WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Переливання плазми.

Плазма – рідка частина крові, у склад якої входить велика кількість біологічно активних речовин: білків, ліпідів, вуглеводів, ферментів, вітамінів, гормонів.

Найефективнішим є використання свіжозаморожної плазми (СЗП). Ліфілізована (суха) плазма – менш корисна, в процесі обробки втрачає свої лікувальні властивості.

СЗП отримується шляхом плазмаферезу або центрифугування цільної крові на протязі 2-6 годин з моменту взяття її від донора. Плазму зразу заморожують і зберігають при t - 20С до одного року. У СЗП зберігається лабільний фактор системи гемостазу.

Перед переливанням СЗП розігрівають її на водяній бані при t + 37С. При цьому м.б. нитки фібрину – осад – переливати можна через пластикатні системи, що мають фільтри. Але якщо згустки великі, їх багато, мутна плазма, то переливати не можна.

Плазму переливаємо:

  • одногрупну по системі АВ0;

  • проводимо трикратну біологічну пробу;

  • після розмороження плазма зберігається не більше 1 години;

  • можливість тривалого зберігання СЗП дозволяє підбирати її від одного донора ("один донор – один реціпієнт").

Показання до переливання СЗП.

  • Кровотечі і кровоточивість, не зумовлені хірургічними причинами при відсутності лабораторних даних про дефіцит факторів згортання крові для корекції ОЦК і гемодинаміки (коли втрата > 25% ОЦК, то обов'язково переливаємо еритромасу або відмиті еритроцити).

  • Кровоточивість, зумовлена передозуванням антикоагулянтів непрямої дії.

  • Гостра масивна крововтрата з розвитком геморагічних проявів, вираженою тромбоцитопенією і коагулопатією споживання.

  • ДВЗ-синдром, в результаті травми, шоку, сепсису, краш-синдрому, великих операцій, посттрансфузійного, кардіогенного шоку, ін. При ДВЗ-синдромі (фаза гіпокоагуляції) вводимо струйно і швидко (за 30 хвилин вливаємо до 1 л СЗП).

  • Геморагії при дефектах коагуляції з видовженням протромбінового часу і парціального тромбінового часу.

  • Геморагії при тяжких інтоксикаціях, отруєннях, сепсисі.

  • При проведенні лікувального плазмаферезу у великій дозі.

  • Кровотечі при встановлених коагулопатіях.

  • Опікова хвороба.

  • Гнійно-септичні процеси.

  • Гемофілія: гострі крововтрати (крововиливи) любої локалізації, але після переливання кріопреципітату. Геморагічний васкуліт та інші системні васкуліти після реополіглюкіну, глюкозоновокаїнової суміші (при порушенні мікроциркуляції.

  • Тромботична тромбоцитопенічна пурпура.

Плазму вводимо струйно або крапельно. Не можна переливати СЗП з одного флакону кільком дітям!!!

СЗП не можна переливати дітям, сенсибілізованим до білка. Обов'язково проводиться біологічна проба.

Проблеми аутогемотрансфузії в педіатрії.

Переваги аутогемотрансфузії.

  • Виключений ризик ускладнень, зумовлених несумісністю крові і еритромаси.

  • Виключені посттрансфузійні негемолітичні реакції, в т.ч. у пацієнтів з антитілами.

  • Виключений ризик аллоімунізації.

  • Можливість гемотерапії у хворих з патологією печінки і нирок, у хворих з протипоказами до гемотрансфузії.

  • Виключений ризик інфікування інфекціями.

  • Виключений ризик синдрому гострої легеневої кровотечі.

  • Відсутний ризик реакції "трансплантант проти хазяїна".

  • Відсутний ризик імунологічного конфлікту.

  • Вищий антианемічний ефект трансфузії (стимуляція гемопоезу).

  • Відсутній імуносупресорний ефект трансфузії.

  • Збереження резерву донорів і трансфузійних середовищ.

  • Економічний ефект.

  • Психологічні переваги.

Протипокази до ексфузії крові:

  • вік дитини до 8 років;

  • тяжкість стану дитини;

  • гарячковий стан;

  • кахексія, адинамія, слабість;

  • анемія (Hb < 110 г/л, Ht< 0,33);

  • серцево-легенева недостатність, коронарний синдром, артеріальна гіпотензія, шлуночкова аритмія, АВ-блокада;

  • бактеріємія, сепсис, інфекції вірусні, бактеріальні, ін.;

  • метастази при онкологічних захворюваннях;

  • недостатність функції печінки, нирок;

  • гемофілія;

  • епілепсія;

  • спадкові захворювання з морфо-функціональними дефектами еритроцитів і гемоглобіну;

  • тромбози, тромбфлебітична хвороба;

  • антикоагулянтна терапія.

