WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів. Основні механізми дії препаратів, які впливають на якість мет - Реферат

Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів. Основні механізми дії препаратів, які впливають на якість мет - Реферат

Лекція

Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів. Основні механізми дії препаратів, які впливають на якість метаболізму в організмі дитини: гемостатиків, вітамінів, ферментів, їх інгібіторів, засобів, що впливають на тканинний обмін

МЕТА: удосконалити знання лікарів–педіатрів про сучасні підходи і трактування механізму дії гормонів, вітамінів, ферментів, препаратів, які мають вплив на загортальну систему крові, особливості порушень метаболізму в організмі дитини та шляхи їх попередження.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

І. Клінічна фармакологія гормонів.

  1. Характеристика і покази до застосування гормонів гіпофізу в педіатричній практиці.

  2. Вплив на організм, покази до застосування гормонів щитоподібної залози та антитиреоїдних засобів.

  3. Особливості дії гормону паращитовидної залози.

  4. Особливості регуляції метаболізму гормонами підшлункової залози.

  5. Біологічна роль гормонів кори наднирників.

ІІ. Властивості препаратів, що впливають на загортальну систему крові.

ІІІ. Механізм дії вітамінів.

IV. Біологічна роль ферментів.

Ключові слова: діти, обмін речовин, гормони, вітаміни, ферменти, гемостатики.

Гормони, їх аналоги та протигормональні препарати.

Ormao – гр. - збуджую.

Гормони є хімічним речовинами, які синтезуються в залозах внутрішньої секреції і відіграють важливу роль в гуморальній регуляції різноманітних функцій організму. Але вони володіють не тільки специфічною гормональною активністю, але багатьма фармакологічними властивостями, направленими на регуляцію процесу обміну речовин. Так – наприклад, глюкокорикостероїди (ГКС) використовуються як протизапальні, протиалергічні, протишокові, протипухлинні засоби..

За хімічною будовою гормональні препарати відносяться до наступних груп:

  1. Речовини білкової та поліпептидної будови (препарати гормонів гіпофізу, паращитовидної залози та підшлункової залози).

  2. Похідні амінокислот – препарати гормонів щитоподібної залози.

  3. Стероїдні сполуки – препарати гормонів кори наднирників, статевих залоз.

При гіперфункції застосовують антагоністи гормонів.

Препарати гормонів гіпофізу.

Гіпофіз складається із трьох долей – передньої, середньої і задньої.

Передня і середня долі містять залозисті клітини, що об'єднуються в аденогіпофіз.

В передній долі продукується адренокортикотропний гормон, соматотропний, тиреотропний, фолікулостимулюючий, лютеїнезуючий і лактогенний гормон (пролактин). Їх утворення і вивільнення контролюється спеціальними факторами (гормонами, ліберинами) гіпоталамусу. В середній долі декретується меланофорний гормон.

Задня доля гіпофізу носить назву нейрогіпофізу і складається з клітин, що нагадують глію (пітубцити). В нейросекреторних клітинах нейрогіпофізу синтезуються два гормони – окситоцин і вазопресин (антидіуретичний гормон (АДГ).

Синтез і виділення гормонів гіпофізу регулюється по принципу зворотного зв'язку, коли активність гіпоталамізних центрів і, відповідно, гіпофізу залежить від концентрації циркулюючих у крові гормонів. Зниження вмісту гормонів в крові стимулює гіпоталамо-гіпофізарну систему, а підвищення супроводжується пригнічуючим ефектом.

Фармакологічним препаратом АКТГ є кортикотропій, який є фізіологічним стимулятором кори наднирників. Він викликає посилення біосинтезу і виділення в кровоплин кортикостероїдніх гормонів, головним чином ГКС – кортизолу і кортизону та ін., а також андрогенів. Одночасно зменшується вміст в наднирниках аскорбінової кислоти та холестерину. Лікувальна дія кортикотропіну подібна до дії ГКС. Він виявляє протиалергічну та протизапальну дію, володіє імунодепресивною активністю, викликає атрофію сполучної тканини, впливає на вуглеводний та білковий обмін, та інші біохімічні процеси.

Раніше кортикотропін мав такі ж покази до застосування, як і ГСК. Але зараз його застосовують в основному при вторинній гіпофункції кори наднирників попередження "синдрому відміни" після тривалого лікування ГКС. Застосовують також для дослідження стану гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи.

При прийомі всередину препарат є неефективним, оскільки руйнується у травному каналі. Вводиться як правило, в/м, зрідка допускаються довенні вливання. Дія одноразової дози триває 6-8 годин, тому ін'єкції повторюють 3-4 рази на добу. Доза для дорослих 80-30 ОД кортикотропіну /добу – курс 1-2-3 тижні. До кінця курсу рекомендується зменшення дози до 20-30 ОД/добу.

