WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Синдром червоного ока - Лекція

Синдром червоного ока - Лекція

Лекція

Синдром червоного ока

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

  1. Актуальність теми.

  2. Клініка, діагностика, принципи лікування захворювань, що супроводжуються синдромом "червоного болючого ока".

    1. Хвороби повік (ячмінь, халазіон, блефарити).

    2. Хвороби сльозових органів (дакріоаденіт, дакріоцистити).

    3. Хвороби кон'юнктиви.

    4. Кератити.

    5. Іридоцикліти.

    6. Гострий приступ глаукоми.

    7. Травми органів зору.

Ключові слова: повіки, сльозові органи, кон'юнктива, запалення, кератит, іридоцикліт, лікування.

В офтальмології, як і в інших галузях медицини, почервоніння і біль очного яблука та його додатків свідчить про запальний процес або інший серйозний стан того чи іншого відділу очного аналізатора. Вміння медпрацівників розпізнати причини змін органів зору, які привели до почервоніння і болю, дасть можливість в ранньому призначенні необхідних лікарських середників до моменту звертання до окуліста, зменшить страждання хворих і попередити розвиток ускладнень, що має велике значення в подальшому лікуванні і оздоровленні пацієнтів.

Хвороби повік.

Ячмінь – це гостре запалення волосяного мішечка або сльозової залози в шкірі повіки.

Ячмені бувають:

  • зовнішні;

  • внутрішні (запалення мейбомієвої залози, яка відкривається в кон'юнктивальну порожнину);

  • множинні (гордеольоз);

  • часто рецидивуючі).

Клініка.

Перші 1-2 дні спостерігається набряк, почервонінні повіки, дифузний біль, звуження очної щілини. На 3-й день формується фокус гнійного розплавлення і утворюється так звана "голівка" ячменя. Шкіра над "голівкою" витончується, напруження тканин зростає, ячмінь проривається з відходженням гною (приблизно на 3-4 день). Одразу явища запалення стихають, на місці прориву утворюється кірочка, яка через декілька днів відпадає.

Лікування: в момент інфільтрації – місцево сухе тепло (УВЧ, солюкс, варене яйце), закапувати офтадек, 0,25% р-н левоміцетину, при тяжкому загальному стані – антибактеріальна та протизапальна терапія.

При формуванні "голівки" ячменя і після прориву – тушувати зеленкою.

Не дозволяється:

  • видавлювати ячмінь;

  • накладати пов'язку (щоб не утворювати умов термостату і не привести до абсцедування);

  • виривати волосок, цибулина якого нагноїлася, для "ніби-то" кращого відтоку гною;

  • гріти в момент нагноєння.

Тактика при гордеольозі або часто рецидивуючих ячменях.

  1. Визначити глікемічний профіль для діагностики скритого цукрового діабету.

  2. Посів крові на стерильність (при позитивному посіві провести антибактеріальну терапію з урахуванням чутливості флори. Після клінічного одужання показана терапія вакцинами із бактеріальних лізатів).

  3. Загальний аналіз крові.

  4. Дієта: виключення із раціону солодкого, здоби, білого хліба, надати перевагу чорному хлібові.

  5. Провести курс вітамінотерапії груп В, РР.

  6. Приймати тривалий час пивні дріжджі (1 десертна ложка 3 рази на день).

Окуліст хірургічно розрізає ячмінь у випадку його абсцедування.

Халазіон – це проліферативне запалення хряща навкруги мейбомієвої залози.

Клініка: перші 1-2 дні спостерігається набряк, почервонінні шкіри, легка блискучість (за клінічними ознаками відрізнити халазіон від ячменя не- можливо). З боку кон'юнктиви просвічується округлий гіперемований фокус. Через 1-2 тижні явища запалення проходять, і під шкірою лишається округле, неболюче, рухоме, м'яко-еластичне утворення, яке хворому практично не заважає. З боку кон'юнктиви вже просвічується округлий сіруватий фокус. З часом халазіон злегка запалюється (на 5-7 днів). Зростає горошкоподібне утворення під шкірою і призводить до неприємного косметичного ефекту.

Лікування: консервативне.

  • Втирання жовтої ртутної мазі в кон'юнктиву (мазь закладається за повіку і масувати в ділянці халазіону круговими рухами на очному яблуці) два рази на день по 5-10 хвилин на протязі 10 днів. Якщо халазіон не вскриється, то зробити перерву на два тижні і повторити ще один курс. У випадку відсутності ефекту – хірургічне лікування.

  • Введення в ділянку халазіона кеналога або дипроспана.

  • Оперативне лікування: розріз халазіону. Останнє здійснюється двома шляхами:

а) з боку кон'юнктиви (частіше проводиться) – накладається

вікончатий зажим Беллармінова, розріз кон'юнктиви над халазіоном

перпендикулярно до реберного краю повіки (щоб не ушкодити

вивідні протоки багатьох мейбомієвих залоз). Ложечкою

видавлюємо гнійний вміст халазіону, вирізаємо капсулу, щоб не

лишити замкнуту порожнину, обробляємо зеленкою, накладаємо

давлючу пов'язку на 1-2 години. Швів не накладаємо.

б) З боку шкіри – розріз робиться паралельно реберному краю по ходу

м'язових волокон з наступним накладанням нашкірних швів.

Блефарити – це запалення реберного краю повіки.

Класифікація:

  1. Простий – періодична гіперемія реберного краю з наступною його пігментацією.

  2. Лусочковий – утворення ніжних білих маленьких лусочок у кореня вій, які легко відходять.

