WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Структура та організація роботи дитячих лікувально-профілактичних установ. контроль за станом здоров’я дітей. основні нормативні документи - Лекція

Структура та організація роботи дитячих лікувально-профілактичних установ. контроль за станом здоров’я дітей. основні нормативні документи - Лекція

Наслідком впливу радіаційного чинника є підвищення в крові людей частоти лімфоцитів з пошкодженням хромосом, що індуковані опроміненням. Відомо, що соматичні мутації, як генні, так і хромосомні не передаються нащадкам, але на сьогодні переважна більшість вважає, що збільшення числа соматичних мутацій веде до підвищеного ризику виникнення інших захворювань, в першу чергу пухлин. Тому групи осіб з підвищеним рівнем лімфоцитів, які мають пошкоджені хромосоми повинні бути на обліку і отримувати спеціальне лікування. За останні 30 років внаслідок навантаження довкілля мутагенними чинниками різного походження спонтанний рівень клітин з абераціями хромосом зріс майже втричі. Що стосується ефектів іонізуючої радіації в статевих клітинах, то рахують що опромінення може привести до збільшення частоти випадків смерті чоловічої статі, і переваги жіночої статі у потомстві опромінених. Співвідношення статей у дітей, народжених у дітей, народжених від батьків усіх груп обліку складає 102,3 хлопчика на 100 дівчаток при 102-106 на 100 дівчаток у популяції без мутагенного навантаження. Але в той же час, є відомості про збільшення кількості хлопчиків у співвідношенні статей новонароджених, на контрольованих територіях, підвищення частки дівчаток у складі мертвонароджених. Якщо приймати до уваги розробки Наукового комітету по дії атомної радіації, то можна вважати, що зростання частоти генетичної патології у нащадків осіб, що проживають на забруднених територіях, не перевищуватиме 0,01- 0,5% понад спонтанним рівнем.

З 1.01.1999 р. в Чернівецький, Івано-Франківській, Київський областях України та м. Київі за наказом МОЗ введена система спостереження за індикаторними фенотипами, що можуть виникати внаслідок іонизуючого опромінення та інших мутагенних чинників, які насичують довкілля. До таких чинників належать хімічні, іонізуюча радіація і шум (генетичні пошкодження можуть виникати за рахунок гормонального дисбалансу, який супроводжує їх хронічний вплив). Функціонування такої системи може надати можливостей до коректної оцінки патології, виникнення якої пов'язано з радіоактивним чинником.

Професійний вплив.

За даними Держкомстату України на початок 1998 р. 18% від загальної кількості осіб працювало в умовах, що не відповідало санітарно-гігієнічним нормам. Найбільша їх кількість (67,4% по галузі) – у вугільній промисловості, чорній металургії (53,8%); машинобудуванні (19,7%), будівництві (13,7%), промисловості будівельних матеріалів (25,(%). Формування професійної патології в Україні було зумовлене участю близько 140 шкідливих факторів. Це різні види виробничного пилу, шум, локальна та загальна вібрація, різні види хімічних речовин, низькі і високі температури, електромагнітні, неіонізуючі та іонізуючі випромінення та ін. Професійна захворюваність характеризувалась вираженим зростанням її рівня на 10 000 працюючих. Найбільшу питому вагу у структурі професійної захворюваності займають пилкові захворювання легень, зокрема пневмоконіоз, хронічний бронхіт, щи виникають переважно у робітників вугільних шахт, промисловості будівельних матеріалів, чорної металургії. Вразливою є професія зварювальника. Друге місце належить вібраційно-шумовій патології. Тенденцією до зростання характеризуються і хронічні професійні захворювання опорно-рухового апарату. Рівень захворювань хімічного генезу (отруєння, дерматити, катаракта) коливаються з року в рік від 2 до5%. Особливе місце займає отруєння важкими металами.

В Україні лишається високим промислове виробництво і використання азбесту, одного із основних професійних канцерогенів.

ІІІ. Велике значення для збереження здоров'я дитини має якість та дослідження медичної допомоги дитячому населенню. Основні принципи її такі:

  1. профілактичний напрямок;

  2. послідовність між стаціонарною і амбулаторною службою;

  3. послідовність між рівнями медичної допомоги:

  • ФАП, амбулаторія, номерна лікарня;

  • ЦРЛ;

  • обласна лікарня, диспансер;

  • НДІ і спеціалізовані інститути регіонального та республіканського значення;

  • 100% диспансеризація;

  • проведення санітарно-освітньої роботи з населенням.

Для оцінки діяльності лікувальних установ використовується багато показників, але основні в педіатричній практиці наступні:

І. Смертність

  1. Малюкова смертність – кількість дітей до 1 року, що померли

к-ть живонароджених за рік (2/3 даного року +

1/3 минулого року).

