WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Травматична смерть новонароджених - Реферат

Травматична смерть новонароджених - Реферат

доношеності є довжина тіла (не менш як 48-50 см), яку вимірюють при положенні на спині від найбільш випуклої частини тіменних ділянок до п'яток при зігнутих під прямим кутом ступнях.
Внутрішньоутробний вік дитини за довжиною тіла визначається по Гаазе так. Якщо довжина тіла плода менша ніж 25 см, то з цієї цифри добувається квадратний корінь. Якщо ж вона більша за 25 см, то її ділять на 5. Отримані числа визначають внутрішньоутробний вік плода чи новонародженої дитини в зоряних місяцях.
За Гоальтазаром і Дервіє внутрішньоутробний вік плода, якщо він становить понад 3 місяці, визначається шляхом множення довжини тіла в сантиметрах на коефіцієнт 5,6 і ділиться на 28.
Показниками доношеності також є: вага новонародженого - в середньому 3000-3200 г, окружність голівки - 34-35 см, прямий розмір (лобно-потиличний) - 10-11 см, великий косий (підборідно-потиличний) - 13-13,5 см, малий косий - 9,5 см; великий поперечний (міжтім'яний) - 9-9,5 см; малий поперечний - 8-8,5 см; окружність грудей - 32-34 см; ширина плечиків - 12-13 см; відстань від пупка до мечовидного відростка груднини - 7,2-7,3 см, від пупка до лонного з'єднання - 6,7-6,8 см.
Внутрішньоутробний вік може бути встановлений шляхом ділення довжини окружності голівки (в см) на 3,4: за довжиною пуповини і вагою дитини, появою ядер окостеніння (у голівці плечової кістки - не раніше 8 місяців) і т. ін.
Зрілість новонародженого
Багато судових медиків ототожнюють поняття доношеності і зрілості, що не зовсім правильно. Ця тотожність пов'язана, напевно, з тим, що цілий ряд ознак і показників доношеності одночасно свідчать і про зрілість. Але доношеність, як уже згадувалось, є показником часу внутрішньоутробного життя, а зрілість - показником фізичного розвитку новонародженого. Як правило, доношеність і зрілість наступають одночасно (до 10 зоряних місяців внутрішньоутробного життя). Але бувають випадки, коли дитина може бути не доношеною, але зрілою.
Необхідність встановлення зрілості при судово-медичній експертизі трупа новонародженої дитини зумовлена тим, що дитина, яка досягла зрілості, при відсутності у неї несумісних із життям виродливостей, аномалій розвитку, захворювань завжди є життєздатною. Дитина ж, яка не досягла зрілості, може бути як життєздатною, так і нежиттєздатною залежно від ступеня її фізичного розвитку.
Зараз ще немає розгорнутого судово-медичного визначення поняття зрілості. Під зрілістю розуміється певний ступінь фізичного розвитку новонародженого, який характеризується рядом ознак, визначених для доношених новонароджених. Але окрім цих загальних ознак, зрілість характеризують і деякі інші, властиві тільки їй ознаки, а саме:
- еластичність шкіри з добре розвинутим підшкірно-жировим шаром;
- наявність пушкового волосся тільки в ділянках лопаток і плечового пояса;
- густе волосся на голові (довжиною 2-3 см);
- розширення зіниць без перепонки, прозорі рогівки;
- еластичні, пружні хрящі носа і вушних завиток;
- виступання нігтів на пальцях рук за їхні кінці і сягання їх до кінців на пальцях ніг;
- опущені в мошонку яєчка у хлопчиків і закриті у дівчаток малі сороміцькі губи великими, зімкнення статевої щілини.
Важливою ознакою зрілості є наявність ядер окостеніння, які зберігаються навіть при різко виражених гниттєвих змінах трупа: ядро Бекляра діаметром 0,5-0,6 см в нижньому епіфізі стегнової кістки (з'являється на 10-му місяці життя), описане в 1819 р. французьким анатомом Бекляром; ядро окостеніння в п'ятковій (з'являється на 5 місяці), таранній (на 7 мі-сяці) кістках діаметром 1,0-1,2 см, у голівці плечової кістки діаметром понад 0,3 см, рукоятці груднини діаметром 1,0 см (ядра В. Журавльової, 1948).
