WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення серцевого ритму у дітей: клініко-параклінічна діагностика, інтенсивна терапія - Лекція

Порушення серцевого ритму у дітей: клініко-параклінічна діагностика, інтенсивна терапія - Лекція

Тріпотіння, фібриляція шлуночків:

  • дефібриляція 5-6 кВт;

  • реанімаційні заходи (закритий масаж серця, ШВЛ);

  • паралельно ч/з к. 5 хв. у центральні вени аб внутрішньосерцево вводимо адреналін, повторно ч/з к. 5 хв. лідокаїн.

Брадиаритмія: "кулачний ритм" (ритмічні удари в область грудини); атропін в/в стр. повільно, адреналін в/в крап., ЕКС.

Синдром передчасного збудження шлуночків.

СWPW. Проводимо базову патогенетичну терапію. Препаратом вибору є фінлепсін 10-15 мг/кг д.д. 6 місяців. Якщо за цей час приступи не відмічаються, то препарат поступово відміняємо. При повторних приступах терапія фінлепсіном продовжується до 1,5-2 років. При відсутності ефекту призначаємо аміокордін 3-5 мг/кг (5 днів даємо, два дні – перерва):

  • часті і тривалі приступи з ЧСС > 300/хв. у дітей до 3 років і > 200/хв. для старших дітей;

  • відсутність ефекту від базової терапії на протязі 6 місяців.

Лікування СССВ.

Основу лікування складає стимулююча терапія з широким діапазоном дії: розсмоктуюча, метаболітна, мембраностабілізуюча. При цьому враховуємо наступні принципи.

  • Препарати різних груп назначаємо в комплексі, а не послідовно.

  • Одночасно не призначаємо більше трьох препаратів.

  • Лікування тривале (не менше 6 місяців при І варіанті і не менше 12 місяців при тяжких порушеннях функції синусового вузла).

  • Препарати однієї групи чергуємо і призначаємо циклами по 2-3 місяці.

  • Усі медикаменти призначаємо у вікових дозах.

  • Спостереження за пацієнтами є постійним і тривалим.

  • Зробити ЕКГ родичам І і ІІ ст. родинності.

При лікуванні СССВ використовуємо наступні групи лікарських препаратів.

І. Стимулююча терапія:

  1. Ноотопи.

  • ноотропи (пірацетам, пірідітол);

  • ноотропні препарати (аміналон, глютамінова кислота, церебролізин, фенібут).

  1. Психомоторні стимулятори – сіднокарб, дуплекс.

  2. Центральні (амізил) і периферійні (беллатамінал) холінолітики.

  3. Судинні препарати з ноотропним ефектом (трентал) і ангіопротектори (пармізін, ін.).

  4. Адаптогени.

ІІ. Розсмоктуючи терапія (плазмол, скловидне тіло, ФІБС, лідаза).

ІІІ. Мембраностабілізатори і антиоксиданти (вітамін Е, цитохром С, ін.).

ІV. Метаболічні препарати (рибофлавін, карнітин хлорид, пангамова, ліпоєва

кислота).

Оцінка ефекту лікування.

Позитивний ефект:

  • нормалізація ритму;

  • збільшення середньодобової ЧСС базового ритму на ≥ 15%;

  • збільшення представленості синусового ритму на ≥ 15-20% в добовому об'ємі кардіоциклів.

Задовільний ефект.

  • збільшення середньодобової ЧСС на 7-15%;

  • збільшення представленості синусового ритму на 5-15% в добовому об'ємі кардіоциклів.

Умовно-позитивний ефект:

  • стабілізація ЕКГ.

Від'ємний результат – погіршення ЕКГ-проявів симптому.

ААП при СССВ:

  • призначаємо дітям з високою частотою гетеротопного ритму в добовому об'ємі кардіоциклів (80%);

  • поєднання ААП з ноотропами;

  • збереження адаптаційних можливостей синусового вузла за даними медикаментозних проб.

Показання до імплантації кардіостимулятора у дітей із СССВ:

  • аритмогенні синкопальні атаки на фоні неефективної терапії 6 місяців;

  • ригідна брадикардія з ЧСС нижче критичної для даного віку: до 2 років < 50/хв., 2-5 років - < 45/хв., 5-10 р. - < 40/хв., > 10 р. - < 35/хв.;

  • наявність пауз ритму > 3 сек. (ХМ) на фоні комплексної терапії 3 міс.;

  • необхідність ААП при синдромі тахікардії-брадикардії;

  • синдром бінодальної слабості синусового і АВ).

Тактика виведення хворого із синкопального стану при СССВ:

  • непрямий масаж серця;

  • штучне дихання "рот в рот";

  • ізадрин 1-2 табл. під язик;

  • адреналін 0,1% р-н 0,05 мг/рік в/м, в/в, в/серцево;

  • мезатон 1% р-н 0,01-0,03 мг/кг на ізотонічному р-ні в/в (не >1 мл).

Лікування синдрому видовженого інтервалу QТ.

Метаболітна, антиоксидантна терапія.

Антиоксиданти: глютамінова, ліпоєва кислоти, карнітин, ко-ферменти циклу Кребса, вітаміни С, А, Е, цитохром С. Розсмоктуючі препарати.

Показання до лікування β-адреноблокаторами:

  • синкопе в анамнезі;

  • новонароджені, немовлята;

  • раптова смерть у близьких родичів.

