WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ізоантигенна несумісність крові матері та плода. Патологія періоду новонародженості. Асфіксія новонародженого. Токсико-септичні захворювання новонарод - Реферат

Ізоантигенна несумісність крові матері та плода. Патологія періоду новонародженості. Асфіксія новонародженого. Токсико-септичні захворювання новонарод - Реферат

компенсаторного спазму судин шкіри, м'язів, нирок, печінки, легенів та інших органів відбувається перерозподіл зменшеного ОЦК, що забезпечує достатній кровообіг головного мозку і серця. Клініка характеризується синдромом порушення периферичного кровообігу: "мармуровість" шкіри, блідість або ціаноз, симптом "білої плями". Внаслідок розвитку ДВЗ-синдрому порушується клубочкова фільтрація, зменшується кількість виділеної сечі. Зниження течії крові в легенях може призвести до розвитку СДР.
- III стадія (прогресуюча або стадія пізньої декомпенсації) характеризується наростанням зниження АТ, посиленням ДВЗ-синдрому, збільшенням недостатності кровообігу, порушенням обміну речовин, наявністю тахікардії, рідше - брадикардії. Тони серця стають глухими. Може приєднатися набряк легенів. Виражене пригнічення ЦНС аж до розвитку коми. Інколи - судоми.
- IV стадія незворотня. Клініка агонального стану. Дитина гине від недостатності серця і пригнічення функції головного мозку.
Перебіг сепсису протягом періоду новонародженості, як правило, гострий. Септицемічна форма нерідко набуває так званого блискавичного перебігу, внаслідок чого дитина гине через декілька діб, а інколи й годин. Після перенесеного сепсису у дитини можуть відмічатися прояви енцефалопатії, анемії, дисбактеріозу.
Діагностика сепсису у недоношених дітей
В перші 2 тижні виникають певні труднощі. Дезорієнтацію може внести і відсутність характерних змін з боку периферичної крові, клінічні прояви можуть маскуватися пневмонією, внутрішньочерепними крововиливами, енцефалопатією.
У 2-4% дітей з низькою масою при народженні розвивається дисемінований кандидоз. Особливо це стосується тих дітей, які отримували пролонговані курсиантибіотикотерапії. Початкові симптоми кандидосепсису можуть бути як при сепсисі бактеріального походження, однак відсутність позитивних результатів бактеріологічних досліджень надають змогу думати про кандидоз та провести мікологічне дослідження.
Клінічні прояви: респіраторні порушення, апное, брадикардія, гіпотензія, нестабільність температури тіла, генералізована еритема, жовтяниця, гіперглікемія, глюкозурія, нестійкий стілець, позитивна реакція Грегерсена. Можуть бути ураження різних систем органів.
Анамнестичні ознаки сепсису. Гіпо- та гіпертермія; попередній розрив колоплідного міхура за 48 год або за 24 години, ускладнення (незрілість, асфіксія, води, які вміщують меконій); порушення дихання у новонародженого масою більш, як 2000 г тощо.
Діагностика при підозрі на сепсис:
- при можливості дослідження плаценти;
- мазок з вух, слизових оболонок;
- гемокультура;
- ліквор (при підозрі на менінгіт, після стабілізації стану): кількість клітин, бактерії, мазок, глюкоза, білок, при необхідності вірусологічне дослідження;
- аналіз сечі на наявність В- стрептококового антигену; при підозрі на кандида: сеча на бактерії та мікроскопічний аналіз (мішечкова сеча для аналізу не підходить, надлобкова пункція);
- аналіз крові: загальний, іонограма, біохімічне дослідження, СРБ- після пологів, Іg М,G,А;
- при необхідності вірусологія: титр, пряме спостереження в сечі, cтільці, крові. Діагноз сепсису виставляють по сукупності наступних ознак:
1. Наявність первинного вогнища інфекції.
2. Наявність симптомів інтоксикації - відсутність виключає діагноз.
3. Зміни периферичної крові- частіше лейкопенія в поєднанні із зсувом вліво і нейтропенія.
4. Поява в динаміці нових вогнищ інфекції.
5. При відсутності первинного вогнища про сепсис слід думати при поєднанні симптомів інтоксикації з характерними змінами периферичної крові і неефективністю попередньої антибіотикотерапії.
6. Виділення одного і того ж збудника з різних вогнищ інфекції та інтактних органів. Враховується вид збудника.
7. Поява в динаміці геморагічної або розеольозної висипки.
8. Динаміка стану на фоні антибіотикотерапії та хірургічного лікування.
9. Пальпація пуповинних судин.
Для встановлення діагнозу сепсису необхідно враховувати й аналізувати комплекс чинників: особливості клініки, анамнез, тривалий інтоксикаційний синдром (септицемія), наявність піємічних осередків (септикопіємія), епідеміологічну ситуацію, показники лабораторних обстежень- визначення бактериємії.
С.Я.Долецький (1984) пропонує в сумнівних випадках користуватися терміном "пресепсис". Аналізуючи анамнестичні дані, звертають увагу на мікросимптоми інфікування: тривалість безводного періоду, брудні навколоплідні води, хронічні генітальні і екстрагенітальні захворювання матері бактеріального генезу, амніоніт, плацентит, гіпертермія матері під час вагітності і пологів, мастит, ендоментрит тощо. Для підтвердження діагнозу рекомендується лабораторне обстеження. Виділення мікроорганізму із крові вважається головним підтвердження сепсису. Якщо з'явилася підозра на внутрішньоутробну інфекцію, слід проводити посіви шлункового й трахеального виділень, мазків, взятих з зовнішнього слухового проходу, пахової складки, пупка дитини; важливо робити посіви мазків із піхви або шийки матки. Якщо після народження дитини виникає підозра на внутрішньоутробний сепсис, направляють плаценту на гістологічне дослідження. Щоб пришвидшити діагностику інфекції, розробляють серологічні тести на бактеріальні антигени (метод латексної аглютинації для виявлення стрептококів групи А). У загальному аналізі крові відзначається нейтрофільоз, можливо - нейтропенія, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ, зниження рівню гемоглобіну і еритроцитів. У більшості дітей індекс зрушення вліво перевищує звичайну величину (у здорових новонароджених індекс зсуву на 10-й день життя складає 0,2-0,3, з 2-го дня до 2 тиж.-0,12-0,22). Може мати місце тромбоцитопенія. У біохімічному аналізі крові - гіпопротеїнемія, диспротеїнемія. В копрограмі - слиз, лейкоцити, в сечі - лейкоцитурія, бактеріурія. Певну допомогу в діагностиці внутрішньоутробної інфекції може надати визначення рівня імуноглобулінів у сироватці пуповинної крові. Вміст ІgМ понад 0,2 г/л може свідчити про внутрішньоутробне інфікування, як і поява Іg А. За останні роки для діагностики сепсису пропонують використовувати НСТ-тест нейтрофілів крові, який відображає функціональну активність фагоцитуючих клітин, а також гострофазові показники.
Для ранньої діагностики ДВЗ-синдрому використовують такі лабораторні тести: час згортання крові за Лі-Уайтом, сульфатний тест, реакція на фібриноген В, визначення фібриногену, тромбінового часу, вільного гепарину, підрахунок тромбоцитів, константи "малої тромбоеластографії".
Диференційний діагноз: з локалізованими осередками інфекції (пневмонією, менінгітом, ентероколітом), первинними імунодефіцитними захворюваннями, внутрішньоутробними інфекціями
Loading...

 
 

Цікаве