві великі групи. В першу групу входять розчинні у воді вітаміни (комплекс В,С, Р). Вони відмічаються термостабільністю, здатністю руйнуватися в лужному середовищі і стійкістю в кислому. Вітаміни даної групи не кумулюються в організмі.

До другої групи відносяться вітаміни, розчинні в ліпідах (А, Д, Е, К, Q і F). Вони характеризуються термостабільністю, стійкістю до дії лугів і кислот. Вітаміни цієї групи можуть нагромаджуватись в організмі, що може бути причиною гіпервітамінозів.

До вітамінів відноситься також група біологічно активних речовин, вітаміноподібних сполук: пангамова кислота (вітамін В15), метилметіонінсульфоніт (вітамин U), холін, біотин, інозит, ліпоєва кислота (вітамін N).

Різнобічний вплив, який здійснюють вітамінні препарати на процеси тканинного обміну в організмі, при практично низькій токсичності зумовили доцільність широкого їх застосування в педіатричній практиці.

Окрім використання в якості замісної терапії при гіповітамінозах і авітамінозах, ці препарати внаслідок неспецифічного фармакодинамічної дії зумовлюють активний вплив на різні функції організму. Тому їх призначають при різних патологічних процесах, отже вони можуть розглядатись, як засоби патогенетичної та симптоматичної фармакотерапії.

Однак, при фармакотерапії вітамінними препаратами слід врахувати перш за все те, що потреба організму дитини у вітамінах є відносно вищою, ніж у дорослого, тому що у дітей є більш напруженими обмінні процеси у зв'язку з інтенсивним ростом і розвитком дитини.

У певні періоди життя дитини (інтенсивний ріст, прорізування зубів, їх зміна, статеве дозрівання) потреби у певних вітамінах є підвищеними, що створює так званий відносний гіповітаміноз.

Разом з тим, відносно часто спостерігаються ендогенні гіповітамінози, зумовлені порушенням процесів травлення (особливо у дітей на штучному годуванні), процесів всмоктування і засвоєння вітамінів при патології органів травного каналу (ентероколіт, гепатохолецистит; дисбактеріоз, синдром мальабсорбції).

У новонароджених гіповітаміноз може виникнути в зв'язку з відсутністю мікроорганізмів в товстому кишківнику, які продукують ряд вітамінів групи В, а також внаслідок функціональної незрілості печінки. Гіповітаміноз може виникати при хворобах гепатобіліарної системи. У дітей полі гіповітаміноз може наступити швидше, ніж у дорослих.

Таким чином, використання вітамінних препаратів в педіатричній практиці дозволяє здійснювати цілеспрямовану регуляцію метаболізму і фізіологічних функцій.

Слово "фермент" походить від латинського fermentum – закваска. Друга назва ферментів – "ензими" походить від грецького en zyme – в дріжджах. Ензими виконують роль каталізаторів біохімічних реакції в організмі, мають високу специфічність. Найчастіше в медичній практиці застосовують ферменти екзокринних залоз органів травного каналу (панкреатин, пепсин, ліпаза, амілаза та ін.) з метою замісної терапії. Останніми роками здобув популярність метод системної ензимотерапії при найрізноманітніших хворобах, починаючи з терапії гепатитів, закінчуючи дифузними хворобами сполучної тканини. В якості системної ензимотерапії в педіатрії знайшов застосування препарат вобензим.

Скорочення.

АКТГ – адренокортикотропний гормон

ГКС - глюкокортикостероїди

ДВЗ-синдром - синдром дисемінованого внутрішньосудинного

згортання

ПЗ – підшлункова залоза

ПГ - паратгормон

СТГ – соматотропний гормон

ТТГ – тиреотрпоний гормон

ЦНС – центральна нервова система

ЩЗ – щитоподібна залоза

Література.

  1. Витамины в педиатрии /Под ред Е.М. Лукьяновой. - Київ : Здоров'я, 1984. –127с.

  2. Машковский М.Д. Лекарственные средства – М.: Медицина, 1999. - Т.1, Т.2.

  3. Медицина дитинства. В 4т. Т. 1. // За ред. П.С.Мощича.- Київ : Здоров'я, 1995. – С. 543-608.

  4. Современная терапия в неонатологии /Под ред. Н.П.Шабалова. – Москва: МЕДпресс, 2000. – 262с.

Loading...

 
 

Цікаве