WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Респіраторні алергози у дітей. поліноз. Фактори ризику і причини їх розвитку, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика. Сучасні під - Реферат

Респіраторні алергози у дітей. поліноз. Фактори ризику і причини їх розвитку, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика. Сучасні під - Реферат

Ураження повік.

Дерматит повік: відчуття важкості, свербіння, сухість, гіперемія, лущення шкіри, тріщини, м.б. набряк Квінке. В останньому випадку набряк від незначної припухлості до вираженого, який закриває очну щілину. Як правило, набряк однобічний.

Кон'юнктивіт: відчуття стороннього тіла в очах, свербіння, печії, втоми, болі в надбровних дугах. Суб'єктивні симптоми наростають до вечора. Об'єктивно: гіперемія (симптом "червоних очей"), яка зменшується в напрямку до рогівки. При перикорнеальній ін'єкції гіперемія наростає від повік до рогівки. Змішана ін'єкція (поєднання кон'юнктивальної і перикорнеальної) вказує на важкі ураження очей (кератит, увеїт), які загрожують втратою зору. На гіперемованій слизовій добре видно гіперемовані елементи гіперплазованої лімфоїдної тканини. Останні добре визначаються при набряку слизової (хемози). Набряк слизової також в різній мірі виражений і при значному слизова створює валик між повіками, а рогівка зміщена в глибину набряку. Хемоз приводить до порушення трофіки рогівки. При цьому виділення із очної щілини слизисті, безбарвні або злегка жовтушного кольору, прозорі у формі комочків або ниток. Особливістю полінозу є незначні виділення з очей. Нерідко до алергічного приєднується бактеріальне запалення.

Кератит: болі в очах, перикорнеальна ін'єкція, інфільтрати по периферії рогівки, утворюючи краєву виразку рогівки.

Увеїт: (ураження судинної оболонки), ретиніт (ураження сітківки) - рідкий і надзвичайно серйозний для прогнозу вияв полінозу очей.

При запаленні райдужної оболонки і циліарного тіла (іридоцикліт) дитина відчуває різкі болі в очах. На задній поверхні рогівки появляються відкладення (преципітати), які зникають з періодом цвітіння рослин.

При цьому необхідно виключати ДЗСТ (ЮРА, СЧВ).

Вкрай рідко уражується зоровий нерв: випадіння полів зору, знижена гострота зору вдалину.

Ураження ЛОР-органів найчастіше поєднується з ураженням очей, тому говоримо про ринокон'юнктивальний синдром, який є у 98% випадків при полінозі.

Паралельно з очними симптомами мають місце сильне свербіння в носі, носоглотці, приступи виснажливого чихання з виділенням великої кількості серозного носового секрету, які чергуються з повною закладеністю носа.

Алергічний риніт характеризується наступним:

  • сезонність, наявність специфічних пускових причин (трігерів): пилку, пилу, запахів, зміни температури, повітря, атмосферного тиску;

  • приступодібне чихання;

  • водяністі виділення з носа;

  • неоднакова вираженість симптомів на протязі дня (вдень, як правило, діти почувають себе краще);

  • паралельно є симптоми кон'юнктивиту;

  • перші симптоми з'являються в дитинстві, рідше - в юності;

  • супутні алергічні захворювання – атопічний дерматит, харчова алергія, бронхіальна астма, ін.;

  • обтяжений сімейний анамнез по атопії.

Результати параклінічного дослідження:

  • еозинофілія в крові і виділеннях з носа;

  • підвищення в крові загального ІgЕ, специфічного ІgЕ;

  • позитивні провокаційні проби.

В процес поступово витягується слизова носоглотки, слухових труб, приєднуються болі у вухах, голос стає осиплим, підвищена чутливість до холоду, різних запахів, дорожного і домашнього пилу. Алерген, який попав в організм активує Т-лімфоцити, які продукують цитокіни ІL-3, IL-4, IL-5, гранулоцитарно-моноцитарний колонієстимулю-ючий фактор (Г-М-КСФ). Під впливом цих цитокінів наступає активація еозинофілів, які інфільтрують слизову, виділяють велику кількість прозапальних медіаторів і ведуть до персистенції симптомів хронічного риніту:

  • закладеність носа;

  • деструкція епітелію;

  • втрата сенсорної чутливості;

  • розвитку гіперреактивності на окремі неспецифічні подразнення.