Перепаратом тиреотропного гормону є тиреотропні. Застосовують для диференційної діагностики первинного чи вторинного гіпотиреозу, а також у поєднанні з тиреоїдином, як лікувальний засіб (ЛЗ) при недостатності щитоподібної залози дієнцефально-гіпофізарного генезу (недостатності функцій гіпофізу, гіпофізарної кахексії, гіпофізарному нанізмі, адіпозогенітальному синдромі, церебрально-гіпофізарному ожирінні). Проти- показом до введення з первинний гіпотиреоз, токсичний, вузловий зоб, виражений гіпокортицизм.

Соматотропін виявляє анаболічну дію, позитивно впливає на мінеральний обмін, викликає збільшення росту і маси тіла при карликовості, пов'язаній з недостатністю гормонів росту.

Максимальне збільшення маси тіла і росту досягається в перші 6-9 місяців лікування, потім чутливість знижується, бо знижується чутливість тканин до гормону. Вводять внутрішньом'язово по 2-4 ОД 2-3 рази в тиждень.

Серед гонадотропних гормонів найбільшу цікавість представляє лактогенний (лютеотропний) гормон, або пролактин. Він є ключовим гормоном лактогенезу. Впливає на встановлення функції лактогенезу в дородовому і післяпологовому періоді. Застосовують при недостатності лактаційної функції у жінки після пологів. Вводять по 70-100 ОД 1-2 р/добу на протязі 5-6 днів.

Меланофорний гормон середньої долі гіпофізу або інтермедин застосовують для лікування дегенеративних змін сітківки, гемералопатій, пігментного ретиніту, міопічного хоріоретиніту. Препарат стимулює активність колбочок і паличок, які збереглись в сітківці, покращує адаптацію в темряві, підвищує гостроту зору. Призначають у вигляді 5% розчину по краплі в кон'юнктивальний мішок. Тривалість лікування декілька місяців.

Препаратом задньої долі гіпофізу є окситоцин, основною фармакологічною дією якого є здатність до скорочення мускулатури матки, тому його і застосовують для стимуляції пологової діяльності, для профілактики і лікування гіпотонічної маткової кровотечі. А також окитоцин спричинює скорочення міоепітеліоцитів в альвеолярних дольках молочної залози і виділення молока в молочні протоки і синуси. Застосовують при гіпогалактії. Вводять перед годуванням по 0,5 мл (25 ОД) окситоцину 1 раз на добу.

Гіпоталамо-гіпофізарна область.

Новий науковий напрям нейроендокринології, секреція гіпоталамусом нейрон-гормонів і їх регулюючого впливу на гіпофіз і периферійні ендокринні залози. В гіпоталамусі проходить регуляція практично всіх видів обміну речовин – В, водного та ін., а також температури тіла, апетиту насичення.

В нейронах гіпоталамусу синтезуються рилізінг-гормони (ліберини і статини) – тиреотропин-рилізінг-гормон, соматотропін-рилізінг-гормон та ін., які керують продукцією тропних гормонів передньої долі гіпофізу.

Ліберини – посилюють, статини – пригнічують.

Нецукровий діабет – зниження продукції АДГ (вазопресину), який у відповідь на гіповолемію, гіперосмолярність плазми, стрес, перехід в горизонтальне положення, впливаючи на дистальні канальні нирок посилюють реабсорбцію води і затримку її в організмі – стан, коли організм не здатний концентрувати сечу. (Причина – травма, пухлини (краніоангіома), ураження ЦНС).

Щитоподібна залоза – важливий орган внутрішньої секреції, особливо для підростаючого організму. Основна функція – захватити з крові йод, приєднати до амінокислоти тирозину для багатоступеневого синтезу трийодтиранину (Т3) і тироксину Т4 -

  • збільшують потребу кисню тканинами,

  • стимулюють синтез білка, глікогену, жирних кислот,

  • впливають на ріст і диференціацію тканин.

Реакція по типу зворотного зв'язку (гіпофункція і гіперфункція).

Вроджений гіпотиреоз:

  • дефіцит Т3 і Т4 – зниження активності окисно-відновних реакцій;

  • зміна механізму обміну білків, жирів і вуглеводів.

Особливо серйозні наслідки для дітей перших місяців і років життя, коли на ріст і розвиток впливає функція щитоподібної залози.

Найбільш тяжкі наслідки торкаються головного мозку:

  • зменшується його маса і розміри,

  • порушується мієлінізація провідних шляхів,

  • сповільнюється процес окостеніння, ріст скелета, формування внутрішніх органів, внаслідок чого розвивається кретинізм, олігофренія з нанізмом.

Препарати: L-тироксин, тироїд, Ліотрікс, Ліотиронін.

Loading...

 
 

Цікаве