WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів - Лекція

Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів - Лекція

  • Основний біологічний ефект інсуліну – регулюючий вплив на вуглеводний обмін:

  • сприяє активному транспорту глюкози, інших гексоз, пентоз через клітинні мембрани та утилізації їх печінкою, м'язовою та жировою тканинами;

  • стимулює гліколіз, індукує синтез ферментів глюкокінази, піруваткінази, пентозофосфатний цикл;

  • підвищує синтез глікогену, пригнічує глікогеноліз, гліконсогенез.

  • Збільшує утворення жиру:

  • стимулює ліпогенез, утворення гліцеринів і введення його до ліпідів;

  • активує в жирових клітинах синтез фосфоліпідів, стимулює біосинтез холестерину.

  • Інсулін сприяє синтезу білків:

  • посилює транспорт амінокислот в клітині;

  • активує синтез нуклеїнових кислот, підвищує вміст 3,5-нуклеотаз, нуклеозидтрифосфатази, в т.ч. у ядерній оболонці, де вона регулює транспорт м-РНК з ядра до цитоплазми.

  • Паралельно з посиленням анаболічних процесів інсулін гальмує катаболічні реакції розпаду білкових молекул.

Внаслідок нормалізації білкового, вуглеводного та жирового обміну в крові і в сечі зникають кетонові тіла, припиняється схуднення, зникає булемія, зростає детоксикацій на функція печінки та резистентність до інфекцій.

  • Разом з гормоном росту інсулін приймає участь в активації росту і розвитку організму.

  • Нормалізує обмін електролітів.

  • Інсулін запобігає втраті організмом рідини та іонів калію з сечею.

  • Інсуліну властиві імуногенні та антигенні властивості.

Динаміка дії інсуліну:

  • дуже швидка (секунда) зміна мембранного транспорту глюкози;

  • швидка (хвилини) активація (або гальмування) ферментів, які беруть участь у метаболізмі глюкози-гексокінази, глікогенсинтетази. Інсулін гальмує розпад глікогену, ліпідів, глюконеогенез;

  • повільно (хвилини, години) сприяє поглинанню амінокислот клітинами;

  • дуже повільно (години, доба) відбувається стимуляція синтезу РНК і ДНК.

Показання: інсулінзалежний цукровий діабет, гіперглікемічна кома. Також використовують у лікуванні окремих форм шизофренії (гіпоглікемічні стани), як анаболічний засіб при кахексії, фурункульозі, тиреотоксикозі, зниженні апетиту, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хронічному гепатиті.

Гормональні препарати кори наднирникових залоз.

Кора наднирникових залоз продукує майже 40 стероїдних гормонів кортикостероїдів – глюкокортикоїдів (ГК), мінералокортикоїдів (МК) і сполук з естрогенними і андрогенним властивостями. Більшість з них має важливе біологічне значення, а гідрокортизон (кортизол) і кортикостерон, альдостерон є життєво необхідними.

Глюкокортикоїди - гідрокортизон, кортизон, ІІ-дегідрокортикостерон синтезуються в клітинах середньої пучкової зони наднирникових залоз. Виділення ГК регулюється передньою частиною гіпофізу через адренокортикотропний гормон. Як лікарські засоби використовуємо синтетичні аналоги гідрокортизону ацетат і гемісукцинат, кортизону ацетат, преднізолон, дексаметазон, тріамсінолон, синафлан, бетаметазон, ін.

Фармакодинаміка. ГК впливають на основні види обміну речовин:

  • посилюється глюконеогенез, зростає рівень глюкози в крові, затримка утилізації її тканинами (антагонізм з інсуліном), зростає вміст глікогену в печінці;

  • катаболічна дія: негативний азотовий баланс, зменшення перетворення амінокислот в білки, знижується інтенсивність обміну нуклеїнових кислот, утворення РНК. В результаті розвивається атрофія скелетних м'язів, шкіри, гальмуються процеси регенерації і загоєння ран, гальмується синтез антитіл. Порушується формування тканин, уповільнюється ріст.

  • Вплив на жировий обмін виявляється збільшенням продукції гліцерину і вільних жирних кислот у жировій тканині. Гліцерин є субстратом гліконеогенезу. Вільні жирні кислоти використовуються як правило, як джерело енергії, що забезпечує збереження запасів глюкози в тканинах. Непропорційно відкладається жирова тканина на обличчі, плечовому поясі, животі (один із проявів кушингоїду). У легенях стимулюють синтез сурфактанту.

  • В нирках збільшують реабсорбцію натрію і води, підвищують елімінацію з організму калію і кальцію.

  • Змінюють процес гемопоезу: пригнічують проліферацію лімфоцитів, викликають лімфопенію, еозинопенію, підвищують продукцію еритроцитів, ретикулоцитів і нейтрофільних лейкоцитів.

