WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Сучасні підходи до гемотерапії у педіатричній практиці. ДВЗ-синдром: патогенез, клініка, діагностика, тактика лікування - Лекція

Обмінні переливання крові: часткове або повне видалення крові реціпієнта з одноразовою заміною її адекватним або більшим за об'ємом донорської крові.

Мета: видалення з кров'ю різних токсинів (отруєння, ендогенні інтоксикації), продуктів розпаду, гемолізу антитіл.

Показання: ГХН, тяжкі токсикози, гемотрансфузійний шок, ГНН. При цьому має місце замісний та дезінтоксикаційний ефект. Альтернатива – плазмаферез: за процедуру видаляється до 2 л плазми, заміна СЗП, реополіглюкіном.

Плазмаферез: один із найефективніших методів екстракорпоральної детоксикації і дає можливість ефективного лікування критичних станів.

Одночасно з видаленням плазми поповнення ОЦК здійснюється СЗП, реополіглюкіном, еритроцитарною масою. При цьому:

  • з плазми видаляються токсичні метаболіти, антитіла, імунні комплекси;

  • наступає активізація макрофагальної системи;

  • покращується мікроциркуляція;

  • відбувається "очищення", "деблокування" органів (печінки, селезінки, нирок).

Плазмаферез проводиться:

  • при допомозі сепаратора клітин крові безперервно-поточним методом;

  • при допомозі центрифуг та полімерних контейнерів переривистим методом;

  • методом фільтрації.

Об'єм видаленої плазми, ритм і програма заміщення залежить від стану хворого, характеру захворювання, посттрансфузійних ускладнень.

Показання:

  • синдром підвищеної в'язкості;

  • імунокомплексні захворювання,

  • інтоксикації;

  • ДВЗ-синдром;

  • Васкуліти;

  • Сепсис;

  • ГНН, печінкова недостатність.

Положення і принципи компонентної гемотерапії у педіатрії:

Показання до переливання цільної крові у дітей:

  • замінне переливання крові;

  • масивна гостра крововтрата (> 25-30% ОЦК);

  • операції на серці з екстракорпоральним кровообігом.

Переливання цільної крові не проводиться при нормоволемії. Гемотрансфузія визначається клінічними, а не лабораторними показниками.

Гемотрансфузія – операція з можливими ранніми і віддаленими ускладненнями проводиться у виключних ситуаціях при наявності чітких показань. В лікувальній практиці використовуємо компонентну гемотерапію.

Принципи компонентної гемотерапії полягають у диференційованому використанні клітинних і білкових компонентів крові залежно від дефіциту при кожній патології (табл. № 3).

Таблиця № 3

Компонентна терапія.

Патологічні стани

Основні трансфузійні середовища

Гостра крововтрата

  • більше 30-40% ОЦК

  • 15-30% ОЦК

  • до 10-155 ОЦК

  • еритроцитарна маса, еритрозавись, цільна кров, кровозамінники;

  • еритроцитарна маса, кровозамінники;

  • сольові розчини, 5-10% альбумін, протеїн, кровозмінники.

Шок

  • з кровотратою

  • без кровотрати

  • еритроцитарна маса, еритрозавись, цільна кров, кровозамінники, альбумін 5-10%;

  • сольові розчини, 5-10% альбумін, протеїн.

Цитопенічні стани:

  • анемії

  • тромбцитопенії

  • лейкопенії

  • еритроцитарна маса, еритрозавись;

  • концентрат тромбоцитів;

  • концентрат лейкоцитів.

Аплазія кістково-мозкового кроветворення

  • еритроцитарна маса;

  • концентрати тромбоцитів;

  • концентрати лейкоцитів.

Коагулопатії:

  • гемофілія А

  • хвороба Віллебранда

  • дефіцит фібриногену

  • дефіцит фактору ІІІ

  • антигемофільний глобулін, концентрат фактора VІІІ, кріопреципітат;

  • кріопреципітат, концентрат фактора VІІІ, СЗП;

  • кріопреципітат, концентрат фактора VІІІ, фібриноген;

плазма.

  • дефіцит факторів ІІ, VІІ, ІХ, Х

  • дефіцит фактору V

  • ДВЗ-синдром

  • концентрат протромбінового комплексу, СЗП;

  • СЗП, фактор VІІІ;

  • СЗП, концентрат антитромбіну ІІІ, концентрат тромбоцитів.

Диспротеїнемія

  • 10-20% альбумін, р-ни амінокислот, гідролізати, протеїн, плазма.

Гіпопротеїнемія

- плазма, альбумін.

