WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патологія підшлункової залози. Панкреатизм, панкреатити: причини, клініко-параклінічні критерії діагностики. Сучасні методи лікування - Лекція

Патологія підшлункової залози. Панкреатизм, панкреатити: причини, клініко-параклінічні критерії діагностики. Сучасні методи лікування - Лекція

Лекція

Патологія підшлункової залози. Панкреатизм, панкреатити: причини, клініко-параклінічні критерії діагностики. Сучасні методи лікування

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

  1. Вступ. Анатомо-фізіологічні особливості підшлункової залози у дітей.

  2. Гострий панкреатит: причини, діагностика, лікування.

  3. Клініко-параклінічні методи діагностики хронічного панкреатиту у дітей.

  4. Диференційна діагностика захворювань підшлункової залози у дітей.

  5. Сучасні методи лікування та реабілітації хронічних панкреатитів.

Ключеві слова: підшлункова залоза, панкреатит, амілаза, ліпаза, креон.

Підшлункова залоза (ПЗ) – найбільша і важлива залоза травної системи і одночасно важлива залоза внутрішньої секреції, яка приймає участь в регуляції вуглеводного обміну.

Підшлункова залоза розміщена позаочеревинно біля задньої стінки верхнього відділу черевної порожнини і займає частину середньоепігастральної області і лівого підребір'я. В органі виділяють три відділи: головку, тіло, хвіст.

На момент народження дитини маса залози складає 2-3,5 г, довжина 4-6 см, ширина 0,5-1,6 см, товщина 0,5-1 см. Проекція головки: межі ХІІ грудного та І поперекового хребців; тіло – від Х грудного до ІІ поперекового хребців; хвіст – від Х грудного до І поперекового хребців.

До головки підшлункової залози прилягає 12-пала кишка, охоплюючи її у виді підкови зверху, справа і знизу. Через головку проходить загальна жовчева протока, а ззаду прилягають нижня порожниста вена і початковий відділ ворітної вени. Тіло ПЗ має передню, задню і нижню поверхні і поступово переходить в хвостовий відділ. По задній поверхні тіла розміщується аорта, верхні брижові судини, частина сонячного сплетіння, а в ділянці хвоста – ліва нирка і лівий наднирник.

У товщі ПЗ розміщується система її протоків, яка складається із головного (вірсунгового), додаткового (санторієвого) протоків і їх більш дрібних гілок другого і третього порядків. Головна панкреатична протока утворюється в хвостовому відділі ПЗ і проходить від її хвоста до головки. По виході із залози віна проникає в стінку 12-палої кишки і відкривається на верхівкці фатерового соска. Кровопостачання: верхня брижова, печінкова і селезінкова артерії, які утворюють багату сітку анастомозів в самій залозі і навколо неї. Інервація: симпатичні і вагусні волокна.

ПЗ не має чіткої фіброзної капсули, і покрита ззовні сполучнотканинною капсулою, вирости якої проникають в глибину органа і ділять його на дольки.

Тканина ПЗ представлена двома видами морфологічних утворень – екзокринними і ендокринними. Екзокринна частина утворюється ацинусами. Ендокринна (зовнішньо- секреторна) функція ПЗ розділяється на екболічну (виробіток клітинами ацинусів ферментів і проферментів) та гідрокінетичну (секреція переважно клітинами вивідних протоків води, гідрокарбонатів та інших електролітів).

Секрет ПЗ містить більше 20 ферментів і проферментів, які можна розділити на декілька основних груп:

  1. Протеолітичні, які розщеплюють складні харчові білки до петидів і амінокислот – ендо- і екзопептиди (трипсин і хімотрипсини).

  2. Амінолітичні, які гідролізують полісахариди (крохмал, глікоген) до дисахаридів (альфа-амілаза).

  3. Ліполітичні, які здійснюють гідроліз жирів (ліпаза).

  4. Нуклеотичні, які розщеплюють нуклеїнові кислоти (РНК-аза, ДНК-аза).

Окрім ферментів в секреті ПЗ містяться альбуміни, глобуліни, бікарбонати, мінеральні речовини (натрій, калій, фосфор, кальцій, цинк, мідь, марганець та ін.).

Ендокринна частина ПЗ – острівки Лангерганса.

Виділяються 4 типи секреторних клітин: альфа-клітини (20%), які продукують глюкагон; бета-клітини (70%) - інсулін; дельта-клітини (8%)- соматостатин; РР-клітини (0,5%)-панкреатичний поліпептид.

Регуляція панкреатичної секреції – нервовий та гуморальний шлях. Нервова регуляція: вегетативна нервова система (парасимпатичні, адренергічні і дофамінергічні структури).

Виділяють три фази секреторного процесу в ПЗ: центральна, шлункова, кишечна.

Екскреторна функція ПЗ - виведення з організму ряду продуктів обміну (сечовини, сечової кислоти, креатину), а також деяких речовин, які поступають ззовні (сульфаніламідні препарати, стрептоміцин, тетрациклін та ін.).

Панкреатит – захворювання ПЗ пов'язане з активацією панкреатичних ферментів всередині самої залози і ферментативною токсемією. По перебігу панкреатит у дітей може бути гострим, хронічним.

Гострий панкреатит – у дітей протікає більш доброякісно, ніж у дорослих. Він розділяться на гострий набряк ПЗ, гострий геморагічний панкреатит, гострий жировий некроз, гострий гнійний панкреатит.

