WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні погляди на патогенез сепсису, особливості клініки, перебігу, діагностики і диференційної діагностики локальних та генералізованих форм гнійної - Реферат

Сучасні погляди на патогенез сепсису, особливості клініки, перебігу, діагностики і диференційної діагностики локальних та генералізованих форм гнійної - Реферат

Характерна інтоксикація з пригніченням ЦНС, гіпотермія, склерема. Характерні септичні ураження шкіри – чорні плями (некрози). Можуть утворюватись пухирі. Швидко прогресує анемія, лейкопенія з токсичною зернистістю нейтрофілів, тромбоцитопенія. М.б. блискавичний перебіг із смертельним фіналом за 2-5 днів.

Клебсієльний сепсис. Перебіг по типу септикопіємії, м.б. блискавичний перебіг без вираженої гарячки, гіпотермія. Пригнічення ЦНС, гнійні процеси в легенях, кишківнику, черевній порожнині, а також в кістках, нирках, мозкових оболонках. Склерема, жовтяниця. Гепатолієнальний синдром зустрічається рідко. Пневмонія з дифузним ендобронхітом, множинними вогнищами деструкції при невеликих фізікальних змінах. Септичний шок розвивається одночасно з ДВЗ-синдромом, м.б. тромбоз ниркових вен.

Колі-сепсис: розвивається поступово. В розгар захворювання є характерними гарячка, жовтяниця, гепатолієнальний синдром з розвитком токсичного гепатиту, блювотами, діареєю, приступами апное, ціанозом. Менінгіт без чітких неврологічних симптомів.

Гемофільний сепсис: висока гарячка, менінгіт, пневмонія з гнійним плевритом, гнійний отит. Остеомієліт, панкардит, септичні тромбофлебіти.

При синьогнійному і протейному сепсисі від хворих йде своєрідний запах.

Клінічно виділяємо такі форми локальних гнійно-септичних захворювань у дітей:

    • гнійні захворювання м'ягких тканин,

    • остеомієліт,

    • гнійні артрити,

    • гнійні захворювання легень і плеври,

    • перикардит,

    • медіастініт,

    • гостра гнійна інфекція органів черевної порожнини,

    • гострі гнійні захворювання сечовидільної системи і парапроктити.

Серед гнійних захворювань м'ягких тканин виділяємо:

    • гнійні захворювання м'ягких тканин голови,

    • на склепінні черепа процес може розвиватись в лобній, тімяній, потиличній, висковій областях, а також в області соскоподібного відростка.

Незалежно від клінічної форми гнійно-септичних захворюваннь спільною для них є інтоксикація.

Інтоксикація – основний патологічний синдром, який вимагає інтенсивної терапії при гнійно-септичних захворюваннях у дітей. Вона визначається нагромадженням 4 груп метаболітів: бактеріальних екзо- і ендотоксинів, токсичних органічних речовин (меркаптин, аміак, індол, скатол, псевдомедіатори і ін.), надмірної кількості фізіологічних продуктів обміну речовин (молочна кислота, сечовина, кетокислоти), біологічно активноих амінів і медіаторів запалення (гістамін, серотонін, простагландини, лейкотрієниі ін.).

Втягнення в патологічний процес на цьому фоні органів шлунково-кишкового тракту веде до різних видів ексикозу. В поєднанні з енергодефіцитом і порушенням трасмембранного переносу натрію і калію ексикоз зумовлює порушення водно-електролітного обміну, типові для любої інтоксикації.

Особливістю патологічної дії усіх названих груп токсинів – їх нейро- і ендотеліотропність. В результаті інтоксикація при інфекційно-запальному процесі – це стан з характерним поєднанням клініко-лабораторних ознак ушкодження системи мікроциркуляції, нервової системи і порушення водно-сольового обміну. Це неспецифічний інфекційний агент. Залежно від характеру цієї відповіді у дитини виділяємо важкість інтоксикації.

Шкіра дітей грудного віку і новонароджених є тонкою, легко збирається в складки. Підшкірна клітковина рихла з невеликою кількістю сполучнотканинних перегородок, що зв'язують підшкірну клітковину з апоневрозом. Апоневроз розвинутий слабо, спереду переходить в лобну ділянку, а ззаду – в потиличний м'яз і здатний в деякій мірі обмежувати процес в цьому просторі. Апоневроз рихло з'єднаний з окістям, яке в свою чергу добре розвинуте і відокремлене від кістки шаром сполучної тканини. Окістя міцно звязане з кіскою тільки в області швів. Цим пояснюється виникнення підокісних гематом у новонароджених, що локалізуються в межах однієї кістки і можуть нагноюватись. Якщо запальний процес виходить за межі однієї кістки, то він розвивається над – або під апоневрозом.