Інфекції, гнійно-септичні ускладення

  • спеціфічні імуноглобуліни, антистафілококова плазма, кровозамінники дезінтоксікаційної дії, концентрати лейкоцитів.

Сенсибілізація до Rh-фактору

  • анти Rh (Д) імуноглобулін,

плазмаферез.

Аллоімунізація внаслідок гемотерапії у поєднанні з анемією

  • еритроцитарна маса, збіднена лейкоцитами і тромбоцитами, еритроцитарна маса розморожена, відмита;

  • плазмаферез, імуноглобулін в/в.

Лікувальний ефект гемотрансфузії в основному визначають тільки циркулюючі в судинному руслі перелиті клітини крові, які зберегли свою функціональну активність. Так механізм лікувальної дії гемотрансфузій при анемії полягає у замісному ефекті: перелиті еритроцити поповнюють їх недостаток і здійснюють функцію переносу і віддачу тканинам кисню гемоглобіном, що усуває гіпоксію на клітинному, тканинному і органному рівнях і відновлюють порушені в результаті анемії функції органів і систем.

Спрямованість компонентної терапії полягає в ліквідації критичного дефіциту тих чи інших клітин крові або білків плазми, які стали причиною дестабілізації складу крові і стану дитини з відповідними клінічними проявами.

Толерантність хворих до певного рівня дефіциту компонентів крові м.б. різною, що зумовлено характером основного захворювання, станом серцево-судинної системи і інших життєво-важливих органів, систем і компенсаторних можливостей його організму. Лабораторні дані використовуємо в якості доповнення до оцінки клініки: вид дефіциту компоненту крові, рівень його зниження. Це дозволяє визначити показання до трансфузії певного компоненту крові і його дози для відновлення його дефіциту до рівня, при якому будуть ліквідовані або знижені клінічні прояви або ускладнення. Розрахунок дози гемотрансфузійного середовища проводиться з урахуванням ваги, віку реципієнта, часу циркуляції в руслі і швидкості виведення. При відсутності або неадекватності лікувального ефекту, якого очікували від трансфузії необхідно виключити:

  • функціональну неповноцінність або несумісність трансфузійного середовища;

  • наявність ускладнюючих факторів (серцево-судинна, легенева, печінково-ниркова недостатність, інфекції, інтоксикація, порушення гемокоагуляції, ін.);

  • наявність у пацієнта імунного або іншого фактора, який інактивує або руйнує перелитий компонент;

  • неправильна оцінка дефіцитного стану компоненту (причиною клінічних проявів є дефіцит не перелитого, а іншого компоненту).

Отже, принцип компонентної гемотерапії в основному ґрунтується на заміщенні дефіцитного компоненту крові.

Однак не повністю вирішеними і дискусійними є багато питань педіатричної трансфузіології.

  1. Безпека дитини при гемотрансфузіях.

  2. Визначення клінічних показань і лабораторних тестів до трансфузій і дозувань еритроцитарної маси, СЗП, концентрату тромбоцитів, які дозволяли б лікареві бути впевненому у необхідності трансфузії і виключенні ризику для дитини.

  3. Оптимальне використання індивідуально підібраних (за серологічними тестами) гемотрансфузійних середовищ.

  4. Методи попередження аллоімунізації і рефрактерності при трансфузійній терапії.

  5. Ефективні фільтраційні методи видалення лейкоцитів у трансфузійних середовищах.

  6. Ефективні фільтраційні методи профілактики і лікування гемотрансфузійних реакцій та ускладнень.

  7. Методи інактивації інфекцій та вірусів в компонентах крові, що дають гарантію від трансфузійного зараження і порівняльна характеристика ефективності лікувальних і профілактичних трансфузій тромбоцитів.

  8. Зниження потреби в повторних трансфузіях шляхом збільшення терміну збереження функціональної повноцінності клітин крові.

  9. Використання для трансфузії малих об'ємів крові і її компонентів, стовбурових клітин.

  10. Розробка, удосконалення і впровадження в широку практику аутологічної крові і її клітинних компонетів та плазми.

  11. Ефективні методи профілактики та лікування трансфузійної хвороби "трансплантант проти хазяїну".

  12. Тактика гемотрансфузійної терапії в перед- і післяопераційному періоді пересадки органів, тканин і кісткового мозку.

  13. Значення імуносупресорного ефекту гемотрансфузій.

  14. Пошуки альтернативних методів до гемотрансфузії.

  15. Використання одного донора.

  16. Визначення протипоказань до використання крові і її компонентів від прямих родичів.

Loading...

 
 

Цікаве