Етіологія.

  1. Вірусні захворювання: епідемічний паротит, вірусний гепатит, кір, грип, вітряна віспа, інфекційний мононуклеоз.

  2. Бактеріальні інфекції: дизентерія, скарлатина, сепсис, стафілококова інфекція.

  3. Харчова та медикаментозна алергії.

  4. Ендокринна патологія: цукровий діабет.

  5. Травми ПЗ.

  6. ДЗСТ.

  7. Патологія органів травлення: виразкова хвороба, холелітіаз, та ін.

Основу патологічного процесу складає активація панкреатичних ферментів, яка призводить до аутолізу тканини залози із розвитком реактивного запалення, порушенням органної мікроциркуляції. Поступлення в кров і лімфу ферментів ПЗ, продуктів ферментативного розщеплення білків, ліпідів, біогенних амінів, активація кінінової та плазмінової систем проявляється токсемією. Остання характеризується порушенням гемодинаміки, функції ЦНС і пошкодженням паренхіматозних органів. Приєднання інфекції може привести до інфекційного запалення залози.

Клінічна картина.

Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:

  • симптоми інтоксикації;

  • швидка втома;

  • зниження апетиту;

  • періодичне блювання;

  • болі в животі невизначеного характеру.

Ці всі зміни порівняно легко піддаються лікуванню.

У дітей старшого віку:

  • переймоподібні болі у верхній половині живота;

  • іррадіація болю в ліві відділи тіла;

  • вимушене положення тіла (на лівому боці);

  • живіт при пальпації м'який, без виражених больових зон;

  • характерна невідповідність інтенсивного характеру болю результатам пальпації;

  • температура тіла субфебрильна;

  • гемограма: помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз;

  • вміст амілази в сироватці крові і сечі підвищується протягом декількох годин або діб в 5 –10 разів;

  • підвищений вміст ліпази і трипсину.

Гострий геморагічний панкреатит та жировий некроз:

  • інтенсивні болі в животі;

  • неспокій;

  • виражені симптоми інтоксикації;

  • часте блювання із домішком жовчі;

  • закрепи;

  • болючість при пальпації в верхній половині живота;

  • м'язеве напруженняв верхній половині живота;

  • симптоми Керте, Кача, Мейо-Робсона;

  • часто реактивний лівобічний плеврит;

  • ексикоз з токсикозом;

  • фебрильна температура тіла;

  • гемограма: лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, пришвидше-на ШОЄ ;

  • біохімія крові: високі рівні амілази, ліпази, трипсину.

Гнійний панкреатит – в разі приєднання інфекції:

  • висока температура тіла;

  • наростають симптоми інтоксикації;

  • парез кишечника- симптоми подразнення очеревини;

  • гемограма: високий лейкоцитоз, токсичні зміни нейтрофілів;

  • високий рівень панкреатичних ферментів.

Ускладнення: несправжні кисти, нориці, цукровий діабет, абсцедування.

Інструментальні методи діагностики: оглядова рентгенографія органів грудної клітки та черевної порожнини, УЗД підшлункової залози, комп'ютерна томографія.

Лікування: при набряковій формі гострого панкреатиту лікування консервативне, а при некрозі і нагноєнні – хірургічне.

Дитина знаходиться на строгому ліжковому режимі. Через введений в шлунок зонд аспірують його вміст. Годування розпочинають поступово і обережно (дієта №5п). В перші 2-3 дні показані повне голодування, парентеральне введення рідин, кровозамінників.

Використовують анальгетики в поєднанні із спазмолітичними препаратами (папаверін, платифілін); корекція водно-електролітного обміну (фізіологічний розчин, полііонний розчин); боротьба із шоком, інфекціями (антибіотики), ускладненнями; призначають інгібітори протеолітичних ферментів (трасілол, контрікал). Показані панкреатичні ферменти (креон, панкреатин, панзінорм-форте та ін.).

Хронічний панкреатит – рецидивуюче гетерогенне захворювання, яке характеризується структурними змінами тканини підшлункової залози із розвитком різного ступеня вираженості функціональної недостатності органу.

Морфологічні зміни тканини ПЗ носить стійкий характер, зберігаються і прогресують навіть після зупинки дії етіологічних факторів і призводять до розвитку екзокринної та ендокринної недостатності.

Морфологічний субстрат хронічного панкреатиту: набряк, запалення і вогнищеві некрози ПЗ, які приводять до порушення плину панкреатичного соку, внутрішньо-протокової гіпертонії, прогресуванню некрозу ацинарної тканини з послідуючою атрофією ацинусів, інтра- та перилобулярному фіброзу органу.

Етіологічні фактори:

  1. травми ПЗ;

  2. обтурація каменем вивідних протоків ПЗ;

  3. інфекційні агенти (епідемічний паротит, єрсиніоз, бактеріальні інфекції та ін.);

  4. токсичний вплив тривалого застосування ліків (діуретики, сульфаніламіди, анти-біотики, 6-меркаптопурин);

  5. патологія органів травлення;

  6. алергії;

  7. туберкульоз;

  8. ДЗСТ;

  9. спадковий панкреатит (аутосомно-домінантний тип успадкування)- у віці 10-12 років.

Loading...

 
 

Цікаве