Життєздатність новонародженого
Питання про досягнення чи недосягнення новонародженим життєздатності для практики дуже важливе. Якщо скоєно убивство чи дітовбивство життєздатного новонародженого, до злочинця застосовуються відповідні міри кримінального покарання, а якщо ж нежиттєздатного (він однаково повинен був загинути), ця обставина пом'якшує міру покарання.
Під життєздатністю новонародженого розуміють його здатність до існування поза організмом матері. Вона зумовлена визначеним ступенем його зрілості і відсутністю несумісних із життям виродливостей, аномалій розвитку і деяких хворобливих станів. У судово-медичній літературі немає єдиного погляду на мінімальні строки внутрішньоутробного життя дітей, які дозволяють відносити їх до життєздатних. Деякі автори вважають, що плід при строці вагітності менш як 28 тижнів, що має довжину тіла 35 см і менше, а вагу меншу від 1 кг, є нежиттєздатним. Із цього випливає, що новонароджені, які мають вік, що дорівнює 7 зоряним місяцям, уже є життєздатними. Але практика показує, що такі новонароджені вимагають особливих умов утримання і догляду, які створюються в пологових будинках (обігрівання, харчування і т. ін.). За відсутності таких умов, а тим більше в домашніх умовах, семимісячні недоношені і незрілі новонароджені, як правило, гинуть.
У зв'язку з цим деякі автори окрім життєздатності і нежиттєздатності виділяють умовну життєздатність. Умовно життєздатною вважається нормально розвинена дитина, яка народилася після 7 місяців внутрішньоутробного життя, оскільки за сприятливих умов і при відповідному доглядові вона може вижити. Але і такі, і навіть більш зрілі новонароджені, включаючи доношених, за наявності у них несумісних із життям аномалій розвитку чи хворобливих процесів, також є нежиттєздатними.
Отже, життєздатними в судово-медичному аспекті є зрілі і доношені новонароджені за відсутності у них аномалій розвитку і захворювань, несумісних із життям.
Живонародженість та її встановлення
Одним із найважливіших питань експертизи трупів новонароджених є встановлення живо- чи мертвонародженості.
Якщо дитина народилася мертвою, немає підстав для притягнення матері (чи іншої особи) до кримінальної відповідальності: цим висновком судово-медична експертиза виключає й убивство, і дітовбивство дитини.
Слід мати на увазі, що мертвою може народитися зовсім життєздатна дитина, якщо смерть її настала внутрішньоутробно. Можлива і зворотна ситуація, тобто нежиттєздатна дитина може народитися живою і навіть прожити кілька днів.
У новонародженого, який дихав, тобто народився живим, передня грудна стінка на 1-2 см піднімається над рівнем живота, в той час як у мертвонародженого вона розміщується на одному рівні. Висота стояння купола діафрагми у живонародженого - четверте міжребір'я.Легені, що не дихали, у яких не було повітря, мають невеликий об'єм, займають задньо-нижні відділи плевральних порожнин. Їхня поверхня по всій площині має рівномірний бузковий чи темночервоний колір із синюшним відтінком, на дотик вони досить щільні, м'язові. Легені, які дихали і розправилися, заповнюють плевральні порожнини повністю чи майже повністю (залежно від ступеня їхнього розправлення), частково прикриваючи собою серце. Поверхня їх рожева з так званим "мармуровим" малюнком. На дотик вони повітряні, м'які. Під легеневою плеврою в альвеолах добре проглядаються, особливо за допомогою лупи, мухурці повітря у вигляді блискучих сріблястих білувато-сірого кольору ділянок (проба Бушу-Хаберди).
Але цих даних недостатньо для експертних висновків про живонародженість. Для її встановлення було запропоновано багато різних життєвих (функціональних) проб. Найбільше поширення і практичне застовування отримали дві з них -
Loading...

 
 

Цікаве