WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Санаторно-курортне лікування дітей з патологією органів травлення - Лекція

Санаторно-курортне лікування дітей з патологією органів травлення - Лекція

Температура мінеральної води, призначеної для пиття, має неабияке значення. Вважають, що треба приймати воду такої температури, якою вона виходить із свердловини, тому, що при цьому в повному об'ємі зберігаються її лікувальні властивості. Наприклад, значне підігрівання Нафтусі (біля виходу із джерела її температура близько 8С) приводить до руйнування органічних речовин, що містяться в ній, а отже, і до погіршання її лікувальних властивостей. Разом з тим дітям із захворюваннями органів травлення, нирок і сечових шляхів нерідко необхідно призначати саме теплу воду. Показанням для цього є наявність больового синдрому, дискінезії (жовчних шляхів, кишок), недавнє загострення захворювання (1-3 місяці), підвищена кислотність і шлункова секреція, хронічний тонзиліт. Якщо води, в яких діючим началом є їх мінеральний склад, підігрівають до потрібної температури (40-45С), то лікувальні води з провідним органічним компонентом краще розводити підігрітою порцією цієї ж води.

Навпаки, при всіх захворюваннях органів травлення, що супроводжувалися зниженою кислотністю і шлунковою секрецією або відсутністю секреції і нульовою кислотністю, для питного лікування рекомендуються холодні мінеральні води. Обов'язковою умовою при цьому є наявність стійкої ремісії, інакше захворювання може загостритися. При хронічих колітах, які супроводжується тривкими запорами, також рекомендується пити холодну воду (краще середньої мінералізації). При цьому ж захворюванні, супроводжуваному проносом, треба призначати теплі мінеральні води (краще малої мінералізації).

Швидкість одноразового прийому мінеральної води залежить від характеру захворювання. Так, гарячу і теплу мінеральну воду, яку, як правило, призначають при больовому синдромі, підвищеній шлунковій секреції і кислотності, треба приймати хоч не поспішаючи, але досить швидко; при зниженій кислотності і шлунковій секреції або при відсутності секреції і нульовій кислотності рекомендується приймати повільними ковтками холодну мінеральну воду, щоб забезпечити її тривалішу дію на слизову оболонку шлунка для стимуляції діяльності його залоз.

Взаємозв'язок прийому мінеральної води з прийомом їжі базується на дуоденальному ефекті І.П. Павлова. Прийом мінеральної води за 1-1,5 год до їжі сприяє зниженню кислотності і шлункової секреції і, навпаки, прийом її за 30-15 хвилин перед їжею приводить до підвищення кислотності і шлункової секреції. При відсутності даних про стан кислотоутворюючої, ферментоутворюючої і секреторної функції шлунка, ще нерідко буває при захворюваннях печінки і жовчних шляхів, мінеральну воду призначають дітям за 40-45 хвилин до їди.

Прийом мінеральної води всередину за 1-1,5 год до прийому їжі виявляє рефлекторну гальмівну („дуоденальну") дію на шлункову секрецію, посилює моторику кишок, виділення сечі і секрету підшлункової залози. Мінеральну воду корисно приймати натщесерце, на „пустий шлунок", тому що такої умови вона швидше евакуюється із шлунка і досягне тонкої кишки.

Мінеральна вода, прийнята за 20-30 хв до їди, діючи на слизову оболонку шлунка, стимулює секрецію залоз. Змішуючись із прийнятою їжею, вона довше затримується у шлунку, і, таким чином, період її дії збільшується. Чим нижча кислотність і шлункова секреція, тим менше повинно бути часу між прийомом мінеральної води і їжі.

Дозуються мінеральні води на 1 кг маси тіла на один прийом.

Дітям, як страждають на хронічні захворювання органів травлення, призначають мінеральну воду 3 рази на день – перед сніданком, обідом і вечерею. При хронічному пієлонефриті рекомендується 4-разовий прийом – перед сніданком, обідом, вечерею і за 1 годину до сну. Однак, в окремих випадках (при поганій переносимості, неповній ремісії, порушенні прохідності – стеноз пілоруса) прийом мінеральної води обмежують до 2 разів на день. Крім вищенаведеної схеми питного використання мінеральних вод до їди, їх можна вживати в теплому вигляді і після неї (через 40-60 хвилин) для зниження кислотності шлункового соку. Проведені в цьому напрямку дослідження дозволяють рекомендувати в таких випадках мінеральні води Єсентуки №14 і №17 з розрахунку 1 мл на 1 кг маси тіла на прийом, але не більше 30 мл, а води Смирновського джерела з розрахунку – 1,5 мл на 1 кг маси тіла, але не більше 50 м.

