WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гастроезофагальна рефлюксна хвороба у дітей. клініко-параклінічна діагностика панкреатиту - Лекція

Гастроезофагальна рефлюксна хвороба у дітей. клініко-параклінічна діагностика панкреатиту - Лекція

Зміна способу життя: виключення горизонтального положення, припіднятий головний кінець ліжка. Зменшення надмірних фізичних навантажень. Відказ від куріння. Лікування ожиріння.

Зміна режиму і характеру харчування: виключити переїдання, лежання після їжі. Годування часті, малими порціями, не їсти за 3-4 години до сну. Виключити жирні, гострі страви, кофеїн, шоколад. Обмежити вершкове масло, маргарин. Не вживати пиво, кока-колу, шампанське, шипучі напої (підвищують внутрішньошлунковий тиск, стимулюють кислотоутворення).

При гіпотрофії ІІІ ст. годування через рот малими порціями грудного молока, або адаптованими сумішами постійно, особливо вночі (рефлекс пригнічений вночі).

Лікування антацидами. Антациди нейтралізують соляну кислоту, інактивують пепсини, адсорбують жовчеві кислоти, лізолліцетин, стимулюють секрецію бікарбонатів, покращують езофагальне очищення і олужнення шлункового вмісту, що сприяє підвищенню тонусу нижнього езофагального сфінктеру.

Рекомендуються антациди, які не мають системної дії.

Маалокс, фосфалюгель, альмагель, гавіксон, гелюсил, гастал, гелюксилак, компенсан, сукралфат (вентер), алудрокс, ріопан, міланта. Нові препарати – топаал, топалкан (похідні алгінової кислоти).

Покращення резистентності слизової оболонки стравоходу: прийом відвару насіння льону, мізопростолу, вентеру.

Урсодезоксихолева кислота (урсофалк) 250мг на ніч, хенодезоксихолева кислота (хенофалк) і холестерамін 1 чайна ложка на 1 склянку води 3 рази на день за 40 хв. до їди. Ці препарати використовуються, якщо доказаним є закид жовчі у стравохід.

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів: ранітідін, фамотідін, нізатідін – два рази в день (після сніданку і вечері).

Лікування інгібіторами протонової помпи: омепразол вранці натще або 2 рази на день. Пригнічує кислотоутворення краще, ніж Н2–гістамінові блокатори. Ленсопразол: 15 мг вранці натще або 2рази на день.

Інгібітори протонової помпи (блокатори Н+ К+ - АТФ-ази) в останні роки вважаються ефективними у лікуванні ГЕРХ – омепразол (омез, лосек, тімопразол). Омепразол блокує фермент Н+ К+ - АТФ-азу, тим самим пригнічує як базальну, так стимульовану секрецію соляної кислоти. Окрім того, не має побічних реакцій, так як в активній формі існує тільки у парієтальній клітині. Однак разовий прийом омепразолу зумовлює повне пригнічення секреції на 24 години. Змінюючи дозу і час прийому цього препарату, можна керувати рh в просвіті шлунку. Омепразол є найсильнішим антисекреторним препаратом. Після відміни омепразолу немає синдрому "рикошету". Омепразол є єдиним препаратом, який за клінічним ефектом перевищує блокатори Н2-гістамінових рецепторів. Найоптималь-нішим методом лікування ДГЕРХ є одночасне призначення омепразолу в дозі 20 мг в день перед сніданком (можна два рази в добу) щоденно на протязі восьми тижнів у поєднанні з дизапридом щоденно по 5мг три рази на день на протязі восьми тижнів з наступною12-місячною підтримуючою терапією ціпразидомпо 5мг три рази в добу. При розвитку рецидиву, ерозивно-виразковому езофагіті з самого початку лікування проводимо курс омепразолу і цізаприду.

Прокінетичні препарати.

Церукал – неселективний препарат дофамінових рецепторів. В зв'язку з побічними властивостями – проникає через гемато-енцефальний бар'єр і викликає екстрапірамідні розлади) в даний час використання його різко обмежене. Перспективнішим у порівнянні з церукалом є мотиліум (домперідон), який є селективним блокатором дофамінових рецепторів.

І покоління. Мотиліум підвищує тонус нижнього сфінктера, посилює перистальтику антрального відділу шлунку, покращує антро-дуоденальну координацію, попереджуючи ДГЕР. Мотиліум не проникає через гемато-енцефальний бар'єр і не викликає побічної дії з боку центральної нервової системи. Назначаємо по 10 мг три рази на день за 15-30 хвилин до їди і додатково 10 мг перед сном.

