WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Показання для трансфузії еритромаси при хронічних анеміях у дітей:

  • попередження і ліквідація тканниної гіпоксії;

  • пригнічення синтезу еритропоезу.

Критерії необхідності трансфузії еритромаси у дітей з хронічною анемією:

  • хронічна анемія з Нb <80 г/л і клінічними проявами;

  • супресія ендогенного синтезу Hb у окремих хворих з таласемією і серповидноклітинною анемією;

  • індукція імунної толерантності перед пересадкою нирки;

  • аліментарні анемії, мегалобластні анемії (дефіцит заліза, вітаміну В12, фолієвої кислоти);

  • хронічні розлади травлення;

  • гемолітичні анемії (аутоімунні, ГУС; вторинна анемія, асоційована з гіперспленізмом).

В останньому випадку трансфузії пов'язані з великим ризиком. Питання трансфузії залежать від тяжкості анемії, швидкості наростання і клінічних проявів.

При хронічних трансфузіях необхідно проводити контроль вмісту сироваткового заліза, ферритину і залізозв'язуючої здатності сироватки крові, перед- і посттрансфузійний (Htp i ПHt відповідно).

ПHt = (М.т кг х 80 х Htp) + (V + Htс)

М.т. кг х 80

ПHt – посттрансфузійний Ht

Htp – передтрансфузійний Ht

V – об'єм перелитих еритроцитів

Htс – Ht перелитих клітин.

У дітей трансфузійний ризик знаходиться в прямій залежності від об'єму перелитої еритромаси.Однак при цьому необхідно вирішувати питання про трансфузії компонентів крові не по Hb і Ht;

  • виявити клінічні симптоми анемії;

  • визначити ризик проведення трансфузії.

Особливості тривалої ("хронічної") трансфузійної гемотерапії у дітей.

  • Не використовувати для трансфузії цільну кров.

  • Провести трансфузії еритромаси за показаннями з метою попередження клінічно вираженої анемічної гіпоксії, забезпечення нормального росту і розвитку дитини.

  • Уникати неоправданих трансфузій, враховуючи індивідуальні особливості дитини і співвідношення – ефект /ризик.

  • Не проводити трансфузій тільки на основі Hb, Ht, Ер.

  • Встановити клінічні симптоми, зумовлені анемією і їх ліквідацією після трансфузії для визначення ефекту гемотерапії.

  • Для попередження аллоімунізації і трансфузійних реакцій трансфузії еритроцитів здійснюються з терміном зберегання до 7-10 днів, сумісних за антигенами АВ0 і резус-приналежності, з урахуванням антитіл донора і реціпієнта, з попереднім проведенням непрямої проби Кумбса. Використовувати для трансфузій еритромасу, збіднену лейкоцитами методом лейкофільтрації.

  • Своєчасно діагностувати аллоімунізацію за серологічними (наявність антитіл) і клінічним даними (посттрансфузійні реакції, відсутність лікувального ефекту) для своєчасного індивідуального підбору донорської крові.

  • Оцінювати посттрансфузійні реакції шляхом клінічного спостереження, вимірювання температури тіла і моніторингу перед- і посттрансфузійного гематокриту, рівня гемоглобіну.

Анемії при патології внутрішніх органів.

При захворюваннях внутрішніх органів показанням до трансфузії еритромаси (10 мл/кг м.т., залежність дози від віку дитини) є відсутність або неефективність альтернативних методів у випадку тяжкості анемії (Hb < 70г/л) або критичні клінічні прояви анемічної гіпоксії при супутніх кровотечах.

  • Захворювання легень (бронхоектатична хвороба, пухлини, абсцес, легенево-серцева недостатність, легеневі кровотечі), які супроводжуються анемією.

  • Захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу з анемією тяжкого ступеня. Трансфузії під моніторним контролем ЕКГ, показників гемодинаміки. Протипокази до гемотерапії: набряк легень, серцева, бронхіальна астма, інфекційний кардит, печінкова, ниркова недостатність.

  • Захворювання шлунково-кишкового тракту, які супроводжуються анемією, зумовленою гострими і хронічним кровотечами або операціями.

  • Захворювання печінки, ускладнені цирозом, тяжкою анемією вимагають трансфузії еритромаси, амінокислот, реополіглюкіну. При цьому трансфузійна терапія направлена на ліквідацію анемії, гіпокоагуляції, диспротеїнемії, дефіциту заліза, токсикозу, гемолізу.

  • Захворювання нирок з тяжкою анемією внаслідок інтоксикації, недостатнього еритропоезу, підвищеного обміну заліза, дефіциту фолієвої кислоти, вітамінів групи В вимагають трансфузії еритромаси при хронічному гломерулонефриті, пієлонефриті, амілоїдозі з розвитком ниркової недостатності. Протипоказами до трансфузії є гострий нефрит з вираженою артеріальною гіпертензією, серцево-судинною недостатністю, значними змінами очного дна. При хронічній нирковій недостатності гемотерапія є, як правило, неефективною. Ефективним є використання еритропоетину.

