WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення серцевого ритму у дітей: клініко-параклінічна діагностика, інтенсивна терапія - Лекція

Порушення серцевого ритму у дітей: клініко-параклінічна діагностика, інтенсивна терапія - Лекція

ІІІ клас – блокатори калієвих каналів.

Аміодарон (кордарон, аміокордин). Механізм дії:

  • зменшує автоматизм синусового вузла – зменшує ЧСС;

  • збільшує інтервал RR і QT;

  • видовжує рефракторний період у передсердях, АВ-вузлі, пучку Гіса-Пуркін'є;

  • попереджує розвиток екстрасистол і має антифібриляторну дію;

  • викликає розширення коронарних і периферійних артерій;

  • зменшує потребу міокарду в кисні і сприяє нагромадженню макроергічних фосфатів в кардіоміоцитах;

  • деякий від'ємний інотропний ефект, однак менший, ніж у препаратів І А кл. Це єдиний безпечний препарат при лікуванні серцевої недостатності.

Фармакокінетика кордарону:

  • максимальна концентрація в крові досягається через 3-7 годин після прийому;

  • період напіввиведення 26-107 днів (ефект післядії 10-15 днів після відміни препарату);

  • початок терапевтичного ефекту через 2-7 днів після прийому всередину;

  • максимальний терапевтичний ефект досягається через 2-3 місяці;

  • при однократному в/в введенні зразу досягається його висока плазменна концентрація, однак характерні для нього електро-фізіологічні зміни виражені слабо.

Кордарон використовуємо з 10 дня життя дитини.

Кордарон (аміодарон): 5-9 мг/кг за два прийоми. Доза насичення: 5-10 мг/кг в 3 прийоми до досягнення клінічного ефекту (1-4 тижня). Підтримуюча доза – 2-3 мг/кг тривало. В/в введення – 5 мг/кг д.д. у 250 мл 5% розчину глюкози. Повторне введення через 24 години.

Побічні серцево-судинні ефекти: синусова брадикардія, АВ-блокада, видовження Q-T > 400 мс, поширення комплексу QRS, артеріальна гіпотензія, аритмогенний ефект, поява або прогресування серцевої недостатності.

Показання: суправентрикулярна та шлуночкова екстрасистолія., пароксизмальна тахікардія, зняття та профілактика приступу пароксизму миготливої аритмії та тріпотіння передсердь, профілактика та лікування пароксизмальних аритмій при синдромі передчасного збудження шлуночків, постійна форма миготливої аритмії, аритмії при CWPW, аритмії при серцевій недостатності внаслідок систолічної дисфункції лівого шлуночка.

Протипокази: брадикардія, порушення АВ- та синоаурикулярної провідності, артеріальна гіпотензія, бронхіальна астма, порушення функції щитоподібної залози, синдром слабості синусового вузла, синкопальні стани, гіпокалємія, особливо у поєднанні із синдромом видовженого інтервалу Q-T, підвищена чутливість до компонентів препаратів йоду.

Побічна дія: пневмофіброз, фотосенсибілізація, зниження функції щитоподібної залози, порушення зору, брадикардія, неврологічні порушення, підвищення рівня АСТ, АЛТ.

Орнід: 5% р-н 10мл, 5-6 мг/кг д.д. за 2-3 прийоми, на фіз. р-ні за 10 хв., надалі в/в крапельно. Початок в/в введення зумовлює клінічний ефект при шлуночковій тахікардії, фібріляції шлуночків, які рефрактерні до стаціонарної терапії.

Побічна дія: артеріальна гіпотонія, аритмогенний ефект, глухота, гіперсалівація, порушення функції нирок, алергічні висипання на шкірі

Протипокази: артеріальна гіпотонія, ниркова недостатність, інтоксикація серцевими глікозидами, феохромоцитома.

Соталол (соталекс) є ефективним при суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистолах, приступах ПТ, миготінні, тріпотінні передсердь. Використовуємо при лікуванні аритмії на фоні перезбудження шлуночків. Призначаємо по 40 мг 2-3 р. в добу, в/в вводимо 0,3-1,5 мг/кг одноразово.

ІV клас – блокатори повільних кальцієвих каналів.

Верапаміл ( ізоптин): всередину 1-3 мг/кг д.д. за 3 прийоми; в/в 0,25% р-н – 0,12 мг/кг, разова доза: новонароджені - 0,2-0,3 мл; до 1 року - 0,3 мг; 1-5 років – 0,4-0,5 мл; 5-10 років – 1-1,5 мл; 10 років -1,5-2 мл (0,1-0,15 мг/кг). Ефект через 1-2 хв., максимально – через 10-15 хв. і зберігається 6 годин.

Побічна дія: СВ, АВ-блокада, артеріальна гіпотензія, зниження скоротливої функції міокарду.

Протипокази: СССВ, АВ-блокада ІІ-ІІІ ст., серцева недостатність, кардіогенний шок.

СТИМУЛЯТОРИ ПУРИНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ.

Аденозин, АТФ, АТФ-10 пр. Аденозин: амп. по 2 мл (6 мг). Пригнічує автоматизм СВ, уповільнює провідність у АВ-вузлі і продовжує його рефрактерний період.

Показання: пароксизмальна тахікардія із АВВ, в т.ч. при синдромі WPW. Не відновлює синусовий ритм при миготінні та тріпотінні передсердь та шлуночків. Вводимо в/в швидко за 5 сек. 2,0 мл, повторно через 1-2 хв.

Побічна дія: аритмогенний ефект, диспептичні симптоми, задишка, гіперемія обличчя.

Протипокази: синдром слабості СВ, АВ-блокада ІІ-ІІІ ст.