Найчастіше поліноз проявляється риносинуїтом. Ураження слизової носа без ураження пазух носа зустрічаються крайнє рідко. Основна скарга дітей в період загострення полінозу – закладеність носа. При цьому у половини дітей носове дихання повністю відсутнє. Крім закладеності носа хворих турбують рясні водяністі виділення з носа, які супроводжуються приступами чихання, свербінням слизової оболонки носа, очей, глотки, сльозотечею. При цьому лице одутловате, ніс розпухший, очі запалені, відкритий рот, потріскані губи, мацерація шкіри під носом. Слизова носа симетрично набрякла, носові ходи звужені, заповнені слизистимі виділеннями. Слизова від мармурово-білого кольору до сірого, набряк слизової зберігається після нанесення місцево судиннозвужуючих препаратів.

В період ремісії (поза періодом цвітіння алергізуючих дерев і рослин) у частини дітей (15-20% випадків) утримується порушення носового дихання, закладеність носа, приступи чихання. При ізольованій пилковій алергії круглорічне збереження симптомів синуїту зустрічається рідше (~ 5% випадків). У випадку наявності супутньої побутової сенсибілізації круглорічне загострення риносинуїту мало місце у 32-35% випадків.

Ураження додаткових пазух носа у дітей з полінозом протікає без специфічних клінічних симптомів; характеризується розвитком рівномірного симетричного набряку слизової оболонки пазух (зокрема верхньощелепних), який рентгенологічно виражається у вигляді концентричного пристінкового затемнення. При великій тривалості загострення набряк слизової повністю заповнює просвіт пазух. В цих випадках на рентгенограмі має місце симетричне гомогенне затемнення верхньощелепних пазух, рідше – решітчастого лабіринту, основних пазух. Ураження лобних пазух (останні у дітей починають формуватись після сьомого року життя), спостерігаються казуїстично рідко.

Нагромадження ексудату у верхньощелепних пазухах при рентгенологічному дослідженні не визначається. В окремих випадках секрет отримуємо під час пункції гайморових пазух. В цитограмі ексудату переважають еозинофіли. Еозинофілія наростає в час загострення і зменшується в період ремісії. Еозинофілія слизу із носа і пазух, як і еозинофілія крові не є патогномонічним симптомом полінозу, а тільки вказує на атопічну природу патології. Однак, це дослідження є важливим при диференційній діагностиці пилкового риносинуїту від інфекційно-запального та вазомоторного. Характерним для пилкового риносинуїту є відсутність дистрофічних змін слизової, навіть при багаторічному стажі захворювання. Інколи може бути короткочасне апноє в час сну, яке самостійно проходить.

В той же час може нашаруватись вторинна інфекція у дітей з пилковим риносинуїтом. При цьому виділення з носа набирають характер слизисто-гнійних, гнійних, стають в'язкими. Секрет може нагромаджуватись у верхньощелепних пазухах. В цитограмі секрету переважають нейтрофіли. Крім цього, приєднуються загальні симптоми інфекційного процесу. Гарячка, інтоксикація, запальні зміни лейкоцитограмі (лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво), висока ШОЕ. Місцеві зміни слизової носа втрачають характерну для полінозу симетричність. До переважно однобічного ураження сприяють і анатомічні особливості порожнини носа (викривлення носової перегородки, гіпертрофія носових раковин, ін.). Вказані аномалії затруднюють нормальну аерацію ушкодженої половини носа, сприяють локальному порушенню кровообігу, що в значній мірі поглиблює важкість клінічних проявів полінозу.

А.Т. Лихачов виділяє три основні форми хронічного риносинуїту: атопічну, інфекційно-алергічну, вазомоторну.

Атопічна форма виникає в результаті підвищеної чутливості слизової оболонки носа і додаткових пазух до пилку рослин, побутових, епідермальних, харчових, медикаментозних алергенів.

Інфекційно-алергічна форма риносинуїту зумовлена хронічним інфекційним запаленням і розвитком на цьому фоні сенсибілізації. Вогнища інфекції при цій формі локалізуються переважно у додаткових пазух, рідше – у лімфатичному кільці. Інфекційно-алергічний риносинуїт відрізняється від хронічного гнійного синуїту наявністю алергічного компоненту, наслідком якого є безперервно рецидивуючий перебіг захворювання, недостатня ефективність антибактеріальної терапії, протизапальних середників. Досить часто процес має нисхідний характер і уражає трахею, бронхи - риносинусотрахеобронхіт.

В основі вазомоторної форми риносинуїту лежить конституційна лабільність вегетативної нервової системи, підвищена чутливість рецепторів слизової оболонки носа і додаткових пазух, зумовлена як загальними, так і місцевими причинами. До останніх відносимо: порушення анатомії носа і носоглотки (аденоїдні вегетації, викривлення носової перегородки, гіпертрофія нижніх і середніх раковин); вегето-судинну дистонію, дієнцефальний синдром (рідко), аденому гіпофіза.

Loading...

 
 

Цікаве