WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Синдром закрепу у дітей. Алгоритм діагностики. Лікування - Лекція

Синдром закрепу у дітей. Алгоритм діагностики. Лікування - Лекція

Основні методи діагностики – рентгенологічні. Ірігоскопія виявляє значне подовження і поширення товстого кишківника.

Підходи до лікування такі ж як і при доліхо- і мегалосигмі.

В останні роки раніше самостійні нозологічні групи (мегадоліхосигма, мегадоліхоколон тощо) прийнято розглядати як функціональний мегаколон за умови збереження в них інтрамуральної інервації.

Рядом авторів доводиться, що цілком правомірний діагноз "функціональний мегаколон". Він формується внаслідок хронічного термінального колостазу, як правило, спричиненого двома причинами:

  • міогенною ахалазією внутрішнього анального сфінктера;

  • ректо-анальною диссинергією.

Міогенна ахалазія (ахалазія – рігідність, нездатність до повного розслабення) мікроскопічно характеризується наявністю пучків непосмугованих міоцитів, їх витонченням і переважанням сполучної тканини над непосмугованою м'язевою тканиною. Термін виникнення даної патології відносять до пренатального і раннього натального періодів.

Ректальна диссинергія являє собою некоординоване скорочення зовнішнього анального сфінктера і лобково-прямокишкового м'яза в момент спроби дефекації. Як правило, батьки звертаються із запізненням, хоча початок захворювання припадає на вік до 1 року, рідше в 3-6 років. Кал у дітей виділяється у вигляді стовпчика великого діаметра, дефекація затруднена, багатомоментна. Перша порція має кам'янисту щільність і викликає при дефекації геморагію. Характерною ознакою є нездатність до дефекації, незважаючи на виражений позив до неї. Каломазання у хворих на функціональний мегаколон може з'явитись після різного періоду закрепів. Як правило, батьки відзначають у розвитку дітей світлий проміжок, коли дитина утримувала кал і була привчена до охайності. У більшості хворих під час пальцевого дослідження прямої кишки вдається виявити фекалому (круглий каловий камінь), що виповнює всю ампулу прямої кишки. При ретельно зібраному анамнезі діагноз можна встановлювати в 80% випадків. Остаточний діагноз встановлюється при комплексному обстеженні: загальноклінічному, рентгеноконтрастному і функціональному обстеженні ректальної ділянки.

Рентгеноконтрасті методи полягають в дозованій гідростатичній ірігографії, під час якої визначають константу товстої кишки. При константі, яка дорівнює

  • 31-45 діагностують мегаколон І ст. ;

  • 46-60 – ІІ ст.;

  • при 60 і більше – ІІІ ст.

Для диференційної діагностики із ректальною формою хвороби Гіршпрунга виконується біопсія з визначенням в ній холінестеразної реактивності.

Отже алгоритм діагностики закрепів може бути таким:

При появі закрепів у ранньому віці без порушень загального стану та ознак інтоксикації при умові підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.

На короткій термін призначається: дієта, антиспастична терапія, заспокійлива терапія.

Якщо це не дає позитивних результатів можна призначити середники по стимуляції тонусу та моторної функції і відповідно дієти. Найбільш рекомендуєма дієта (№3). Вона включає овочі і фрукти: моркву, чорнослив, квашену капусту, абрикоси – переважно в сирому вигляді, молочнокислі продукти – одноденний кефір, простоквашу, сир, вершки, вершкове масло та олію, хліб житній, хрусткі хлібці і висівки, м'ясо, рибу у будь-якому вигляді.

Крупи: гречана, перлова, ячна, солодкі страви, мед, варенья, компоти, напої в холодному вигляді. Виключають кисіль, міцний чай, шоколад, здобу.

Медикаментозні засоби послаблюючого характеру сприяють прискореному просуванню і розрідженню вмісту кишок, що сприяє появі акту дефекації.

За механізмом дії їх можна поділити таким чином.

  1. Засоби, що зумовлюють хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишок і посилюють його перистальтику рефлекторно. До них належать послаблюючі засоби рослинного походження, які містять антраглікозиди. Під впливом травних соків, ферментів, бактерій антраглікозиди розщепляються у кишках, стимулюють перистальтику і прискорюють просування вмісту по товстій кишці. Послаблюючий ефект розвивається через 8-12 годин. Для зменшення побічних явищ (біль у животі, тенезми) дозу підбирають індивідуально, лікування починають з невеликих доз.

  2. Засоби, що сприяють збільшенню об'єму вмісту кишок і розрідженню його та обмежують всмоктування рідини в кишках: це речовини рослинного походження, що здатні адсорбувати воду і набухати (насіння льону, ламінарія). Речовини, які набухають у воді, утруднюють її всмоктування і зумовлюють м'який послаблюючий ефект шляхом рефлекторної стимуляції перистальтики збільшеною масою іхнього вмісту.

  3. До речовин, які механічно полегшують просування вмісту кишок і розріджують його належать рослинні олії (маслінова, кукурудзяна, соняшникова, рицинова, вазелинова, гарбузова).

