WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Роль держави та ринкових механізмів у функціонуванні національної системи охорони здоров’я - Курсова робота

Роль держави та ринкових механізмів у функціонуванні національної системи охорони здоров’я - Курсова робота

КУРСОВА РОБОТА

Роль держави та ринкових механізмів у функціонуванні національної системи охорони здоров

ЗМІСТ

ВСТУП ..............................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ З УПРАВЛІНСЬКИХ ПОЗИЦІЙ

1.1. Еволюція вітчизняної системи управління охороною здоров'я до 1917 року.....................................................................................................5

1.2. Особливості функціонування радянської моделі охорони здоров'я по 1991 рік........................................................................................................9

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

2.1. Сучасна система охорони здоров'я України.............................................11

2.2. Головна проблема галузі охорони здоров'я України - організація її фінансування.........................................................................................14

2.3. Роль ринкових механізмів в функціонуванні національної охорони здоров'я...17

РОЗДІЛ 3. КЕРІВНИК-МЕНЕДЖЕР – ЦЕНТРАЛЬНА ФІГУРА У РЕФОРМУВАННІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я................................20

ВИСНОВКИ.........................................................................................22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................................24

ВСТУП

Враховуючи велике значення охорони здоров'я, деякі автори стверджують, що вона є внутрішньою функцією держави і від того, як вона організовується, на якому якісному рівні, скільки коштів передбачається на її функціонування та розвиток, значною мірою залежить і рівень соціально-економічного розвитку самої держави, її імідж та місце серед інших держав світу [6].

Розвиток медицини як науки і як галузі народного господарства, зміни засад та принципів організації медичного обслуговування населення, економічні взаємовідносини у сфері охорони здоров'я нерозривно пов'язані із перебігом процесів державотворення. В Україні як незалежній європейській державі, яка оголосила пріоритетність охорони здоров'я в країні, є особливо актуальним звернення до науки управління в даній галузі. Ефективна система охорони здоров'я – це гарантія доступності та якості кваліфікованої медичної допомоги та раціональне використання кадрових і матеріальних ресурсів. Але, кризові явища в економіці, розшарування суспільства за рівнем життя населення, соціальна нестабільність, несприятлива екологічна ситуація призвели до погіршення здоров'я населення. Об'єктивне зростання медичних потреб населення відбувається на тлі зменшення можливостей системи охорони здоров'я. Загальна економічна криза болюче позначилася на стані галузі, основні зусилля спрямувалися на збереженні існуючої мережі закладів, утримання штатів та ліжок. При цьому спроби проведення реформ адміністративними заходами (скорочення ліжкового фонду, посад медичного персоналу) не дали жаданого результату. Таким чином, національна система охорони здоров'я зіштовхнулася з двома складними проблемами – катастрофічною недостатністю ресурсів і їх нераціональним використанням та фінансування системи охорони здоров'я за "залишковим" принципом і функціонування як витратної. Відсутність системності та чіткої, продуманої стратегії реформування галузі загострили непросту ситуацію.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі виступає сама система охорони здоров'я населення як складова соціально-економічного розвитку країни.

Предметом дослідження – процеси державного управління в галузі охорони здоров'я та ринкові механізми, які впливають на функціонування системи охорони здоров'я населення.

Метою курсової роботи є дослідження еволюційного шляху становленнясистеми управління охороною здоров'я, починаючи від часів Київської Русі до сьогодення. З'ясування визначальної ролі держави в організації медичного забезпечення населення країни в теперішній час та вплив ринкових механізмів на функціонування системи охорони здоров'я.

Відповідно до мети, в роботі поставлено і розв'язуються такі задачі:

  • охарактеризувати розвиток вітчизняної медицини, який нерозривно пов'язаний із перебігом процесів державотворення з управлінських позицій;

  • дати характеристику сучасній системі охорони здоров'я;

  • висвітлити головну проблему галузі охорони здоров'я України - організацію її фінансування;

  • визначити, які ринкові механізми впливають на реформування галузі та яку роль вони відіграють в її функціонуванні;

  • акцентувати увагу на характеристиці керівника – управлінця в системі охорони здоров'я від якого залежить досягнення поставлених перед системою цілей.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ З УПРАВЛІНСЬКИХ ПОЗИЦІЙ