2. Перинатальна смертність – к-ть мертвонароджених + померлих до 6 діб

к-ть живо- і мертвонароджених за 1 рік.

3. Неонатальна смертність - к-ть померлих дітей від 0 до 27 діб

к-ть новонароджених (живих) за 1 рік:

рання – до 6 діб 23 год.59 хв.;

пізня – з 7 діб до 27 діб 23 год. 59 хв.;

в знаменнику також кількість живонароджених за рік.

На протязі 1990-1995 р.р. в області воно було найвище в Україні. За останній рік – 2002, вона знизилась до 10,4 з 14,2 ‰ (середня в Україні – 10,6‰).

ІІ. Захворюваність:

загальна - всі випадки вже існуючої патології + вперше виявлені цього року ( всі стат. талони (+) і (-);

хворобливість (поширеність): первинна, або захворюваність – всі випадки патології, що зареєстровано цього року (стат. талони (+).

ІІІ. Для оцінки профілактичної роботи в дитячій поліклініці:

  • % охоплення допологовим патронажем;

  • % лікарського патронажу до новонароджених в перші 3 доби після виписки;

  • середня к-ть відвідувань лікарем-педіатром дітей 1-го року життя (в нормі повинно бути 19-20 відвідувань, в тому числі 13 профілактичних);

  • частота грудного вигодовування (число дітей на грудному вигодовуванні до 4 місяців); число дітей, яким виповнився 1 рік

  • частота гіпотрофії ІІ-ІІІ ст. та рахіту ІІ-ІІІа на прикінці 1-го року ;

число дітей, яким виповнилось 12 місяців у звітному році;

  • індекс здоров'я - % дітей 1-го року життя, що не хворіли жодного разу;

  • % розходження діагнозу поліклініки і стаціонару, дотримання медичної технології при направленні у стаціонар.

Стратегія поліпшення здоров'я.

Становище, що склалося, потребує активних дій. На вирішення проблем можна сподіватись тільки при умові, щоб охорона здоров'я стала предметом всебічного обґрунтування політики, у всіх галузях діяльності людини.

Вважають, що зменшити антропогенне навантаження на організм можна двома паралельними шляхами.

І – заборона і (або) регламентація надходження в навколишнє середовище шкідливих для здоров'я людей речовин і чинників. Перший шлях може знаходитись в руках держави і її інституцій.

ІІ – зменшення негативного впливу – підвищення стійкості людського організму за рахунок збільшення неспецифічної резистентності, розширення можливостей імунної системи, активізації відновлюваних процесів, в т.ч. і застосуванням харчових домішок.

Вже з 80-х років основні профілактичні програми ВООЗ базуються на стратегії зміцнення здоров'я, тобто на міждисциплінарній системі, яка поєднує профілактику захворювань (зменшення впливу негативних чинників) і збільшення резервів здоров'я (стимулювання позитивних факторів).

Вважають, що для зміцнення і захисту здоров'я нічого кращого, ніж санітарна просвіта не існує. Санітарна просвіта є дійовим інструментом формування здоров'я і це видно на прикладі США. За 12 років (1980-1992) при впровадженні профілактичних програм щодо ліквідації шкідливих звичок (паління, алкоголь, гіподинамія, надмірне вживання тваринних жирів) смертність від хвороб серця і судин зменшилась майже наполовину. Між тим, як ці хвороби є основною причиною передчасної смерті громадян України.

Право громадянина на охорону здоров'я закріплено у Конституції України, але не існує відповідальності за легковажність, що веде до втрати здоров'я. На 1997 р. за даними МОЗ України було зареєстровано 720 тис. хворих на алкоголізм, різко скоротився відсоток людей, які систематично займаються фізкультурою. Населення в цілому більш схильне перекладати відповідальність за своє здоров'я на державу і систему охорони здоров'я, зокрема.

Останнім часом реальні суми, що виділяються на охорону здоров'я, різко скоротились. Але здоров'я населення не є тільки місцем вкладання грошей, які при цьому відволікаються від важливих соціальних потреб. Здоров'я населення – це значний внесок в економічний розвиток держави. Держава не може розвиватися при поганому стані здоров'я населення.

Література.

  1. Сердюк А.М, Тимченко О.І. Здоров'я України: вплив навколишнього середовища на його формування. – Київ – Сімферополь, 2000. – 33 с.

  2. Здоров'я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров'я (Щорічна доповідь, 1997 р.) – Київ, 1998.

  3. Костицький В., Данилишин Б. Сталий розвиток України: реалії і проблеми на зламі століть //Малий і середній бізнес. – 1999. - № 5-6.

  4. Медицина дитинства В 4т.Т.1. //Ред. акад. П.С. Мощича. - Київ, Здоров'я, 1995. – С. 5-148.

Loading...

 
 

Цікаве