Показання до гемотрансфузії при гострих і хронічних анеміях у дітей.

Гострі анемії.

  • операційна травма > 15-20% ОЦК;

  • гостра втрата крові (>15-20% ОЦК) з гіповолімією, яка не ліквідується кровозамінниками;

  • операції на серці з екстракорпоральним кровообігом;

  • операційна (травматична) втрата крові і число тромбоцитів < 50 х 109/л і фібриноген 0,5г/л.

Хронічні анемії.

  • Постгеморагічні анемії.

  • Значна (Hb<70-80 г/л) передопераційна анемія з клінічними проявами.

  • Хронічна анемія з клінічним проявами і Hb<70-80 г/л, Ht < 0,25-0,3.

  • Анемії відомої етіології з Ht < 0,2 і не пов'язані з дефіцитом заліза, вітаміну В12, фолієвої кислоти.

  • Аліментарні анемії (дефіцит заліза, вітаміну В12, фолієвої кислоти), які не лікуються специфічною терапією.

  • Анемії ятрогенні, зумовлені повторним забором крові для лабораторних досліджень.

  • Анемії при хіміотерапії, променевій терапії (Hb<70-80 г/л, Ht<0,25-0,3) з клінічними проявами і активною кровотечею.

  • Гемолітичні анемії (аутоімунні, гемолітико-уремічний синдром, вторинна анемія, пов'язана з гіперспленізмом).

  • Анемії при депресії гемопоезу (гемобластози, апластичні анемії).

  • Анемії при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, легень, печінки, нирок (у хворих з гемодіалізом, перед пересадкою органів, для індукції імунотолерантності).

  • Анемії при трансфузійно-залежних захворюваннях (таласемія, серповидно-клітинна анемія, анемія Даймонда-Блекфана, гемоглобіно-патії), в т.ч. при підготовці до операції або при ускладненнях (секвестрація в селезінці, гострий апластичний синдром, ін).

  • Анемії у хворих (Hb<70-80 г/л, Ht<0,25-0,3) з тяжкими респіраторними захворюваннями, що вимагають ШВЛ.

Переливання тромбоцитарної маси.

В нормі число тромбоцитів складає 180-300 х 109/л. Діагноз тромбоцито-пенії є правомірним при рівні кров'яних пластинок ≤ 150 х 109/л.

Легка тромбоцитопенія: 60-100 х 109/л;

Помірна 20-60 х 109/л;

Тяжка < 10-20 х109/л.

Прийнято виділяти три основні причини тромбоцитопенії.

А. Знижений тромбоцитопоез.

  1. Гіпоплазія або пригнічення функції мегакаріоцитів:

  • дія фізичних і хімічних факторів (опромінення, медикаменти, токсини);

  • ізольована мегакаріоцитарна аплазія;

  • втягнення кісткового мозку в пухлинний процес (лейкемія, лімфома, мієлодисплазія, мієлома);

  1. Неефективний тромбоцитопоез:

  • мегалобластна анемія (дефіцит вітаміну В12, фолієвої кислоти);

  • спадкові тромбоцитопенії.

Б. Зниженний час життя тромбоцитів (прискорене руйнування, підвищене споживання, кількісна втрата).

  1. Імунна:

  • тромбоцитарні антитіла;

  • медикаментозно-асоційовані тромбоцитарні антитіла;

  • тромбоцитарні аллоантитіла (неонатальна тромбоцитпенія, посттрансфузійна пурпура).

  1. Викликана порушенням в системі згортання крові:

  • ДВЗ-синдром;

  • локальне внутрішньосудинне згортання (гемангіома);

  • ушкодження судинної стінки (мікроангіопатії, васкуліти).

  1. Механічна:

  • штучні клапани серця;

  • ушкодження стінки судини;

  • екстракорпоральний кровообіг.

  1. Інші причини:

  • гостра масивна втрата крові;

  • масивні гемотрансфузії;

  • обмінні трансфузії крові;

  • інфекції (вірусна, бактеріальна, сепсис);

  • пароксизмальна нічна гемоглобінурія.

В. Патологічний розподіл тромбоцитів при спленомегалії (гіперспленізм).

  1. Застійний:

  • портальна гіпертензія (хвороби печінки);

  • тромбоз ворітної вени або селезінкових вен.

  1. Злоякісний: лейкемія, лімфома, мієлофіброз.

  2. Інфекції.

  3. Неінфекційне запалення: ЮРА, саркоїдоз.

  4. Інші причини: глікогенози, гемолітична анемія.

  5. Ідіопатичні.

Переливання тромбоцитарної маси.

При тяжких тромбоцитопенічних станах амегакаріоцитарної етіології, коли неможливо досягнути гемостатичного ефекту без переливання тромбомаси (у хворих глибока тромоцитопенія – 20 х109/л або 2,8-3,0 х1011 тромбоцитів).

Loading...

 
 

Цікаве