ЛІКУВАННЯ ОКРЕМИХ ПОРУШЕНЬ РИТМУ І ПРОВІДНОСТІ.

Синусова брадикардія: при відсутності скарг лікування не вимагає.

Синусова тахікардія. Нормалізація режиму дня, рухової активності. Бальнеотерапія, рефлексотерапія. Легкі седативні препарати рослинного походження (валеріана, глід, пустирник, меліса, рум'янок, персен). При стійкий СТ – коротким курсом обзідан 0,5-1 мг/кг д.д.

Екстрасистолія. Лікування ЕС залежить від їх генезу. При органічному ураженні серця показаним є лікування основного захворювання. До ЕС функціонального генезу слід підходити диференційовано. При наявності рідких ЕС без проявів ВСД, без скарг показане диспансерне спостереження і ЕКГ контроль. При наявності ознак ВСД – проводимо відповідне лікування. У випадку частих, постійних ЕС проводимо базову терапію аритмій.

При вагозалежних ЕС терапія поєднує:

  • усунення джерела надмірного рефлекторного вагусного впливу;

  • фізична реабілітація: ЛФК, дозовані фізичні навантаження;

  • психотропні засоби; препарати атропінового ряду: белладонна, беллатамінал, кр. Зеленіна, амізил 3-4 тижні;

  • препарати кальцію, вітаміни В5, В15.

Симпатикозалежні ЕС:

  • седативні трави (валеріана, пустирник);

  • седативні засоби (седуксен, ін);

  • препарати калію (панагін, аспаркам);

  • мембраностабілізатори;

  • кардіотрофічні препарати (кардонат, мілдронат, АТФ-лонг, тіотріазолін);

  • антиоксиданти).

Симптоми АКП: кардіотрофічна терапія (цитохром в/в, предуктал всередину), інгібітори АПФ, за показаннями – сечогінні, серцеві глікозиди.

Показання для використання антиаритмічних препаратів:

  1. Злоякісні аритмії: парні, шлуночкові ЕС, залпові, зверхранні ("R на Т"), аритмії на фоні видовженого QT.

  2. При виникненні аритмічних порушень гемодинаміки.

  3. При неприємних відчуттях при ЕС.

Шлуночкові і передсерді ЕС: амідарон (кордарон), анаприлін, ритмолен, соталол, етацизин, аллапінін.

Надшлуночкова екстрасистолія: ізоптин всередину і в/в, обзідан всередину і в/в, кордарон всередину і в/в, ефект через 5-7 днів, і зберігається 2-3 тижні. Новокаїнамід, резерпін 0,01 мг/кг д.д. за 3-4 прийоми. Верапаміл.

Шлуночкові екстрасистоли. Кордарон, анаприлін, ритмолен, соталол, етацизин, аллапінін, етмозин, аймалін, діфенін, обзідан, мексітил.

Екстрасистоли симпатико-адреналового генезу: ізоптін, кордарон, резерпін у поєднанні з панангіном, седативними препаратами, β-адреноблокатори (анаприлін, тразікор, метапролол). При схильності до тахікардії і нормальній частоті синусового ритму призначаємо анаприлін 20 мг 3-4 рази в день на 10-14 днів. Надалі підтримуюча доза анаприліну (20-40 мг д.д.) особливо в час відновлення ЕС. У випадку відсутності ефекту від β-адреноблокаторів, використовуємо верапаміл, який пригнічує надшлуночкові ЕС у дозі 40 мг 3-4 рази в день 10-14 днів. При лікуванні ЕС на фоні підвищеної функції симпатико-адреналової системи і синусової тахікардії можна використовувати етацизин (при ШЕС і ПЕС) по 50 мг 1-2 рази в день або аллапінін ( при ПЕС і ШЕС) по 25 мг два рази, пропафенон по 50-300 мг 1-2 рази.

Із ААП препаратом вибору є аміадарон (кордарон), який може використовуватись при надшлуночкових і шлуночкових ЕС в дозі 5-10 мг/кг в три прийоми до терапевтичного ефекту. Надалі підтримуюча терапія (через 10 днів – 1/3 дози, наступні 10 днів – ще 1/3 дози) 2-3 мг/кг переривистими курсами по 5 днів в тиждень. Часто кордарон поєднують з фінлепсіном.

До раптових злоякісних ЕС відносимо:

  • ЕС ≥ 30/хв.;

  • політопні ЕС;

  • ранні ЕС;

  • групові ЕС.

Лікування:

  • в/в струйно ввести амідарон в дозі 5-9 мг/кг (ввести дози, при доброму ефекті – через 30 хв. ще дози);

  • в/в ввести лідокаїн 1% розчин 1 мг/кг на протязі 2-х хвилин. При відсутності ефекту – в/в постійна інфузія 1-2 мг /хв. на протязі доби.

Ефект лікування.

  • Позитивний: стійке відновлення синусового ритму.

  • Умовно-позитивний: зменшення (≥ 50%) гетеротопного ритму у добовому об'ємі кардіоциклів за рахунок зменшення частоти і /або тривалості залпів, переходу постійної форми аритмії у у періодичну.

  • Нормалізація вегетативної регуляції ритму.

  • Відсутність ефекту.

Вагозалежні екстрасистоли: етмозин 3 мг/кг в 3-4 прийоми, мексітил (100-200 х 3р.), ритмілен, новокаїнамід з невеликими дозами кальцію, амітриптіленом на протязі 2-4 тижнів. Критерієм лікування є зникнення групових, політопних екстрасистол або зниження загальної кількості монотопних екстрасистол на 50%. Прогноз залежить від основного захворювання.

Loading...

 
 

Цікаве