WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, - Реферат

Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, - Реферат

Обов'язковим компонентом терапії є антиоксиданти (віт.С, токоферол), мембраностабілізатори (2% р-н рибоксину), препарати, які покращують біоенергетику клітин (актовегін, цитохром С, неотон, вітаміни групи В, АТФ-лонг – в/с, 1-2% р-н тіотриазоліну – в/в, в/м, 30% р-н тіосульфату натрію – в/в).

З метою покращення мікроциркуляції, трофіки легень – ксантінол нікотинат 15% (нікотинова кислота 1%) в/м з субтерапевтичних доз з поступовим підвищенням до вікової дози.

Розсмоктуюча терапія через 8-10 днів лікування: плазмол, ФІБС, алоє, біосед, торфотост, рибоксин.

Муколітики: лазолван, ацетилцистеїн (в/с, в/в, в/м при бронхоскопічній санації), ферменти підшлункової залози, бромгексин, препарати алтейного кореня, відхаркуючі трави.

З метою детоксикції при всіх варіантах перебігу ефективним є ербісол в/м два рази в добу 10-20 днів.

При неускладненому перебігу інфузійна терапія є короткочасною 3-5 днів і поєднює : корглікон 0,06% 0,05-0,1мл/рік життя, для зменшення ексудації: 5% розчину унітіолу 0,1 мл/кг м.т.

Апаратна терапія: на курс 10-15 сеансів електрофорезу кальцію, магнію, нікотинової кислоти. При нормалізації температури тіла, відсутності симптомів інтоксикації, ДН, 2-й курс – електрофорез алоє, гумізолю, лідази, парафінові аплікації на грудну клітку.

Імунотерапія: пасивна, активна.

Після нормалізації температури тіла, ліквідації симптомів інтоксикації, нормалізації периферичної крові – масаж грудної клітки.

Ефективним є перебування дітей у камерах аероіонізації (негативно заряджені іони проникають до альвеол і досягають молекули біологічно активних речовин рослинного походження, які розпилюються в камерах).

Синглетно-киснева терапія – відновлення рівноваги оксидантно-антиоксидатної системи, ліквідація гіпоксії, нормалізація вмісту дихальних ферментів, нормалізація рівноваги про- і протизапальних цитокінів.

Проблема хіругрічного лікування дітей з хронічними гнійними захворюваннями легень.

Показання до хірургічного лікування у кожному випадку визначається індивідуально. Хірургічне лікування для даної категорії хворих є радикальним і палліативним.

Питання оперативного лікування постає при відсутності ефекту від консервативної терапії, при локалізованих бронхоектазах або АР в межах 5-7 сегментів. Палліативне – при великому об'ємі ураження з метою полегшення перебігу захворювання видаленню підлягають сегменти з найбільшими морфологічними змінами. Крім того, при двобічних процесах з об'ємом ураження до 10 сегментів, оперативне лікування проводиться в два етапи. Перша операція на легені з найбільшими морфологічними змінами, друга –через 6-8-12 міс.

Оптимальний вік для оперативного лікування 8-10 років. У дітей дошкільного віку це питання постає при прогресуючому перебігу бронхолегеневого процесу, наростанні ДН, НК.

Діти з хронічним бронхолегеневим процесом, деформацією бронхів по типу деформуючого бронхіту, циліндричних бронхоектазів підлягають регулярному лікуванню консервативними методами з використанням активної санації бронхів. При цьому у частини можна досягнути стабілізації процесу і прогресування не відмічається. Діти з двобічним ураженням бронхолегеневої системи (бронхоектази, АР) об'ємом менше 10 сегментів, особливо у поєднанні з дефіцитом α1-АТ, підлягають тільки консервативному лікуванню.

Період післяопераційногої підготовки визначається в найбільшій мірі характером ендобронхіту. Комплексна, патогенетична терапія не завжди супроводжується вилікуванням гнійного ендобронхіту. Тому проводимо повторні курси лікування, санаторне лікування і тільки після повної санації слизової трахеобронхіального дерева, ліквідації порушень функції серцево-судинної системи, порушень гомеостазу. При цьому ранній післяопераційний період пртікає гладко без ускладнень. Ризик ускладнень зростає при збереженні гнійного ендобронхіту на момент операції. Серед ускладнень найчастіше є пневмонії, ателектази оперованої легені, які зумовлюють розвиток резидуальних бронхоектазів у оперованої легені.

Резидуальні бронхоектази виникають у залишених сегментах оперованої легені, якщо дитина хворіє простудними захворюваннями на протязі першого року після операції.

При повноцінній підготовці і проведенні хірургічного лікування у віці 8-10 років найкращий прогноз – найчастіше повне видужання, стабілізація наявних порушень.