В останні роки використовуємо новий прокінетичний препарат (ІІ покоління) ціпразид (препульсид, координакс). Препарат сприяє звільненню ацетилхоліну завдяки активації серотонінових рецепторів нового типу (5-НТ4 рецептори), які локалізуються в нейронних сплетеннях стравоходу, шлунку, кишечника. Ціпразид має виражений стимулюючий вплив на моторику стравоходу, підвищуючи тонус нижнього стравохідного сфінктеру, знижуючи частоту ГЕР. Препарат стимулює скоротливу здатність шлунку і дванадцятипалої кишки, прискорює евакуацію із шлунку, усуває дуоденогастро-езофагальний рефлюкс жовчі і краще, ніж церукал, сприяє координації антродуоденальної моторики. Ціпразид підвищує моторику жовчевого міхура, посилює пропульсивну моторику товстої кишки.

В зв'язку з відсутністю системного холінергічного ефекту, ціпразид не стимулює синтез соляної кислоти, не дає побічних гормональних ефектів. Ефективний при лікуванні зригувань у немовлят. Призначаємо по 0,2 мг /кг м.т. у 3-4 прийоми. Для старших дітей добова доза ціпразиду складає 15-40 мг.

В педіатричній практиці в окремих випадках замість блокаторів Н2-гістамінових рецепторів використовуємо антациди, які також підвищують тонус нижнього стравохідного сфінктеру. Препаратом вибору є маалокс, можливим є використання альмагелю, фосфалюгеля.

При ерозивно-виразковому процесі з метою стимуляції репарації використовуємо метилурацил, солкосерил, даларгін.

Після виписки із стаціонару необхідно надалі дотримуватись дієти з виключенням грубої, гострої, гарячої їжі. Прийом їжі 5-6 разів в добу, дієта переважно рослинно-молочна. Виключаємо продукти, які знижують тонус нижнього стравохідного сфінктера. Використовуємо рослинні масла – шипшини, облепіхи.

Ефективною є фітотерапія, лікування на бальнеологічних курортах (прийом лужних мінеральних вод).

В періоді стихання процесу назначаємо фізіотерапію – електрофорез цинку, брому, пелоїду. На диспансерному спостереженні дитина знаходиться три роки з моменту останнього рецидиву. ФЕГДС проводиться не рідше одного разу в рік.

Протирецидивне лікування.

  • Блокатори Н2-гістамінових рецепторів – ранітідін.

  • Інгібітори протонової помпи – омепразол.

  • Цізапрід, мотиліум.

  • Маалокс тривало.

Хірургічне лікування:

  • стриктура стравоходу;

  • виразковий геморагічний езофагіт (ІІІ, ІVст.) без ефекту від консервативної терапії;

  • поєднання ГЕР з бронхіальною астмою, рецидивуючою пневмонією;

  • необхідність тривалої антирефлюксної терапії;

  • синдром Беррета.

Ускладнення хірургічного лікування.

  • Синдром вздуття живота.

  • Дисфагія.

  • Ушкодження блукаючого нерва.

  • Демпінг-синдром;

  • Діарея.

  • Виразка шлунку.

  • Сповзання дна стравоходу в шлунок при неадекватній фіксації, що веде до утворення виразок, дисфагії.

Скорочення.

ГЕР- гастроезофагальний рефлюкс.

ГЕРХ –гастроезофагальна рефлюксна хвороба.

ДГЕР – дуоденогастроезофагальний рефлюксна хвороба.

РЕ – рефлюкс-езофагіт.

ФЕГДС – фібро-езофаго-гастро-дуоденоскопія.

Література.

  1. Белоусов А.С Гастроэнтерология детского возраста. – Харьков: КОНСУМ, 2000. –528с.

  2. Златина А.Р. Лечение хронических болезней органов пищеварения. - М.: Медицина, 1994.

  3. Медицина дитинства. В 4т. Т.2. /Ред. П.С. Мощича. – Київ: Здоров'я, 1994. – С. 471-472.

  4. Педиатрия: пер. с англ. /Ред. Р. Дворкин. М.: ГЭОТАР, 1996. – С. 333-335.

  5. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов: Практическое руководство. В 4т. Т.1. – М.: Медицинская литература, 1999. – С.19-30.

  6. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: Практическое руководство. В 3т. Т.1. – Мн. Выш. школа; Витебск: Белмедкнига, 1997. – С. 251-256.

  7. Гастроэзофагальная рефлюксная болезнь, новые данные по механизму заживления эрозивно-язвенных поражений пищевода /С.И. Раппопорт, О.Н. Лаптева, Н.Т. Райхлин и др. // Клиническая медицина, 2000. - №8. – С.32-37.

  8. Трухманов А.С. Клинические перспективы диагностики и лечения гастро-эзофагальной рефлюксной болезни //Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колонопроктологии –1999. №1. –С. 59-61.

  9. Свіницький А.С., Дземан М.І., Шило Г.В. Гастроезофагальна рефлюксна хвороба, як актуальна проблема сучасної клінічної практики //Укр. мед. часопис. –1999. - №5. - С. 50-54.

Loading...

 
 

Цікаве