Найбільш широко в педіатрічній практиці використовуються наступні лікарські засоби:

  • сік алоє по 1 ч.л. х 2-3 рази на добу за 20-30 хв. до їди 15-20 днів;

  • глаксен -1 табл. х 2-3 рази в день ( але не більше 2-х таблеток в добу) до їди;

  • рицинова олія 5-15 г (1 ч.л.х 2-3 рази в день);

  • кафіол (регулакс) -1 брикет на добу;

  • гуталокс;

  • екстракт крушини 20-30 крапель на прийом, сухий екстракт крушини 1-2 табл. перед сном;

  • ламінарія 1-2 ч.л. гранул 1-3 р на добу;

  • таблетки ревеню з 2,5 років – 0,1; 3-4 – 0,15; 7-9 – 0,25-0,5; 10-14 р – 0,5-1,0 г на прийом;

  • порошок кореня солодки - ч.л.;

  • пурсенід 1-2 табл. перед сном;

  • сенейд (сенаде) 1-3 роки - табл.;

  • бісакаділ 3-12 років – 1 табл.;

  • гліцеринові свічки для маленьких дітей.

Для очисних клізм слід вдаватись тільки при тривалих закрепах більше 2-3 днів. Застосовують гіпертонічну клізму 10-20 мл 10% розчину NaCl, ромашкову, олейну клізми.

Мінеральні води – Єсентуки № 17, батолінська, арзнї, слов'янівська.

Фізіотерапія – діадинамічні струми, ампіпульс, гальванізація, антиспастичні середники у вигляді електрофорезу магнія сульфату, папаверину гідрохлориду, платифіліну, но-шпи, дібазолу. При дисбактеріозі – хілак у поєднанні з йогуртом.

Лікування на бальнеологічних курортах – Трускавець, Моршин, Гусятин.

Дане лікування має бути використано на початку захворювання коротким курсом і більш тривалим, якщо при проведенні повного комплексного обстеження заперечено органічну причину закрепів, які потребують хірургічного лікування.

Енкопрез – порушення функції прямої кишки і сфінктеру заднього проходу, що проявляється самовільною дефекацією. Герметизація каналу забезпечується тонічним скороченням сфінктера задньопрохідного отвору, функцію якого регулюють центри інервації, що розташовані у головному і спинному мозку та в дистальному відділі прямої кишки. Ураження одного з центрів приводить до енкопрезу.

Причина енкопрезу – функціональні порушення, які наступають в результаті стресових ситуацій (страху, афекту, гнитючих частих вражень), систематичного пригнічнення покликів на дефекацію, перенесених у ранньому віці гострих шлунково-кишкових захворювань, органічних змін слизової оболонки кишки в результаті травми, аномалій розвитку, аноректальної області, пухлини в малому тазу, порушення інервації прямої кишки. Енкопрез може спостерігатись у дітей з психічними розладами.

Нетримання калу досить неприємне в етичному і соціальному плані порушення, яке частіше спостерігається у віці від 3 до 7 років. Це явище може виникнути гостро, розвиватися швидко і закінчуватись повним виздоровленням на протязі короткого часу або розвиватися повільно і поступово прогресувати.

Виділяємо два види нетримання калу у дітей: справжній функціональний енкопрез (денний, нічний, змішаний) – порушення функції сфінктеру під впливом явних і скритих афектів і несправжній енкопрез, зумовлений хронічним застоєм вмісту у товстій кишці і переповненням дистальних відділів останнього.

Клінічна картина залежить від глибини ураження нервово-психичної сфери дитини, тривалості розладів дефекації, зовнішньої обстановки, якості догляду за ним. Для встановлення причини енкопрезу необхідне комплексне обстеження дитини.

При огляді визначити величину заднього проходу, форму, зміни в періанальній і сідничній областях. Досліджується анальний рефлекс, тонус і вольове скорочення анального сфінктера. Показана ректороманоскопія для виключення патології прямої кишки і дистального відділу сигмовидної. З цією ж метою, а також для виключення уражень кісток тазу, хребта проводять рентгенологічне дослідження. Для об'єктивної оцінки стану прямої кишки використовують спеціальні функціональні дослідження – сфінктерометрію (визначення сили анального жому) електроміографію (збереженість м'язевої тканини і її інервації), дилатометрію (розтяжимість анального кільця).

Лікування: консервативне і оперативне. Консервативне лікування показане при відсутності грубих органічних ушкоджень сфінктера анального отвору і поєднує лікарські засоби, психотерапію, фізичні методи, лікувальну фізкультуру.

Синдром Пайєра – патологія товстої кишки з патологією брижейки. Як правило, лівий кут підтягнутий, правий - птоз.

ЛІТЕРАТУРА.

  1. Синдромная диагностика в педиатрии: Справочник /Под ред. А. А. Баранова. – М.: Медицина, 1997.

  2. Кущ Н.Л. Запоры у детей. – К.: Здоров'я, 1996. - 165с.

  3. Медицина дитинства. В 4т.Т. 2. //Ред. П.С.Мощича. - Київ : Здоров'я, 1995р. – С. 646-667.

  4. Мазурин А.В. Заболевания органов пищеварения у детей. - М.: Медицина, 1987.

  5. Пайков В.Л., Хацкель С.Б., Эрман Л.В. Гастроэнтерология детского возраста в схемах в таблицах: Справочное руководство. - СПб.: Специальная литература, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве