WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Трансфузії еритроцитарної маси.

Еритромаса – це трансфузійне середовище, в якому знаходиться 70% еритроцитів і є оптимальним у плані терапії анемії.

У лікувальній практиці еритроцитарна маса використовується у наступних видах:

  • еритромаса (нативна): Нt 0,65-0,8;

  • завись еритроцитів (еритроцити у консервані);

  • еритроцитарна маса, збіднена лейкоцитами і тромбоцитами;

  • еритромаса розморожена і відмита;

  • еритроконцентрат – еритромаса з повним видаленням плазми і лейкотромбоцитарного шару (Ht 0,9-0,95);

  • еритромаса фенотипована: перед трансфузією призначаємо при необхідності повторних трансфузій з метою попередження – аллоімунізації крові (таласемія, апластична анемія);

  • еритромаса опромінена.

Зберігається при t +4 С 21 день, еритроцитарна завись – 35 днів. У еритроцитарній масі еритроцити частково втрачають свої функції в процесі зберігання, однак через 12-24 години після трансфузії відновлюються. Отже, при гострій крововтраті переливаємо кров з меншим терміном зберігання, при хронічній – з більшим.

Переваги еритромаси:

  • в одиниці об'єму трансфузату більше еритроцитів, ніж у цільній крові, чим визначається вища киснева активність в малому об'ємі трансфузійного середовища;

  • відсутність або мінімальний вміст сенсибілізуючих факторів (білки плазми, лейкоцити, тромбоцити);

  • відсутність або низький вміст продуктів розпаду і вазоактивних речовин (калій, натрій, серотонін, гістамін);

  • знижений вміст мікроагрегатів;

  • відсутність плазмених факторів гемокоагуляції і більшої частини тромбоцитів;

  • знижений ризик інфікування сироватковим гепатитом;

  • можливість використання еритромаси із крові універсального донора 0 (І) групи.

Показання.

  • Анемії різного генезу тяжкого ступеня (по Нb, Нt, вмісту еритроцитів), анемічні гіпоксії, особливо при ризику гіперволемії, серцево-судинної, легеневої, ниркової недостатності.

  • Анемії у поєднанні з посттрансфузійним реакціями, при повторних гемотрансфузіях, зумовлених сенсибілізацією, алергією, наявністю ауто- і ізоімунних антигенів.

  • Парціальна нічна гемоглобінурія.

  • Таласемія (хвороба Кулі).

  • Гемолітична анемія.

  • Пересадка тканин і органів.

  • Профілактика аллоімунізації, тканинної несумісності, синдрому масивних трансфузій.

  • Анемія у поєднанні з серцевою і нирковою недостатністю, порушенням функції печінки.

  • Анемія у поєднанні з серцево-легеневою недостатністю, загрозою тромбоемболії.

  • Анемії у поєднанні з тромбофлебітичною хворобою, схильністю до гіперкоагуляції крові, тромбозів, підвищеною чутливістю до білків плазми.

  • Анемії на ґрунті захворювань (гнійна інфекція, опікова хвороба, інтоксикації).

  • Анемії на ґрунті депресії лейкопоезу (лейкемія, гіпо-, апластична анемія).

Відмиті еритроцити: отримуємо з цільної крові після видалення плазми або це заморожені еритроцити, відмиті у ізотонічному розчині хлориду натрію.

В процесі відмивання видаляємо:

- білки плазми,

  • лейкоцити, тромбоцити;

  • мікроагрегантні клітини;

  • строми зруйнованих при зберіганні клітинних компонентів.

Відмиті еритроцити – ареактогенне трансфузійне середовище.

Показання:

  • еритромаса, збіднена клітинами крові, використовується для попередження негемолітичних алергічних трансфузійних реакцій у хворих з дефіцитом Ig A, Ig E і комплементним гемолізом;

  • гемотрансфузійниі реакції у хворих в анамнезі;

  • гемолітичні анемії;

  • алергічні реакції на переливання плазми в анамнезі;

  • ниркова, печінкова недостатність;

  • менший ризик інфікування вірусом інфекційного гепатиту;

  • анемії з показаннями до повторних трансфузій (профілактика аллоімунізації, негомолітичних реакцій);

  • наявність у хворих гіперчутливості і реакції на введення білків;

  • хворі з аллоімунізацією або ризиком її розвитку;

  • хворі з ризиком розвитку імуносупресії, післяопераційних інфекційних ускладнень;

  • хворі з апластичними анеміями, гемоглобінопатіями (таласемія, серповидноклітинна анемія);

  • серонегативні хворі з СМV-інфекцією;

  • для профілактики СМV-інфекції;

  • перед пересадкою кісткового мозку, інших органів;

  • хворі з ІДС і серонегативні на СМV-інфекцію;

  • хворі з лейкоцитарними антигенами.

