WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, - Реферат

Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, - Реферат

Клініка: Частіше хворіють дівчатка, ніж хлопчики. Типовими є скарги на задишку, яка спочатку є при невеликому фізичному навантаженні, а потім і в спокої, болі за грудиною, серцебиття, а також і приступи задухи. Ціаноз появляється в пізніх стадіях захворювання і зумовлений застоєм у великому колі кровообігу та анатомічним шунтуванням крові в судинах легень.

Об'єктивні симптоми первинної легеневої гіпертензії поділяються на дві групи:

- симптоми гіпертрофії правого шлуночка;

- симптоми легеневої гіпертензії.

Симптоми гіпертрофії правого шлуночка:

  • систолічна пульсація в епігастрії, розширення границь серцевої тупості вправо;

  • ЕКГ: відхилення ЕОС вправо, ознаки перевантаження і гіпертрофії правих відділів серця, які наростають в динаміці. Однак зміни ЕКГ не відповідають дійсному тиску у легеневій артерії.

  • Симптоми легеневої гіпертензії: акцент і роздвоєння ІІ тону, діастолічний шум над легеневою артерією.

  • ЕХО-КС: розширення легеневої артерії, вибухання конусу її, підвищення тиску в легеневій артерії та в її гілках, звуження дрібних гілок.

  • R: симптоми підвищення венозного тиску /розширення судин верхньої долі, інтерстиціальний або альвеолярний набряк, базальні горизонтальні лінії/ не завжди виявляємо.

Отже, клініка первинної гіпертензії не має патогномонічних клінічних симптомів.

Поступово прогресує серцева недостатність, резистентна до лікування.

Діагностика: заключний діагноз на основі катетеризації серця, легеневої артерії та ангіокардіопульмонографії. При цьому виявляємо: аневризми стовбура легеневої артерії, широкі гілки його та різко звужені артерії периферичних відділів легень. Сегментарні гілки "обрублені", дрібні не видні, паренхіматозна фаза відсутня. Швидкість кровоплину різко уповільнена.

Лікування: судиннорозширюючі препарати, еуфілін, нітрогліцерин, гангліоблокатори, корекція мікроциркуляції, симптоматичні препарати. Препарати дігіталісу, сечогінні.

Прогноз: час життя з моменту появи перших клінічних симптомів 2-3 роки (не більше 5). Можлива раптова смерть.

Муковісцидоз (МВ, Cystis Fibrosis) – моногенне захворювання з аутосомно-рецисивним типом успадкування, зумовлене мутацією гену МВТР (муковісцидозного трансмебранного регулятора) і характеризується ураженням екзокринних залоз життєво важливих органів і систем, важким перебігом і серйозним прогнозом.

Після виділення МВ в окрему нозологічну категорію його відносили до "фатальних", "летальних" захворювань, так як середня тривалість життя не перевищувала п'ять років.

В наш час завдяки розширенню знань про МВ і розробці новітніх ефективних методів терапії, захворювання діагностуються набагато швидше, а середня тривалість життя хворих збільшилась. Так, народженним у 1996 році хворим МВ гарантується тривалість життя у Великобританії, США, Канади 40 років, у Москві, Санкт-Петербурзі 22-25р., на Україні, в Росії середня тривалість життя хворих МВ складає 16 років.

Поширеність МВ залежить від популяції. Частота МВ серед новонароджених коливається від 1:1500 до 1:15000 новонароджених, серед европейців 1:2500. В світі щорічно народжується понад 45 тисяч дітей, хворих на МВ. Необхідно відзначити, що значна частина хворих на МВ на Україні в даний час не виявлена або діагноз ставимо в пізні терміни захворювання.

МВ успадковується по аутосомно-рецисивниму типом: батьки є гетерозиготи по аномальному гену МВТР і є лише його носіями, ймовірність народження дитини з МВ складає 25% випадків. При кожній наступній вагітності цей показник ризику залишається незмінним: "ризик немає пам'яті". Клінічні прояви МВ розвиваються тільки у гомозигот по аномальному гену МВТР, у його носіїв симптомів захворювання немає. Генетична природа МВ доказана у 1989 р., коли виявлено найбільш поширену його мутацію ΔF-508 на довгому плечі сьомої пари хромосом. Ген МВТР містить 27 екзонів, охоплює 250 тис. пар нуклеотидів. В загальній популяції носійство гену МВ має місце у 5% випадків серед здорового населення.

