WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Структура та організація роботи дитячих лікувально-профілактичних установ. контроль за станом здоров’я дітей. основні нормативні документи - Лекція

Структура та організація роботи дитячих лікувально-профілактичних установ. контроль за станом здоров’я дітей. основні нормативні документи - Лекція

Класифікація рівнів смертності:

  • дуже низький – 7 ‰;

  • низький – 8-9 ‰;

  • середній – 10-15 ‰;

  • високий 16-20 ‰;

  • дуже високий 21‰ і більше.

Повікові показники смертності мають V-подібну криву, тобто найвищою вона є в молодших вікових групах, ближчих до народження дитини і в старших вікових групах. Найнижча смертність має місце в молодих вікових групах, а мінімальна її величина – в 10-14 років.

Коефіцієнт загальної смертності серед населення Івано-Франківської області в 1989 р. підвищився з 10,1 ‰ до 11,2 ‰ - в 1988 р. Найвищий рівень смертності в 1998 мав місце у рівнинній зоні (15,4 ‰), дещо нижчий у передгірській (12,6) і найнижчий – в гірській зоні (11,2 ‰).

Відомо, що зростання тривалості життя у Європі, в т.ч. і в Україні, яке мало місце протягом повоєнних років, у 60-х роках припинилося. Завдяки досягненням медицини в попередженні і лікуванні інфекційних хвороб, основними причинами смерті стали хронічні захворювання серцево-судинної системи, онкологічні хвороби, нещасні випадки на виробництві. Західне суспільство було переорієнтовано на боротьбу з тими чинниками ризику, що впливають на виникнення і перебіг таких хвороб. Розрив за показником очікуваної тривалості життя між країнами Західної Європи і колишнього СРСР почався у 70 роки і досяг найвищого рівня у 1995 р. Ця різниця сягає до 10 років за даними ВООЗ і майже на 50% зумовлена хворобами серцево-судинної системи, де основними чинниками ризику обгрунтовано вважають паління, вживання алкоголю, дієта, недостатня фізична активність, стрес.

Смертність в Україні неухильно зростає з середини 60-х років, але темп її підвищення суттєво прискорився у 90-ті роки у всіх вікових групах за винятком дітей у віці 5-14 років. Хвороби системи кровообігу є найчастішою причиною передчасної смерті.

Смертність немовлят. Оцінка смертності населення можлива шляхом аналізу повікової смертності, до якої відноситься дитяча смертність. Під смертністю немовлят статистики розуміють смертність дітей до 1-го року життя.

К-ть померлих дітей до 1-го року за рік х 1000

Коефіцієнт смертності = 2/3 дітей, народжених в даному році + 1/3

народжених в минулому році.

Рівні показників смертності немовлят:

  • дуже низький – до 10 ‰;

  • низький – 11-15 ‰;

  • середній – 16-20 ‰;

  • високий 21-25 ‰;

дуже високий 26 ‰ і більше.

Дуже низькі показники (5-6 ‰) мають місце в деяких Скандинавських країнах, в Японії, Великобританії та ін. Достатньо високий рівень смертності немовлят спостерігається в Далекосхідних та Середньоазиатських республіках колишнього СРСР. Високий і дуже високий рівень смертності немовлят характерний для економічно відсталих країн, в т.ч. і країн Латинської Америки, деяких країн Африки та Азії, в яких показники смертності немовлят наближаються і навіть первищує 100 ‰.

Рівень смертності немовлят залежить від комплексу соціальних і біологічних факторів, стану медичного обслуговування.

Коефіцієнт смертності немовлят в нашій області в 1998 р. дорівнював 14,6‰. Але він мав певні відмінності в окремих природно-географічних зонах. Так, найвищий рівень смертності немовлят мав місце в гірській (14,6 ‰) та передгірській (17, 9 ‰) зонах, нижчий в рівнинній (13,5 ‰).

У формуванні показників смертності немовлят особливо проявляється фактор часу: найвищий рівень смертності немовлят спостерігається ближче до пологів – в перші години, дні, тижні і місяці. Статистично доведено, що на перший тиждень припадає 62,4% всіх випадків смертності на 2-й - 15, на – 3-й – 11,8 і на 4-й – 10,8%. Розрізняють такі види смертності: рання неонатальна смертність немовлят - смертність дітей на протязі 1-го місяця життя; смертність в новонароджених від 7 до 10 дня - перинатальна дитяча смертність; внутрішньоутробна смерть дитини - смерть дитини під час пологів та смерть після народження до 7-го дня включно.

В результаті несприятливої економічної ситуації в Україні за останні роки спостерігався ще достатньо високий рівень смертності немовлят, який в 1987р. склав 14,5 ‰, в 1989 р. – 13,9 ‰. Смертність немовлят в Івано-Франківській області в 1988-1989 р.р. складала відповідно 12,9-13,8 ‰. Вважається, що показник смертності дітей до 1 року життя відображає головним чином якість і доступність медичної допомоги в Україні. Він є високим в 1996 - 1997 р.р. і складав 14,3 і 14,0 на 1000 (що вдвічі перевищує показники для Західної Європи), в 2002 р. – 10,62, тобто є тенденція до зниження і наближення його до Європейського показника.

