WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, - Реферат

Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, - Реферат

Лекція

Ураження легень при спадковій патології. Вроджені вади розвитку бронхолегеневої системи у дітей. Особливості клініки, діагностики. Принципи лікування, диспансеризації

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

  1. Вступ. Актуальність проблеми. Класифікація.

  2. Етіологія, патогенез, клініка, перебіг:

  • рецидивуючого бронхіту;

  • хронічного облітеруючого бронхіоліту;

  • хронічного бронхіту;

  • бронхоектатичної хвороби;

  • аномалій розвитку бронхолегеневої системи;

  • спадково детермінованих захворювань з переважним ураженням легень.

  1. Сучасні підходи до лікування хронічних неспецифічних захворювань у дітей. Диспансеризація.

Ключові слова: діти, хронічне запалення, легені, аномалії розвитку, спадкова патологія, терапія.

В сучасних складних соціальних та екологічних умовах має місце виражена тенденція до росту і поширеності захворювань органів дихання (ЗОД) у дітей, важкості їх перебігу, схильності до хронізації, що в свою чергу зумовлює високу інвалідність дітей.

В останні роки відмічається явна тенденція до зміни патоморфозу, а відповідно до клініки, перебігу неспецифічних захворювань органів дихання як гострих, так і хронічних. Це зумовлено зміною реактивностості дитячого організму (ростом випадків первинних часткових та вторинних імунодефіцітних станів), появою нових збудників, мутацією уже відомих, впливом складних соціальних та екологічних факторів. В сукупності це привело до росту частоти та тяжкості захворювань органів дихання у дітей за рахунок швидкого прогресування пневмофіброзу та гнійних ускладнень. В результаті має місце зростання частоти затяжного перебігу гострої пневмонії та її хронізації, що визначає соціальну дезадаптацію дітей і відповідно ранню їх інвалідність.

В структурі неспецифічних захворювань легень (ХНЗЛ) найбільшу долю займають рецидивуючий та хронічний бронхіт.

Згідно класифікації бронхолегеневих захворювань у дітей.

Бронхіт – запальне захворювання бронхів вірусної або вірусно-бактеріальної етіології. Бронхіти за механізмом розвитку поділяються на первинні і вторинні.

При первинному бронхіті запальний процес локалізується у інтактних бронхах, при вторинному – він є ускладненням інших захворювань (муковісцидоз, синдром циліарної дискінезії, бронхіальна астма, аномалії розвитку бронхолегеневої системи, дефіцит альфа-1-антитрипсину, спадкові захворювання легень, ін.).

За характером запального процесу слизової трахеобронхіального дерева бронхіти (ендобронхіти) поділяємо на: катаральні, катарально-гнійні, гнійні, атрофічні.

Патологічний процес слизової одночасно може локалізуватись на слизовій глотки, гортані, трахеї, бронхів при низхідному поширенні запального процесу чи розвиватись одночасно.

Форми бронхіту: гострий, рецидивуючий, хронічний.

Рецидивуючий бронхіт (РБ) – повторення епізодів бронхіту два і більше разів на рік протягом 1-2 років без клінічних проявів обструкції, відсутністю незворотніх морфологічних змін та довготривалістю проявів (два тижні і більше).

Фази патологічного процесу: загострення, ремісія.

Хронічний бронхіт – хронічне поширене запальне ураження бронхів з перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах слизової бронхів.

Фази процесу: загострення, ремісія.

Хронічний облітеруючий бронхіт – хронічне запальне захворювання бронхів вірусної або імунопатологічної природи, яке розвивається у результаті облітерації бронхіол, артеріол однієї або кількох ділянок легень, що призводить до порушення легеневого кровообігу та розвитку емфіземи.

Фаза: загострення, ремісія.

Рецидивуючий бронхіт.

В структурі хронічних неспецифічних захворювань легень РБ займає найбільшу долю (22-50%). Частота РБ неоднакова у різних регіонах і зростає досить швидко у промислових регіонах. Серед промислових викидів в атмосферу для розвитку патології органів дихання найбільше значення мають окиси азоту і сірки.

В патогенезі повторних епізодів бронхіту у дітей мають значення: ендогенно-конституційні, вік, коли вперше захворіла дитини, що дало поштовх наступним рецидивам захворювання; супутні захворювання, зокрема патологія верхніх дихальних шляхів, інфікування паличкою туберкульозу, імунологічна реактивність дитини, генетичні фактори, екзогенні фактори (клімат, забруднення атмосфери промисловими викидами), соціальні фактори, які визначають домашній мікроклімат (пасивне куріння, відвідування дитячих колективів, житлові умови, ін.).