На сьогоднішній день виділено понад 1000 мутацій гену, які відповідають за розвиток симптомів МВ. Провідні наукові дослідження останніх років охопили 17 країн Центральної та Східної Європи. В результаті великої наукової роботи виділено 33 частих мутацій характерних для центральних країн. Серед них найпоширеніші в Україні та Росії: ΔF-508 (52%), CFTR dele 2,3 (21 kb) (5,5%), N1303 K(2,7%), 2184 ins A (1,8%), 2143delT (2%), W1282 X (1,8%), G542 Х (2%), 3849 + 10kbС – Т (1,9%), R334W (0,7%), S1196Х (0,7%). Прогрес у вивченні генетики МВ є важливим не тільки у перспективі генної терапії, але і можливості первинної профілактики (попередження народження хворого МВ). Ефективна дородова ДНК-діагностика МВ здійснюється в Москві, Санкт-Петербурзі. ДНК –обстеження допомагає у диференційній діагностиці складних форм МВ. Наукові дослідження передбачають вивчення кореляції генотип/фенотип. В багатьох роботах доказано, що найтяжча і рання маніфестація спостерігається у хворих гомозигот ΔF-508. За даними міжнародного консорціуму по генетичному аналізу частота деляції F-508 на сьомій хромосомі з мутантним геном МВ складає від 30% до 85% випадків. При вивченні частоти носійства ΔF-508 по регіонах України виділено градієнт поширення частоти з півночі (> 60%) на південь (< 40%) В західних регіонах України має місце порівняно низька частота ΔF-508, а в середньому по Україні складає 59,2% випадків. Хворі гомозиготи по відсутності ΔF-508 відрізняються найбільшим клінічним поліморфізмом: поряд з тяжкими формами, ранньою маніфестацією і раннім несприятливим прогнозом, спостерігається відносно сприятливі форми захворювання, що діагностується в старшому дитячому і підлітковому віці.

Згідно сучасних даних патогенез МВ можна представити у вигляді трьох етапів:

І-й: порушення послідовності нуклеотидів ДНК-гену трансмембранного білка МВ (ТРБМ);

ІІ-й: структурно-функціональні порушення гену ТРБМ - білка хлоридного каналу клітинних мембран;

ІІІ-й: функціональні порушення проникливості клітинних мембран апікального каналу епітелію для іонів хлору. В результаті виділяємо три основні ланки порушень метаболізму: порушення функції екзокринних залоз, порушення електролітного обміну, ураження сполучної тканини (5, 6, 7, 10).

Мутації гену ТРБМ поділяємо на класи залежно від типу і тяжкості первинного ефекту.

Типи мутацій МВТР (по Tsui,1992, Welsh and Smith, 1993, Kerem, 1996)

Клас 1 продукція білку

Клас ІІ процесінг

Клас ІІІ регуляція

Клас ІV провідність

Клас V зниження рівня нормальної РНК або білку

G542Х

W1282X

R553X

621+1G-T

2143delT

1677del TA

ΔF-508

dl507

S5491

S549R

N 1303K

G551D

G1244E

S1255P

R334W

R347P

R117H

3849+10kbC→T

A455E

5T

1811+1,6kbA-G

Класифікація мутацій МВТР по тяжкості фенотипічного проявлення (Kerem, 1996).

"тяжкі"

"м'які"

"варіабельні"

ΔF-508

G542Х

G551D

R553X

W1282X

N 1303K

1677del TA

621+1G-А

R117H

3849+kbC→T

R374P

T3381

G551S

G85E

R334W

5T

Наведені дані необхідно врахувати при розробці нових терапевтичних технологій, направлених на "зупинку" патофізіологічного процесу при МВ на ранній стадії: інгаляційні аміноглікозиди використовуємо при мутаціях І класу, фенілбутірат і циклопентинксантин - ІІ класу, генестін – ІІІ класу та інші.

Порушення функції екзокринних залоз визначається зміною фізико-хімічних властивостей секрету: підвищенний вміст натрію і хлору зумовлює підвищену його в'язкість. Зміни функції екзокринних залоз в певній мірі зумовлені зниженням нейропептидної інервації потових залоз, недостатністю гормону кальмомедуліну (регулятора кальцієвого обміну). Останній визначає вміст кальцію в клітинах, що в свою чергу приводить до порушень мембранного метаболізму фофсоліпідів при МВ. Окрім порушень екскреції електролітів в екзокринних залозах в патогенезі МВ має істотне значення наявність фактора Спока, який визначає при цьому синдром недостатності війчастого епітелію. Фактор циліарної дискінезії виявлено у слині, сечі, бронхіальному секреті, культурі фібробластів хворих, амніотичних клітинах уражених плодів і плодів з гетерозиготним носійством гену МВ. Секрет має більш кислий характер і змінену будову глікопротеїдів, які визначають затруднену його евакуацію, подальшу закупорку вивідних протоків з розвитком численних вторинних порушень у різних органах і системах. При цьому виділяємо переважно ретенційні процеси, що приводять до розвитку фіброзу з вторинною функціональною недостатністю органів, і обтураційні, запальні зміни, виявом яких є порушення дренажної функції бронхів в найбільшій мірі.

Loading...

 
 

Цікаве