Основними причинами смерті немовлят є стани, що виникають в перинатальному періоді, вроджені аномалії, хвороби респіраторної системи та інфекційні захворювання.

В Івано-Франківській області на протязі 1990-1995 р. показник малюкової смертності був найвищий в Україні, в 2002 р. він відчутно знизився і складає 10,4‰, проти 14,2 ‰ в 2001р. В структурі на першому місці знаходяться стани перинатального періоду але в 1990, 1996 і 2000 р.р. на першому місці були природжені вади розвитку, що може розглядатися як індикатор забруднення довкілля.

Природний приріст населення. Природний приріст населення визначається різницею між показниками народжуваності і загальної смертності, або відношенням різниці між народжуваністю і смертністю в абсолютних числах до середньорічної кількості населення х на 1000. Також в Івано-Франківській області у 1997 р. приріст також став від'ємним і утримується таким до даного часу.

Середня тривалість життя людини.

Комплексним показником здоров'я населення є середня тривалість життя – величина, яка кумулює повікові показники смертності і є більш надійним показником суспільного здоров'я, ніж показник загальної смертності. В основі методики визначення середньої тривалості життя лежить побудова таблиць смертності. Таблиці смертності або життя, показують порядок послідовного вимірювання сукупності осіб, які народились одночасно. Таким чином, сучасний стан природного руху населення України в умовах труднощів, пов'язаних з переходом до ринкової економіки, потребує пильної уваги суспільства. Назріла необхідність у розробці та впровадженні комплексу ефективних заходів, які могли запобігти наростаючому погіршенню демографічної ситуації в Україні, яке по суті, означає подальше "проїдання демографічного капіталу", накопиченого нашими предками, підрив її демовідтворювального потенціалу.

Вплив соціальних і біологічних факторів на здоров'я дитини. Організація лікувально-профілактичної роботи дітям.

Згідно з визначенням ВООЗ здоров'я є станом повного соціального, біологічного і соціального благополуччя людини, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних вад. Таке визначення цілком стосується і дитини.

Були визначені складові формування здоров'я, а саме:

  • спосіб життя – 50%,

  • вплив навколишнього середовища – 20%;

  • генетична компонента - до 20%;

  • доступність і якість медичної допомоги до 10%.

Зрозуміло, що для дитини спосіб життя має, можливо, менше значення, але в той же час ігнорувати його не можливо. Спосіб життя дитини – це, в першу чергу, спосіб життя батьків, всіх членів в сім'ї. Тобто неабияке значення має ставлення до здорового способу життя саме батьків. Якщо дитина виросла в сім'ї, де батьки намагаються забезпечити раціональне харчування, режим дня, що включає активний відпочинок, фізкультуру, тощо, то вона теж залучається до здорового способу життя.

Але в останні роки, коли значно погіршились показники матеріального забезпечення більшості сімей в Україні дотримуватись всіх аспектів здорового життя стало досить важко. Важливою соціальною ланкою є деякі дошкільні заклади, школи, середні та вищі навчальні заклади, які послідовно теж повинні проводити необхідне гігієнічне виховання дітей поза межами сім'ї. Генетичні компоненти та вплив навколишнього середовища займають приблизно однакову питому вагу – по 20%.

Слід наголосити, що крім суто генетично зумовленої частини здоров'я дитини має важливе значення стан здоров'я батьків і, особливо, матері до і в період вагітності і пологів. Тому групу ризику по народженню дитини з відхиленням здоров'я складають перш за все:

  • жінки з важкою екстрагенітальною патологією;

  • жінки у віці ≤ 18 років і ≥ 35-40 р., які можуть мати в першому випадку – не встановлені кінцево ендокринні константи, і в другому випадку – жінки можуть мати ендокринну вікову перебудову. І в тому і в іншому випадку це може спричинити мутації, нестійкість ембріону і плоду до різного роду несприятливих факторів;

  • жінки, що часто народжують;

  • жінки, що мають тривале непліддя;

  • жінки із звичайним невиношуванням;

  • жінки, що народжують дітей із природженими вадами розвитку;

  • жінки з хронічною персистуючою інфекцією (ТОRCH);

  • жінки із групи соціального ризику: одинокі, наркоманки, венерично хворі,

  • жінки із сімей з низьким матеріально-побутовим рівнем життя.

Окремо треба виділити групу сімей, де прослідковується та чи інша спадково зумовлена патологія: моногенного, хромосомного або мультифакторного генезу. Зрозуміло, що більшу групу будуть складати як раз сім'ї з мультифакторною патологією. Врахування генетично-зумовленої патології в кожній конкретній сім'ї має дуже велике значення при проведенні профілактичних заходів по її профілактиці у дитини.

Loading...

 
 

Цікаве