  3. Мейбомієвий – при масажі меймбомієвих залоз з них виділяється гній.

  4. Виразковий – утворюються виразки по краю повіки, дно їх заповнюється гноєм, потім виразки загоюються і покриваються кірочками.

Етіологія:

  1. Некорегована рефракція, особливо гіперметропія і астигматизм.

  2. Запальні хронічні захворювання ЛОР-органів і карієсні зуби.

  3. Хронічні запальні хвороби шлунково-кишкового тракту, у дітей – глистяні інвазії.

  4. Зрушення ендокринологічного статусу (частіше блефарити виникають у хлопців в підлітковому віці, практично у всіх діабетиків є мейбоміїт).

  5. Анемії.

  6. Загальне виснаження організму.

  7. Зниження імунологічної реактивності.

  8. Запиленість оточуючого середовища.

Лікування:

  1. Масаж мейбомієвих залоз з наступною обробкою інтермаргинального краю брильянтовою зеленню або сумішшю Нікіфорова (спирт з ефіром в рівних пропорціях).

  2. Змазування країв повік мазями з антибіотиками (гентаміцинова, еритроміцинова, тетрациклінова).

  3. Обробка країв повік гідрокортизоновою маззю.

  4. При наявності виразок – обробка їх брильянтовою зеленню і загальна антибіотикотерапія при виявленні ще додаткових вогнищ інфекції після визначення чутливості мікрофлори.

Ускладнення і наслідки.

  1. Тріхіаз – неправильний ріст вій.

  2. Мадароз – випадіння вій, а на їх місці виростає біле пушкове волосся.

  3. Заворот повік.

  4. Гіперпігментація шкіри краю повік.

Хвороби сльозних органів.

Дакріоаденіт – запалення сльозової залози.

Етіологія.

  1. Гематогенний занос з хронічного вогнища інфекції (частіше каріозні зуби, пазухи носа).

  2. Туберкульоз.

  3. Сифіліс.

Клініка.

  1. Гіперемія, набряк шкіри, болючість у верхньо-зовнішньому куті орбіти, де розташовується сльозова залоза.

  2. Збільшення сльозової залози, вона стає видимою під час огляду при вивертанні верхньої повіки.

  3. Сухість очного яблука (зменшується продукція сльози).

  4. Зміщення очного яблука донизу і досередини.

  5. Загальна симптоматика – підвищення температури тіла, слабість.

  6. Збільшення регіонарних лімфовузлів.

Діагностика – бактеріологічне дослідження слізного секрету, імуноферментні методи дослідження сироватки крові.

Лікування:

  1. До моменту нагноєння:

  • сухе тепло (УВЧ, солюкс);

  • загальна терапія: антибіотики, протизапальні препарати, дегідратуючі засоби.

  1. Після нагноєння:

  • не гріти;

  • розрізати в місці найбільшої флуктуації з урахуванням м'язових волокон кругового м'яза повік;

  • промити розчином перекису водню;

  • дренувати гумовою турундою;

  • засипати сухим стерильним стрептоцидом або альбуцидом;

  • асептична пов'язка;

  • продовжувати протизапальне лікування.

Диференційний діагноз.

  1. Дакріоаденосаркома.

  2. Периостит верхньозовнішнього кута орбіти.

  3. Ячмінь.

  4. Флегмона верхньої повіки.

Частіше дакріоденіт зустрічається однобічний. Двобічний дакріоаденіт відомий як хвороба Мікуліча. Етіологічно - або туберкульозної природи, або лейкемія (необхідна детальна консультація гематолога).

Дакріоцистит.

Хронічний дакріоцистит.

Непрохідність слізно-носового каналу веде до порушення відведення сльози з сльозового мішка. Сльоза накопичується. Приєднується кокова флора і слизь, яка продукується в сльозовому мішку.

Етіологія (непрохідність слізно-носового каналу):

  • гіпертрофія слизової носа в нижній носовій раковині;

  • гіпертрофічний риніт;

  • аденоїдні розростання;

  • перелом носа з викривленням носової перетинки і порушення прохідності слізно-носового каналу.

Клініка:

  1. Сльозотеча (немає нормального відтоку сльози).

  2. Гноєтеча, закисання повік – гнійний вміст сльозового мішку через тиск ретроградно по сльозових канальцях поступає через сльозові точки в кон'юнктивальну порожнину.

  3. Утворюється водянка сльозового мішку: при ретроградному проходженні гнійного вмісту сльозового мішку по сльозовим канальцям виникає вторинне запалення сльозових канальців (канакуліт). Слизова канальців набрякає, канальці обтуруються і утворюється закрита порожнина ділянки сльозового мішку.

Незапальне збільшення сльозового мішку і утворення квасолеподібного випинання у внутрішньому куті орбіти м'яко-еластичної консистенції без ознак запалення – називається водянкою сльозового мішку.

Пацієнт періодично натискає на це утворення і під тиском гнійний вміст виходить в кон'юнктивальну порожнину. Водянка спадає. Через 1-2-3 доби весь цикл повторюється.

Ускладнення: флегмона сльозового мішку; виразка рогівки.

Лікування:

  1. Рентгенологічне дослідження сльозового мішка з контрастом.

  2. Місцеве закапування крапель офтадек, 30% р-ну сульфацилу натрію, 0,25% р-ну левоміцетину, 0,4% р-ну гентаміцину.

  3. Консультація ЛОР-спеціаліста.

  4. Промити сльозовий мішок.

  5. Оперативне лікування – дакріоцисториностомія або екстирпація сльозового мішка.

Loading...

 
 

Цікаве