Озідан 0,5-2 мг/кг (до 4 мг/кг, оптимально – 1 мг/кг), коргард 0,3-0,5 мг/кг, атенолол 0,5-1 мг/кг.

Синкопе.

  • Відновити прохідність дихальних шляхів.

  • Непрямий масаж серця (100 надавлень/хв.).

  • Штучне дихання "рот в рот".

У відділенні інтенсивної терапії:

  • дефібриляція;

  • інгаляції 100% киснем;

  • лідокаїн в/в повільно на 5% р-ні глюкози 1 мг/кг; якщо немає відновлення ритму, то через 5-10 хв. додатково вводимо препарат у половинній дозі (3 мг/кг). Після відновлення ритму продовжуємо інфузію 20-50 мг/кг/хв.;

  • при відсутності ефекту: бретиліум 5-10 мг/кг, кордарон в/в повільно на 5% р-ні глюкози 5 мг/кг або індерал 1-2 мг/кг;

  • тахікардія "пірует": сульфат магнію 10% 25-50 мг/кг, макс. 2,0 г за 2 хв., немає ефекту – через 5-10 хв. повторити;

  • при неможливості кардіоверсії вводимо атропін 0,02 мг/кг (не >1 мг/кг) однократно на фіз. розчині, повторити через 1 годину.

Лікування АВБ є диференційованим. При підозрі на аутоімунний процес призначаємо протизапальну терапію і розсмоктуючі препарати.

Необхідно призначити базову терапію:

  • кардіотрофічну,

  • мембраностабілізуючу,

  • стимулюючу біоенергетику клітин,

  • корекцію мікроциркуляції.

Симпатикоміметики (ізадрин, алупент, тербуталін) дають короткочасний ефект (15-40 хв.) і систематично не використовуються. Великі дози цих препаратів мають негативну інотропну дію і сприяють появі ШЕС. Названі препарати є показаними в гострих ситуаціях (ризик розвитку синкопе, приступу МАС).

При появі передвісників МАС призначаємо :

  • алупент 10-20 мг (1/2 –1 т.) 4-6 разів на добу всередину або в інгаляціях;

  • ізадрин 5 мг сублінгвально через кожні 2-4 години.

Діти погано переносять названі препарати, тому підбираємо індивідуально мінімально ефективні дози. При цьому не виникають побічні реакції: болі голови, екстрасистолія.

При розвитку приступу МАС необхідно провести наступні лікувальні заходи:

  • Ізадрин 0,05% р-н в/в крапельно на фіз. розчині 1 мкг/хв. (0,5-1 мг – 2 ампули по 1 мл 0,05% р-ну розвести у 250 мл 5% р-ну глюкози). Початкова швидкість інфузії 15-30 кр./хв., надалі збільшуємо швидкість введення через кожні 5-10 хв., поки ЧСС не зросте до 45-50/хв.

  • Алупент в/в повільно 0,5-1 мл 0,05% р-н в 10 мл фіз. розчину або в/в крапельно (8 кр./хв.).

Ізадрин і алупент є протипоказаними при АВБ в результаті дігіталісної інтоксикації.

Основним лікувальним заходом при розвитку асистолії у хворих, які не відповідають на ізадрин є введення адреналіну і атропіну, 10% р-н хлориду кальцію 0,3-0,5 мл на рік життя. У випадку відсутності ефекту на невеликі дози адреналіну (0,01 мг/кг в/в), які можна повторювати через кожні 3-5 хв. (доки зберігається ризик рецидиву аритмії), приєднуємо атропін – 0,02 мг/кг в/в (максимальна разова доза 0,5 мг у дітей молодшого віку і 1,0 мг у підлітків), яку можна повторювати через кожні 5 хв. (до загальної дози 1,0 мг у дітей молодшого віку і 2,0 мг – у підлітків).

Показання до імплантації електрокардіостимулятора (ЕКС) у новонарод-жених і дітей раннього віку з АБТ різного генезу.

  • ЧСС 60-55/хв. навіть при незначних порушеннях гемодинаміки, так як смертність серед них досягає 50% (особливо на першому році життя).

Абсолютні покази до імплантації ЕКС у дітей раннього віку:

  • люба форма повної АВБ (ПАВБ) у поєднанні з приступами МАС;

  • люба форма ПАВБ у поєднанні з проявами серцевої недостатності, яка виникла пре- чи постнатально;

  • середня частота шлуночкового ритму ≤ 55/хв. у дітей до трьох років і 45/хв. – у дітей старших трьох років;

  • періоди асистолії > 2 сек. на ЕКГ спокою або при добовому ХМ;

  • кардіомегалія, зумовлена біогенною дилатацією лівого шлуночка;

  • дистальна форма ПАВБ (комплекс QRS >0,1 сек.);

  • часті поліморфні шлуночкові ЕС з широкими комплексами QRS;

  • поєднання ПАВБ з блокадами ніжок п. Гіса;

  • люба форма ПАВБ у поєднанні з ВВС.

Відносні покази:

  • корегована транспозиція магістральних судин без супутніх дефектів;

  • аномалії Ебштейна;

  • відкрита артеріальна протока;

  • стеноз аорти з градієнтом 40-60 мм рт. ст.;

  • дилатація лівого передсердя при відсутності відкритої артеріальної протоки;

  • неонатальний люпус-синдром при відсутності ефекту консервативного лікування;

  • відставання у психомоторному розвитку.

Loading...

 
 

Цікаве