Оптимальна тривалість питного лікування – 5-6 тижнів, що підтверджується при вивченні післядії, віддалених результатів лікування дітей на питних курортах при різній його тривалості. При виразковій хворобі термін курсового лікування повинен бути максимальним (6-7 тижнів), а при дискінезіях жовчних шляхів може бути і мінімальним (4-5 тижнів).

Ректальне введення мінеральної води проводять при хронічних колітах з переважним ураження товстої кишки. Введення маломінералізованих мінеральних вод через пряму кишку сприяє видаленню нагромаджених калових мас, слизу і токсинів, ліквідації дисбактеріозу, запального процесу. Потрапляючи у просвіт кишок, мінеральна вода, завдяки температурному фактору і хімічному складу, діє на рецептори слизової оболонки і часткового всмоктується. Сифонні промивання кишок проводять після очищувальної клізми. При цьому в кишку вводять гумовий зонд, з'єднаний з лійкою або резервуаром, звідки надходить мінеральна вода (з температурою 36-38С) в кількості 20 мл на 1 кг маси тіла. Таку кількість води вводять за одне промивання 2-3 рази. Всього призначають 4-8 промивань, 2 (рідше 3) рази на тиждень. Промивання кишок рекомендується проводити в ранкові години після сніданку. Як правило, після курсу цих процедур нормалізується дефекація і копрологічні показники. Промивання кишок призначають тільки після ректороманоскопічного дослідження.

Пелоїдотерапія (грязелікування) – один із важливих і активно діючих видів лікування природними факторами. Під загальною назвою „пелоїди" об'єднуються різні природні фактори, мінеральні і органічні субстрати, що сформувалися протягом тривалих геологічних періодів за участю хімічного, механічного і біологічного (провідного) факторів і використовуються з лікувальною метою. До них належать торф'яні (прісноводні, мінералізовані), сульфідні мулові (озерно-джерельні, материкові, приморські, морські),органічні мулові прісноводні (сапропелеві) і сопкові грязі. В комплексному санаторно-курортному лікуванні дітей з хронічними захворюваннями грязе- і озокеритотерапія посідають одне з важливих місць.

Ефективність пелоїдотерапії хворих з різними хронічними захворюваннями визначається фізико-хімічними і біологічними властивостями грязей. В реакції організму, зокрема організму дітей, на грязьову процедуру розрізняють три фази, що послідовно розвиваються.

Перша фаза – складнорефлекторна, обумовлена подразненням механо-, хемо-, термо- і осморецепторів шкіри і слизової оболонки. Деякі складові елементи лікувальних грязей (сірководень, радон, вуглеводні, йод, бром, гормоноподібні сполуки та ін.) здатні проникати через непошкоджену шкіру і надходити в кров'яне русло. Вони розносяться кров'ю і подразливо діють на інтерорецептори, безпосередньо впливаючи на різні органи і системи організму.

Друга фаза – нервово-хімічна, зв'язана з дією складних хімічних речовин, що утворюються в першій фазі в результаті подразнення нервової системи як продукти специфічного обміну речовин у ній, а також проміжних сполук, що з'єднують нерв і ефектор. Ці речовини (типу гістаміну і ацетилхоліну) проявляють високу біологічну активність.

Третя фаза (фаза післядії) найбільш тривала. Процеси, що відбуваються в різних органах і системах, продовжуються ще деякий час після закінчення процедури, обумовлюючи її післядію.

При хронічних захворюваннях органів травної системи пелоїдотерапія зменшує сенсибілізацію організму таких хворих як до специфічного алергена, так і до неспецифічних впливів, нормалізує фагоцитарну активність лейкоцитів, поліпшує функціональний стан печінки, шлунка, кишок, показники мікроскопічного і фізико-хімічного дослідження жовчі.

В результаті температурної і механічної дії грязьової аплікації на місці її накладання виникає спочатку короткочасний спазм капілярів, а потім тривале розширення їх (активна гіперемія). Грязьова аплікація викликає реакцію капілярів не тільки на місці її застосування, але й у глибоко розташованих органах і на симетричних ділянках тіла.

Loading...

 
 

Цікаве