  • ГК стимулюють функцію серцево-судинної системи: зростає скоротлива функція міокарду, систолічний і хвилинний об'єм крові, чутливість судинної стінки до пресорних амінів – адреналіну, норадреналіну, ренін-ангіотензину.

  • ГК збуджує або пригнічує ЦНС.

  • ГК стимулюють виділення пепсину, соляної кислоти.

  • ГК впливають на всі ланки алергійної реакції. Протиалергійна дія тісно пов'язана з імунодепресивною.

Механізм дії ГК.

  • Протизапальна дія полягає у гальмуванні синтезу класичних медіаторів запалення (простагландинів, лейкотрієнів через пригнічення синтезу арахідонової кислоти), знижують чутливість тканин до них в результаті пригнічення активності фосфоліпази А-2, гістаміну, серотоніну. Гальмують усі фази запалення. ГК стабілізують мембрани лізосом, запобігають звільненню лізосомних ферментів з протеолітичною активністю, в результаті чого пригнічується альтеративна фаза запалення. Зумовлюють спазм дрібних судин, знижують їх проникливість. У зоні запалення зменшується кількість і функціональна активність клітин макрофагів, лейкоцитів, фібробластів, ін.). ГК уповільнюють активацію системи комплементу, згортання крові і системи плазмін-фібриноліз.

  • Гіпосенсибілізуюча, антиалергійна дія ГК пов'язана з гальмуванням вивільнення гістаміну в зоні запалення та зниження чутливості Н1-рецепторів до медіаторів алергії.

  • Імуносупресивна дія ГК пов'язана з пригніченням різних етапів імуногенезу: міграції стовбурових клітин, кісткового мозку, активності Т- і В-лімфоцитів, пригнічується синтез Ig. Гальмують вивільнення з лімфоцитів і макрофагів IFN-γ і інтерлейкінів, пригнічують реакцію тканин на всі цитокіни.

  • Протишокова дія ГК полягає у зростанні концентрації катехоламінів у тканинах, зменшенні вивільнення біогенних амінів (перешкоджає зниженню АТ, венозного тиску, посиленні серцевих скорочень). Різновидом протишокової терапії є антитоксичний ефект ГК, важливий компонент антистресової їх дії. Антитоксична дія визначається активацією метаболічної функції печінки та зменшення проникливості ГЕБ.

Мінералокортикоїди (МК). Основним природним МК є альдостерон, синтетичний його аналог – дезоксикортикостерон ацетат (ДОКСА, дескортерон, дескортон).

МК діють на епітеліальні клітини ниркових канальців: збільшують реабсорбцію води і натрію в ниркових канальцях, посилюють виведення калію, кальцію, в менший мірі – магнію. Ефект розвивається через 2-6 годин.

Альдостерон у 25-50 разів активніший, ніж ДОКСА. Механізм контролю секреції альдостерону знаходиться в юкстагломерулярному апараті нирок (ЮГА). Аферентні артеріоли нирок є "рецепторами" об'єму, сприймають сигнал зниженого АТ. У відповідь ЮГА секретує ренін, який у плазмі крові сприяє утворенню ангіотензину ІІ, що стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз. Альдостерон в нирках викликає затримку натрію і води, надалі збільшення ОЦК, АТ, ниркового кровоплин. Розвиваються набряки, виникає гіпокаліємія. При тяжкій недостатності кровообігу розвивається вторинний гіперальдостеронізм.

Найефективнішими антагоністами альдостерону є спіролактон, альдактон, верошпірон.

Недостатня секреція МК викликає ексикоз, зниження тонусу скелетних м'язів, порушення діяльності серця, різкі зміни активності ЦНС, порушення пігментації шкіри (бронзова шкіра).

Показання до використання МК: недостатність надниркових залоз, в т.ч. хвороба Аддісона, артеріальна гіпотонія, виразкова хвороба шлунку, міастенія, адинамія.

Протипоказання: гостра і хронічна недостатність кровообігу, артеріальна гіпертензія, артеріосклероз, стенокардія, гломерулонефрита, цироз печінки.

Література.

  1. Белоусов Ю.Б., Омельяновский В.В. Клиническая фармакология болезней органов дыхания. - М.: Универсум Паблишинг, 1996.- 177с.

  2. Дрогов С.М., Страшний В.В. Фармакологія. – Харків: Издательский центр ХАИ, 2002.

  3. Фармакологія/І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.А. Туманов. За ред. І.С. Чекмана. – К.: Вища школа, 2001.

  4. Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2т. Т.2. –Харьков: Торсинг, 1997.

Loading...

 
 

Цікаве