1.1. Еволюція вітчизняної системи управління охороною здоров'я до 1917 року

Формування ранніх моделей вітчизняної охорони здоров'я, що відповідали певним історичним реаліям розвитку суспільства, проходило не у цивілізаційному вакуумі, а в умовах взаємозв'язку із географічно та ідеологічно близькими країнами та народами. З цих суміжних територій на землі наших предків надходили знання про професійні навички, а також і практичний досвід щодо організаційних та економічних засад надання медичної допомоги та послуг. Уявляється, що основною організаційною формою медичного обслуговування тих часів була приватна платна медична практика. За часів Київської Русі приватна медична практика була захищена законом, передбачався і захист прав пацієнта шляхом стягнення з лікаря штрафів тих чи інших розмірів. За часів Галицько-Волинської держави (XIII–XIV ст.) лікарі та аптекарі, які займалися платною приватною практикою і виготовленням та реалізацією ліків, входили до відповідних цехових об'єднань, що мали певну вагу при взаємодії із владними органами. Цей період становлення вітчизняної охорони здоров'я на професійно-корпоративних засадах відмічається обміном та використанням досвіду впровадження сучасних медичних технологій діагностики та лікування хворих, який надходив і з Європи, й із Азії.

У XIV ст. з Азії на Європу одна за одною набігали спустошувальні хвилі епідемій інфекційних захворювань. Необхідність у зв'язку з цим забезпечення та проведення владою відповідних заходів щодо профілактики та запобігання епідемічних хвороб стала одним з чинників залучення до процесів державного управління окремих лікарів, зростання їх громадського впливу, вироблення владою з урахуванням рекомендацій лікарів конкретних управлінських рішень. Як приклади, можна навести будівництво в деяких містах дерев'яних та кам'яних мостових, водопроводів та систем водовідведення, розвиток пралень, створення митно-санітарної та карантинної служб.

Аналіз еволюції управління охороною здоров'я, зроблений багатьма фахівцями свідчить, що центральним органом виконавчої влади, який сформувався наприкінці XVI ст. для управління справами охорони здоров'я і діяв до початку XVIII ст., був Аптекарський приказ. Він контролював діяльність всіх осіб, які працювали у медичній сфері, сприяв створенню мережі аптек та перших державних безоплатних лікарень, забезпечував ліками представників влади, займався платним медикаментозним забезпеченням населення. Фінансування цього органу управління та підпорядкованих йому державних медичних закладів здійснювалося за рахунок безпосередніх натуральних надходжень матеріальних цінностей та коштів від інших приказів (органів виконавчої влади) [Інтернет].

Початок XVIII ст. ознаменувався подальшим посиленням централізації та створенням нового апарату державного управління охороною здоров'я із формуванням бюрократичної системи. Центральним державним органом управління медичною справою (суб'єктом управління), який прийшов на зміну Аптекарському приказу, стала Медична канцелярія (1707 р.), згодом перетворена у Медичну колегію (1721 р.). Об'єкти управління – лікарі, аптеки, лікарні, госпіталі та госпітальні школи (учбові заклади), що утримувалися за державні кошти, безпосередньо підпорядковувалися Медичній колегії. Почала розвиватися мережа державних медичних закладів охорони здоров'я. Фінансування витрат на утримання органу управління та закладів здійснювалось з державної казни. По середину XVIII ст. управління медичною справою в Росії являло собою централізоване керівництво державними медичними закладами, чисельність яких ще не була значною. Водночас в ті часи почався швидкий розвиток платної приватної медицини. Цей сектор охопив переважно великі міста та забезпечував медичну допомогу серед заможної частини населення [Інтернет ].

Нову форму управління – адміністративно-територіальну – започаткував розподіл Російської держави на губернії (1755 р.). Лише у містах, у тому числі, й в Україні, були засновані перші місцеві державні органи управління медичною справою – Прикази громадської опіки. Цим органам підпорядковувались аптеки, міські безоплатні лікарні для цивільних, а також богодільні, притулки для сиріт і психічно хворих – тобто, заклади для надання медичної допомоги верствам населення з обмеженими можливостями.

Loading...

 
 

Цікаве