Флегмона, абсцес покрову черепа: підшкірна, підапоневротична, підокістна локалізація процесу. Причиною є травма, гнійничкові ураження шкіри, кефалогематоми у новонароджених. Через венозні анастомози інфекція може проникнути в оболонки головного мозку.

Клініка: стан дитини різко погіршується. Дитина неспокійна, відмовляється від грудей, температура тіла висока. Локально: болючість, набряк тканин, гіперемія, флюктуація. Найважче перебігає підапоневротична флегмона, так як вона поширюється на все склепіння черепа. Підокісна флегмона локалізована в межах однієї кістки, однак гній може прорватись під апоневроз, далі в підшкірну клітковину.

Гнійний паротит. Інфекція у привушну залозу проникає трьома шляхами: гематогенно, лімфогенно, через вивідний проток. Запалення в своєму розвитку переходить від катарального до гнійного, далі до гангренозного (некротичного) розплавлення залози.

В області привушної залози появляється припухлість, ущільнення, біль. Температура тіла висока. Болючі жувальну рухи. Шкіра місцево гіперемована, набрякла. Флюктуації, як правило, не буває, так як зовнішний листок капсули щільний, що перешкоджає проникненню назовні, тоді як внутрішний листок має дефекти, через які гній може проникнути в параглоточну клітковину. При пізній діагностиці гній може поширюватись на дно ротової порожнини і через парафаренгіальний простір досягти середостіння.

Гнійні захворювання м'ягких тканин шиї.

Джерелом інфекції є гнійні процеси шкіри, слизової оболонки рота, щелеп і зубів, гнійні лімфаденіти, запальні процеси мигдаликів, слинних залоз.

За локалізацією виділяємо: підщелепний трикутник, середній простір шиї, судинні пучки, надключична облсать. При відсутності своєчасного лікування флегмона може поширюватись із одного клітковинного простору ів інший. Найбільш складною є флегмона і абсцесс серидинного простору шиї.

Особливістю анатомічних структур є тонкість фасцій. Рихли зєднання їх з органом створює сприйнятливі умови для поширення інфекцій.

Початок з раптового підвищення температури тіла до високих цифр, місцево болючість, обмеження рухів і вимушене положення голови, набряк шиї. Ретрофарингіальна флегмона проявляється порушенням дихання. Можливе проникнення гною в середостіння.

Гнійні захворювання грудної клітки: аксілярна (підкрильцева) флегмона, підгрудинного простору, в області великого грудного м'язу), субпекторальна флегмона лопаткової області.

Локально в усіх випадках гіперемія, болючість різка, набряк, схильність до поширення на фоні інтоксикації, високої температури тіла. Субпекторальна флегмона поширюється також в плевральну порожнину.

Досить часто зустрічаються гнійні захворювання м'ягких тканин кінцівок, гнійні артрити.

При лікуванні дітей із захворюваннями в клініці, яких домінує суглобовий синдром, при диференційній діагностиці необхідно мати і гнійний артрит. В користь останнього є виражена інтоксикація, гектична температура тіла, різко виражені наростаючі симптоми місцевого запалення, відсутність ефекту лікування.

Гнійні захворювання легень і плеври.

Гнійно-септичні ускладнення при захворюваннях органів дихання зустрічаються частіше у дітей у віці 1-3 роки. За локалізацією поділяємо їх на легенево-плевральні, позалегеневі.

Легенево-плевральні: погіршення загального стану, наростає токсикоз, блідість шкіри, адинамія, тахікардія, задишка, гіпертермія. Периферійна кров: лейкоцитоз, зсув вліво, токсична зернистість нейтрофілів, моноцитоз, еозинофілія, може бути лімфопенія.

Одним із найважчих ускладнень пневмонії є абсцедування. Абсцедування в легенях може бути при генералізації інфекції любого гнійного вогнища в організмі. У дітей, як правило абсцеси є множинні у двох легенях. Гострий абсцесс не має сформованої стінки, порожнина його обмежена легеневою тканиною, просоченою гноєм.

Клініка залежить від характеру основного процесу, величини, кількості абсцесів, ускладнень.

Про розвиток гнійної деструкції легень свідчить погіршення стану дитини, гектична температура тіла, наростання токсикозу, симтпомів серцево-судинної недостатності.

Кашель (симптом ендобронхіту) не завжди характеризує абсцесс. Якщо бронх не дренує абсцес, то дитина не кашляє, не виділяє мокротиння. Велика кількість гною "повним ротом" виділяється одномоментно при прориві абсесу в бронх або при наявності великого абсцесу із широкою бронхіальною норицею.

Loading...

 
 

Цікаве