Протипоказання до застосування еритромаси:

  • гострий, підгострий інфекційний ендокардит;

  • прогресуючий дифузний гломерулонефрит;

  • хронічна ниркова, печінкова недостатність;

  • хронічна недостатність кровообігу;

  • вади серця у стані декомпенсації;

  • кардити у стані декомпенсації;

  • дисемінований туберкульоз.

Для зменшення в'язкості еритроцитарної маси перед трансфузією у флакон вводимо стерильний ізотонічний розчин хлориду натрію.

Використання опроміненої еритромаси проводиться з метою попередження проліферації лімфоцитів, яка може викликати реакцію "трансплантат проти хазяїна" у реципієнтів з спадковим або набутим імунодефіцитом.

До групи підвищеного ризику, які вимагають переливання опромінених (1500-2000 рад) еритроцитів відносимо:

  • новонароджені у відділеннях інтенсивної терапії;

  • плоди, які отримують внутрішньоматкові трансфузії;

  • усі хворі з ІДС;

  • пацієнти, яким проводиться пересадка лімфоїдних органів;

  • кандидати на пересадку кісткового мозку;

  • пацієнти, які отримують імуносупресивну хіміо-, променеву терапію;

  • пацієнти, які отримують трансфузїї крові, частково НLA-ідентичних, НLA-гомозиготних і родичів першого покоління.

Розморожена і відмита еритроцитарна завись використовується тільки за тимчасовими показаннями, як і нативна еритроцитарна маса, еритроцитарна завись у комплексі з сольовими розчинами, кровозамінниками (КЗ) або без них.

Розморожені відмиті еритроцити показані з тією ж метою, а також для проведення тривалих трансфузійних програм (таласемія, серповидноклітинна анемія), для хворих з тяжкими алергічними і фебрильними трансфузійними реакціями, у реципієнтів після трансплантації кісткового мозку, хворих з ІДС (вродженим та набутим); для новонароджених, які вимагають трансфузії свіжих еритроцитів; для пацієнтів з антитілами проти рідкісних антигенів (затруднений підбір). Крім цього існують спеціальні показання:

  • розморожені еритроцити після тривалого зберігання не відрізняються за фізіологічними властивостями від свіжої еритромаси (1-3 дні);

  • у зависі еритроцитів немає цитрату, багато калію, елементів метаболізму, які є у консервованій крові;

  • у зависі розморожених відмитих еритроцитів 0 (І) групи відсутні ізоаглютиніни антиА, антиВ, що дає можливість використовувати еритромасу універсальних донорів реципієнтам іншої групи крові;

  • запаси заморожених фентипичних еритроцитів дозволяють забезпечити кров'ю пацієнтів з рідкою групою крові чи множинними антитілами;

  • в зависі розморожених відмитих еритроцитів є мінімальна кількість мікроагрегантів;

  • можливість завчасного створення запасу власних аутоеритроцитів перед оперативним втручанням у пацієнтів з рідкими групами крові;

  • трансфузії розмороженими відмитими еритроцитами не супроводжуються розвитком посттрансфузійних реакцій;

  • метод кріоконсервації сприяє оптимальному використанню еритромаси, створює її запаси.

Гемотрансфузії при анеміях.

Необхідність гемотрансфузій визначається перш за все клінічним показниками:

  • клінічні і функціональні симптоми анемії (зокрема швидкість їх наростання);

  • відсутність методів альтернативної терапії;

  • наявність або відсутність серцево-судинних і дихальних симптомів, анемічної гіпоксії, порушень з боку ЦНС;

  • фізичний стан і активність дитини.

Loading...

 
 

Цікаве