Серед дітей з РБ переважають діти дошкільного і молодшого шкільного віку. Вивченя генеалогічного анамнезу констатує наявність різних хронічних захворювань органів дихання у 3-4 поколіннях у 40-45% випадків, алергічні захворювання у 13-15% випадків. Важливо відмітити, що майже у половини матерів хворих дітей були гестози вагітності, соматична патологія. У 25% випадків діти народились з пренатальною гіпотрофією. У 70% випадків виявлено аномалії конституції, серед яких майже половину складають ексудативно-катаральний та лімфатичний діатез.

Майже у всіх дітей першим епізодом є вірусна респіраторна інфекція, яка у половини ускладнилась гострою пневмонією. Значеея вірусної інфекції зростає при повторних епізодах захворювання, так як це супроводжується значним зниженням імунологічної реактивності, зокрема системи місцевого захисту. Помимо цього, персистенція вірусів, уражаючи ядерні стуктури клітин, зумовлює їх метаплазію, дає поштовх до аутоімунних реакцій. Стабільне зниження показників усіх ланок імунітету виявляємо у 8-20% випадків, частота їх зростає з віком. Дітям з РБ більш властиве зниження показників місцевого імунітету.

Діагностується у цієї категорії хворих порушення в системі протеази-інгібітори протеаз у сироватці крові, бронхіальному секреті.

Про можливу генетичну детермінованість цієї ферментопатії свідчать виявлення маркерів патологічних генів недостатності α1-АТ. Поглиблене вивчення цієї групи хворих виявило у частини із них стійкі запальні зміни усіх шарів стінки бронха, які зберігаються в періоді клінічної ремісії.

Неоднозначні результати отримано при бронхологічному обстеженні, в періоді загострення в усіх має місце ендобронхіт, в т.ч. гнійний, навіть атрофічний.

Клініка загострень РБ характеризується бронхітичним синдромом, інтоксикацією, дихальною недостатністю (ДН). Часто загострення мають схильність до затяжного перебігу. Це спостерігається, як правило, при гнійному, атрофічному ендобронхіті. При атрофічних змінах слизової характерні середньо-дрібнопухирцеві хрипи з двох сторін, ніжні, незвучні, особливо у верхніх відділах легень, хоч вони визначаються у середніх та нижніх зонах. Катаральні симптоми зберігаються і у періоді відносної клінічної ремісії. Як правило, при РБ діти виділяють небагато мокротиння, а дошкільнята переважжно її ковтають. В періоді ремісії зберігаються симптоми загальної інтоксикації. З віком при кожному наступному періоді загострення зростають порушення в системі зовнішнього дихання, які поєднюють зміни вентиляції, бронхіальної прохідності та зниження регіонарної вентиляції і кровотоку, які виявляються значно раніше, ніж при рентгено-бронхологічному дослідженні. В класичному варіанті ознак пневмосклерозу, емфіземи легень не повинно бути.

Перебіг РБ у класичному варіанті є сприятливим, без незворотніх морфологічних і функціональних змін в бронхолегеневій системі у періоді клінічної ремісії, можливий сприятливий перебіг і повне виздоровлення. При умові правильного лікування можлива стабілізація запальних функціональних і початкових морфологічних порушень, а також і зворотній їх розвиток в результаті високих репаративних можливостей дитячого організму.

Діагностика. Диференційна діагностика.

  • Анамнез. Особливості перебігу загострень (клініка, порушення в системі зовнішнього дихання, результати бронхоскопії, рентгенологічного обстеження).

  • Стан дитини в періоді клінічної ремісії (клініка, функція зовнішнього дихання – ФЗД).

  • Імунограма в періоді загострення та ремісії, вивчення системи місцевого захисту.

  • Рівень α1-АТ в динаміці.

  • Хлориди поту в динаміці (особливо при відставанні у фізичному розвитку, поєднанні із патологією органів травлення).

  • Реакція Манту.

  • При частих загостреннях із схильністю до затяжного перебігу необхідно виключити гіпоплазію легень, аномалії поділу бронхів, синдром циліарної дискінезії.

Принципи лікування.

Загострення.

- АТБ з урахуванням посіву мокротиння чи бронхіального секрету. В даний час перевагу надаємо пеніцилінам 4-5 покоління, макролідам нових поколінь, фторхінолонам. Широкий спектр дії властивий антибіотику рослинного походження – умкалору.

  • Фаготерапія (особливо ефективна при високій резистентності флори).

  • Еубіотики.

  • Антиоксиданти: токоферол, аскорбінова кислота, теком.

  • Покращення мікроциркуляції: курантил, ксантінол нікотинат, трентал, предуктал.

  • Протизапальна терапія: тіосульфат натрію 30% -1 мл/рік життя в/в, гумізоль, ФІБС, скловидне тіло. Ці препарати мають і розсмоктуючу дію.

  • Відхаркуючі. Муколітики: ацетилцистеїн, лазолван. Останній також стимулює синтез сурфактанту, очищає ДБ, потенціює АБТ, знижує гіперреактивність бронхів.

  • Позиційний дренаж, масаж грудної клітки у дренажному положенні, дихальна гімнастика.


 
 

Цікаве

Загрузка...