WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості імунної відповіді при інфекційних процесах. особливості перебігу інфекційних хвороб у дітей раннього віку. ВІЛ-інфекція: епідеміологія, кл - Реферат

Особливості імунної відповіді при інфекційних процесах. особливості перебігу інфекційних хвороб у дітей раннього віку. ВІЛ-інфекція: епідеміологія, кл - Реферат

АЗТ блокує активність вірусного ферменту зворотньої транскриптази, що припиняє розмноження ВІЛу в зараженій клітині. Нині АЗТ і його аналоги впроваджуються для лікування хворих у всіх країнах. Цей препарат призначають в середину по 2 капсули (0,2г) 3-4 рази на день, дітям – з розрахунку 0,005-0,01г/кг маси тіла на добу. Курс лікування триває роками з невеликими перервами. При застосуванні АЗТ покращується загальний стан хворого, збільшується маса його тіла, зникають деяки ознаки СНІДу. Але цей засіб дуже токсичний, особливо для клітин кісткового мозку, під час лікування часто розвивається анемія, а нерідко й зменшується кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, й зрідка приєднується цироз печінки. У процесі лікування, зростає частка резистентних до АЗТ вірусів.

Лікування хворих на СНІД

Таблиця 3

  1. Етіологічне (противірусне)

  • Азидотимідин

  • Дидеоксиінозин

  • Дидеоксицитидин

  • Ставудин

  • Лимівудин

  • Антимонатовольфрамат (НРА-23)

  • Аденінарабінозид

  • Сурамін

  • Інтенферон

  • Індуктори інтерферону

  1. Патогенетичне (імунокорегуюче)

  • Тимозин, тимопептин

- Т-активін

  • Інтенферони, інтерлейкіни

  • Левамізол, ізопринозин

  • Індометацин

  1. Проти вторинних інфекцій і пухлин

Антибактеріальні препарати:

  • Тетрацикліни

  • Аміноглікозиди

  • Макроліди

  • Цефалоспорини

  • Стрептоміцини

  • Пеніциліни

  • Сульфаніламіди

  • Ізоніазид

  • Рифампіцин

  • Етамбутол

Антипротозойні:

  • Триметоприм-сульфаметоксазол

  • Дапсон

  • Пентамідин

  • Примахін і кліндаміцин

Противірусні препарати:

  • Ацикловір, ганцикловір

  • Інтенферон

  • Рибавірин

  • Відарабін

За новими даними, більшу антивірусну дію, ніж інгібітори транскриптази, мають інгібітори вірусної протеази, зокрема індінавір. Маючи різні механізми дії, індінавір та АЗТ у комбінації виявляють значний синергізм. Найефективнішою вважається комбінація з АЗТ, індівіра і ЗСТ.

Інтенсивно вивчаються з лікувальною метою препарати інтерферонів та індукторів ендогенного інтерфероноутворення, моноклональних антитіл, інтерлейкіну, гормонів вилочкової залози, інші способи зміцнення клітинного імунітету, який при СНІД руйнується. В Україні проходить випробування препарат лаферон, що є удосконаленим аналогом генно-інженерного препарату реаферону. Він добре переноситься, не має побічних негативних впливів, викликає регресію саркоми Капоші на 20-70%, активізує у хворих на СНІД клітинний імунітет. Розпочато клінічні випробування деяких сполук, що пригнічують зворотну транскрипазу вірусів, і стовбурових клітин ембріонального гемопоезу.

У комплексній терапії хворих важливе місце відводиться боротьбі з опортуністичним хворобами. Після виявлення пневмоцистної пневмонії призначають бактрим (триметоприм і сульфаметоксозол), дапсон, пентамідин або інший антипротозой-ний препарат. Для лікування герпетичної інфекції застосовують ацикловір (зовіракс, віролекс). Стандартна схема лікування хворих на атиповий мікобактеріоз складається з рифампіцину, клофазиміну та етамбутолу, які призначають у комбінації. У випадку саркоми Капоші застосовують місцеве рентгенівське опромінення, інтерферон, хіміотерапевтичні засоби, зокрема циклофосфан. При нашаруванні мікозів – ністатин, амфотерицин, мікосептин, кетоконазол, інші.

ПРОФІЛАКТИКА І ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ. Загалом вберегти себе від ВІЛ-інфекції набагато легше, ніж від грипу. Спеціалісти США кажуть так: якщо користуватися презервативами і не робити ін'єкцій наркотиків, то все буде о'кей.

Основним профілактичним заходом є широке ознайомлення населення із шляхами передачі збудника. Оскільки статевий шлях зараження є головним у розповсюдженні ВІЛу, дуже важливого значення слід надавати навчанню населення безпечній статевій поведінці.

Доросле населення повинно знати фактори, що сприяють або перешкоджають розповсюдженню СНІДу і які залежать від поведінки людини. З кожного боку таких факторів є п'ять.

Фактори, що залежать від поведінки людини і впливають на розповсюдження ВІЛ-інфекції.

Таблиця 4

Сприяють

  • Наявність шкідливих звичок (вживання алкоголю і наркотиків).

  • Віра у виліковність СНІДу.

  • Фаталізм.

  • Почуття неушкодженості або несприятливості.

  • Невігластво.

  • Труднощі контролю сексуальних імпульсів.

Перешкоджають

  • Знання про шляхи і фактори зараження ВІЛом.