Показання до аутотрансфузій.

  • планові хірургічні операції у дітей ≥ 8 років і передбачуваною втратою крові не менше 15-20% ОЦК;

  • операції з включенням екстракорпорального кровообігу, великі травматичні операції;

  • невідкладна хірургія з великою втратою крові;

  • порожнинна хірургія (операції на легенях, печінці, підшлунковій залозі, шлунку);

  • онкогематологія;

  • у хворих з посттрансфузійним реакціями і ускладненнями в анамнезі;

  • обтяжений алергологічний анамнез.

Ускладнення аутотрансфузії: гемоліз зібраної крові, тромбоемболія, повітряна емболія, коагулопатії.

Реакції та ускладнення при переливанні крові.

Кількості ускладнень, важкості їх перебігу можна в певній мірі уникнути, якщо переливати не цільну кров, а її компоненти, строго притримуючись правил гемотрансфузії.

Практично немає ускладнень при переливанні відмитих еритроцитів.

При дотриманні принципу "один донор - один реціпієнт", зменшується ризик передачі вірусного гепатиту.

Розрізняємо три ступнені тяжкості гемотрансфузійних реакцій.

Легка:

  • підвищення температури тіла до 38 С;

  • болі в м'язах кінцівок;

  • болі голови;

  • озноб, недомагання;

  • названі симптоми короткотривалі і проходять без особливих втручань.

Середньоважка:

  • Т-38-39С;

  • наростаючий озноб;

  • зростання ЧСС, ЧД;

  • кропив'янка.

Важка ступінь:

  • Т –39-40С;

  • потрясаючий озноб;

  • ціаноз губ;

  • блювота;

  • сильні болі голови;

  • болі у попереку, кістках;

  • задишка;

  • кропив'янка, набряк Квінке;

  • лейкоцитоз.

Реакції м.б.:

  • пірогенні;

  • антигенні (негематогенні);

  • алергічні;

  • анафілактичні.

Пірогенні реакції:

  • основна причина – попадання ендотоксинів у трансфузійне середовище;

  • використання розчинів для консервації крові та її компонентів, що мають пірогенні властивості;

  • використання повторно систем для переливання крові без їх достатної обробки;

  • проникнення мікробної флори у кров в момент заготовки або зберігання.

Використання одноразових пластікатних контейнерів для заготовки крові та її компонентів, одноразових систем дає можливість уникнути, звести до мінімуму ці ускладення.

Ускладнення при переливанні крові та її компонентів.

Причини:

  • імунологічна несумісність;

  • посттрансфузійні метаболічні порушення;

  • масивні гемотрансфузії;

  • недоброякісність перелитої крові та її компонентів;

  • погрішності в методиці переливання;

  • перенос інфекційних захворювань від донора до реціпієнта;

  • недостатнє врахування показань та протипоказань до гемотрансфузії.

Ускладнення при переливанні крові та її компонентів по системі АВ0.

Причини:

  • порушення основних правил трансфузії;

  • неправильне визначення групи крові по системі АВ0;

  • відсутність проби на сумісність.

Патогенез:

  • масивний внутрішньосудинний гемоліз перелитих несумісних еритроцитів;

  • вихід в плазму строми, зруйнованих еритроцитів, гемоглобіну;

  • розвиток ДВЗ-синдрому і порушення системи гемостазу та мікроциркуляції;

  • порушення центральної гемодинаміки;

  • розвиток гемотрансфузійного шоку.

Клініка розвивається з перших мл перелитої крові:

  • збудження;

  • болі в грудях, животі, попереку;

  • тахікардія, артеріальна гіпотензія (циркуляторні порушенння);

  • ДВЗ-синдром (гемоглобінемія, гемоглобінурія, зростає рівень білірубіну в крові, жовтяниця);

  • порушення функції нирок, печінки.

Якщо аналогічна ситуація розвивається при операції, то:

  • підвищується кровоточивість операційної рани;

  • стійка артеріальна гіпотензія;

  • поява темної сечі (темно-вишневий, чорний колір).

Важкість залежить від кількості перелитої крові.

Лікування:

Loading...

 
 

Цікаве