Оперативне лікування дітей у дошкільному віці, з гнійним ендобронхітом, великим об'ємом ураження бронхолегеневої системи є неефективним. Після операції, прогресує пневмофіброз, ЕЛ, відновідно легеневе серце. Гнійний ендобронхіт має, як правило, двобічний характер, перебіг торпідний і важко піддається лікуванню при використанні методів активної санації. Оперативна травма, важкий перебіг гнійного процесу в легенях різко пригнічують усі ланки імунітету, систему інгібіторів протеаз. Операція зумовлює складні порушення ФЗД у цих хворих. При цьому діти швидко стають інвалідами, ізольовані від суспільства.

Скорочення

АБТ- антибактеріална терапія

АР – аномалії розвитку

АТ – артеріальний тиск

α1-АТ- альфа-1-антитрипсин

ВН – вентиляційна недостатність

ВГО – внутрішньогрудний об'єм

V/Q – вентиляційно-перфузійне співвідношення

ГДН – гостра дихальна недостатність

ДБ - дрібні бронхи

ДЗСТ- дифузні захворювання сполучної тканини

ДМХ – дециметрові хвилі

ДLCO – дифузійна здатність легень

Δ - зміна об'єму

V

Δ - зміна тиску

Р

Gaw- опір в дрібних бронхах

ЗВЧ – зверхвисока частота

ЗЄЛ – загальна ємність легень

ЗОД – захворювання органів дихання

ЗОЛ – залишковий об'єм легень

ЗОЛ/ЗЄЛ – співвідношення залишкового об'єму легень до загалної ємності

легень

ІКВ - індуктотерапія

Ig – імуноглобулін

ІL – інтерлейкін

КБ – крупні бронхи

МАР- малі аномалії розвитку

МВЛ – максимальна вентиляція легень

МОШ – максимальна об'ємна швидкість

МКК – мале коло кровообігу

НЗЛ – неспецифічні захворювання легень

ОБ – облітеруючий бронхіт

ОФВи – об'єм форсованого видиху за 1 сек.

ОЦК – об'єм циркулюючої крові

ПШ – пікова швидкість

RSV –респіраторно-синтеціальний вірус

RV (ЗОЛ) – залишковий об'єм легень

РБ – рецидивуючий бронхіт

Raw – опір в центральних дихальних шляхах

CMC- синусоїдально модульований струм

Cst - розтяжимість легень статична

Cdyn- розтяжимість легень динамічна

Тs – Т-лімфоцити супресори

Тh – Т-лімфоцити-хелпери

TLC (ЗЄЛ) – загальна ємність легень

TNF – фактор некрозу пухлин

ФЗД – функція зовнішнього дихання

ФЗЄ – функціональна залишкова ємність легень

FEF25-75 (СОШ) - середня об'ємна швидкість на рівні 25-75 ЖЕЛ

FVC (ЖЄЛ)– життєва ємність легень

ХБ – хронічний бронхіт

ХНЗЛ – хронічні неспецифічні захворювання легень

CMV – цитомегаловірус

ШВЛ – штучна вентиляція легень

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К. Клиническая фармакология и фармакотерапия. – М.: Универсум Паблишинг, 1997.

  2. Белоусов Ю.Б., Омельяновский В.В. Клиническая фармакология болезней органов дыхания. М.: Универсум Паблишинг, 1996.

  3. Бокша В.Г. Нарушение дыхальной функции при бронхолегочных и сердечнососудистых заболеваниях.- Київ: Здоровя, - 1991.

  4. Болезни органов дыхания у детей: Руководство для врачей /Под ред. С.В.Рачинского, В.К. Таточенко. – М.: Медицина, 1997.

  5. Болезни органов дыхания у детей: в 4т. /Ред. Н.Р. Палеева Т.3. Частная пульмонология /А.И.Борохов, АП. Зильбер, В.А. Ильченко и др. – М.: Медицина, 1990.

  6. Гриппи М. Патофизиология легких: Пер. с англ. – СПб.: Невский диалект, 1999.

  7. Запорожан В.Н., Аряев Н.Л., Старець Е.А. Муковисцидоз. – Київ: Здоров'я, 2001.

  8. Королёв Б.А., Шахов Б.Е., Павлунин А.В. Аномалии и пороки развития лёгких. - Н. Новгород: НГМА, 2000.

  9. Медицина дитинства. В 4т. Т. 2. //Ред. П.С.Мощича.- Київ : Здоров'я, 1995.

  10. Муковисцидоз (современные достижения и проблемы): Методические рекомендации //Н.И. Капранов, Л.А. Шабалова, Н.Ю. Каширская и др.- М.: Медпрактика, 2001.

  11. Рентгенодиагностика в педиатрии: Руководство для врачей: В 2х т. Т.1. /Ред. В.Ф. Баклановой, М.А. Филиппкина. – М.:Медицина, 1988.

Loading...

 
 

Цікаве