  • Страх перед зараженням.

  • Усвідомлення ризику та ушкоджуваності.

  • Зменшення або відмова від алкоголю, наркотиків.

  • Підвищення контролю за своїми імпульсами.

Один з важливих засобів профілактики зараження – правильна стерилізація медичного колючого і ріжучого інструментарію, широке застосування шприців і голок одноразового призначення. У деяких країнах добре зарекомендувала себе практика безкоштовної видачі населенню таких засобів.

Оскільки парентеральний шлях зараження відіграє важливу роль в розповсюдженні ВІЛу, слід максимально обмежити застосування методів обстеження і лікування, що спричиняють порушення цілості шкіри і слизових оболонок.

Щоб уникнути передачі інфекції під час використання інструментів, на нашу думку, слід розробляти і впроваджувати неінвазивні методи діагностики і терапії.

Безпека донорської крові залишається однією з центральних проблем боротьби зі СНІДом. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я, всі донори крові та органів обов'язково клінічно та епідеміологічно обстежуються на ВІЛ-інфекцію.

Тому запроваджується обов'язковий порядок використання свіжозамороженої плазми крові тільки після повторного (через 3 місяці) лабораторного обстеження на ВІЛ донорів цієї плазми.

Клінічні показання для дослідження крові хворого на СНІД

Таблиця 5.

  1. Основні синдроми і патологічні стани нез'ясованої етіології

  • лихоманка Якщо тривають

  • збільшення лімфовузлів 2-х і більше груп

  • діарея понад місяць

  • втрата маси тіла на 10% і більше

  • ворсинчата лейкоплакія язика

  • гноячкові хвороби шкіри

  • повторні затяжні пневмонії, гнійно-бактеріальні процеси

  1. Основні хвороби з встановленою етіологією:

  • пневмоцистна пневмонія

  • гострий токсоплазмоз

  • криптоспоридіоз, ізоспороз із проносом

  • кандидоз, кокцидомікоз, криптококоз

  • стронгілоїдоз (генералізована форма)

  • туберкульоз, викликаний мікобактеріями пташиного типу

  • множинні та рецидивуючі бактерійні інфекції у дітей

  • сальмонельозна рецидивуюча септицемія

  • генералізований герпес, рецидивуючий оперезуючий герпес

  • цитомегаловірусні інфекція з ураженням окрім печінки інших органів

  • інфекційний мононуклеоз

  • вірусні гепатити В,Д і С, НВ-антигеноносійство

  • саркома Капоші

  • лімфома мозку

  • цервікальний рак

Особам, у яких виявлено антитіла до ВІЛу, Всесвітня організація охорони здоров'я радить дотримуватись таких правил:

  1. Одержати інформацію про хворобу.

  2. Відмовитись від донорства крові, плазми, органів і сперми.

  3. Користуватися власними зубними щітками, бритвами, ножицями.

Жінки, чиї статеві партнери серопозитивні до ВІЛу, повинні знати, що вони можуть заразитись і народити хвору дитину.

Надзвичайно складне завдання – створення ефективної вакцини проти СНІДу.

Таким чином, проблема ВІЛ-інфекції дуже складна і багатогранна. Вона має медичні, соціально-правові та економічні аспекти, успішне вирішення яких можливе при об'єднанні зусиль всього людства.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Справочник по инфекционным болезням у детей /Под ред.Л.А. Тришковой, С.А.Богатырёвой. – К.: Здоров'я, 1990. С. 260-268.

  2. В.Ф.Учайкин. Руководство по инфекционным болезням у детей.- М.: ГЭОТАР Медицина, 1998. – С. 283-300.

  3. Медицина дитинства. В 4т. Т.3./ За ред. П.С.Мощича. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 163-171.

  4. Яковцева А.Ф., Сорокина И.В., Корнейко И.В. СПИД у детей : клинико-морфологические аспекты / / Педиатрия. – 1991. - №2. – С.100-103.

  5. Лысенко А.Я. и др. ВИЧ – инфекция и СПИД – ассоциированные заболевания. – М.: Медицина, 1996. –623с.

  6. Покровский В.И., Гордиенко С.П., Литвинов В.И. Иммунология инфекционного процесса. Руководство для врачей. – М.: Медицина,1994. –305с.

  7. Нисевич Н.И., Учайкин В.Ф. Инфекционные болезни у детей. – М.: Медицина, 1990. – 622с.

  8. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 1990. – 558с.

  9. Ющук Н.Д., Царегородцев А.Д. Лекции по инфекционным болезням. – М.: ВУНМЦ, 1996. - 490с.

  10. Учайкин В.Ф. Специфическая профилактика у детей. – М.: Медицина, 1995. – 70с.

  11. Инфекционные болезни. Обзор Комитета по инфекционным болезням Американской Академии Педиатрии. – Симферополь: Таврида, 1993. – 668с.

  12. Посібник з медичної вірусології / За ред.В.М.Гиріна. – К.: Здоров'я, 1995. – С. 302 – 331.

  13. Інфекційні хвороби / За ред. М.Б. Тітова. – К.: Здоров'я, 1995. – С. 528 – 535.

  14. Діагностика, терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А.Андрейчина. – Львів: Видавництво " Медична газета України", 1996. – С. 135 – 143.

Loading...

 
 

Цікаве