WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Асфіксія новонароджених. Клініко-лабораторне обстеження, клініка, інтенсивна терапія та виходжування. Аспіраційний синдром. Діагностика. Невідкладна д - Реферат

Асфіксія новонароджених. Клініко-лабораторне обстеження, клініка, інтенсивна терапія та виходжування. Аспіраційний синдром. Діагностика. Невідкладна д - Реферат

білірубіну, АТ, ЕКГ, нейросонограми). Якщо на 7-9 день основні показники життєдіяльності немовляти нормалізувалися, то її можна виписати під нагляд дільничного лікаря, невропатолога. Якщо мають місце патологічні зміни, дитину слід перевести в спеціалізоване відділення для проведення реабілітації. У дітей, які народилися передчасно, мають внутрішньочеревну гіпотрофію, симптоми затримки внутрішньочеревного розвитку, різноманітні ембріо-, фетопатії та інші захворювання в поєднанні з асфіксією середньої важкості, постнатальна адаптація (метаболічна, серцево-судинна і дихальна) затягується інколи до 2 тижнів, навіть якщо їм забезпечений достатній догляд та лікування. Більшість новонароджених із цієї групи потребують лікування і реабілітації у спеціалізованих відділеннях. Новонароджені діти, котрі перенесли тяжку асфіксію, потребують тривалого та інтенсивного лікування, яке на першому етапі переважно спрямоване на відновлення функції систем, які забезпечують життєдіяльність організму, а на другому - на їх стабілізацію і реабілітацію.
ЛІКУВАННЯ :
Від своєчасності та якості проведення реанімаційних заходів в пологовому залі залежить рівень смертності та інвалідизації новонароджених, що знаходилися в асфіксії. У проведенніреанімаційних заходів необхідна участь двох, а в деяких випадках - трьох фахівців одночасно.
Неонатолог при цілодобовому чергуванні повинен бути присутній у пологовому залі при всіх пологах до народження дитини. Підібрати, змонтувати і перевірити функціонування реанімаційного обладнання необхідно перед кожними пологами, оскільки народження немовляти в стані асфіксії може виявитись непередбаченим.
Підготовка обладнання: 1. Включити джерело променевого тепла, щоби зігріти реанімаційний столик /температура на ньому має бути 36-370С/. 2. Перевірити систему подачі кисню: наявність кисню, тиск, наявність з'єднувальних шлангів. 3. Згорнути з пелюшки валік під плечі. 4. Підготувати обладнання для відсмоктування вмісту з верхніх дихальних шляхів. Використовують гумовий балон. Електромеханічні відсмоктувачі повинні створювати розрідження не більше 100 см водяного стовпчика. 5. Підготувати шлунковий зонд, лейкопластир, ножиці. 6. Змонтувати набір для штучної вентиляції легень (типа Амбу). Розмір маски підбирається в залежності від того, народження доношеної чи недоношеної дитини очікується. Реанімаційний мішок може бути анестезіологічним та самозаповнюючим. В останньому випадку до мішка приєднують кисневий резервуар для забезпечення вентиляції 90-100% киснем. Приєднавши до мішка маску і джерело кисню, затискують долонею маску і стискують мішок. Перевіряють відчуття тиску дихальної суміші на долоню та функціонування запобіжного клапану. 7. Підготувати набір для інтубації: при зйомних клинках приєднати клинок N0 для недоношеної дитини або N1 для доношеної; перевірити функціонування системи освітлення; підібрати інтубаційну трубку в залежності від передбачуваної маси тіла та гестаційного віку дитини.
Заходи після народження дитини /залежать від відсутності чи наявності часток меконію в амніотичній рідині/:
1. В амніотичній рідині немає часток меконію:
- помістити новонародженого під джерело променевого тепла;
- швидкими промокаючими рухами через пелюшку обсушити шкіру;
- відкинути вологу пелюшку;
- забезпечити максимальну прохідність дихальних шляхів: положення на спині зі трохи запрокинутою назад голівкою. Це положення краще фіксується підкладеним під плечи валіком;
- відсмоктати вміст спочатку з рота, потім з носових ходів;
- якщо спонтанне дихання з'явилося - провести тактильну стимуляцію. Виконується один з трьох методів, який повторюється не більше двох разів: подразнення підошви, легкі удари по п'ятці, подразнення шкіри вздовж хребта. Багаторазове їх повторення недоцільні, оскільки успіху воно не дає, але призводить до втрати дорогоцінного часу. Забороняється: зрошувати дитину холодною або гарячою водою, давати струмінь кисню на обличчя, стискувати грудну клітку, бити по сідницях.
2. В амніотичній рідині є частки меконію, тобто має місце меконіальна аспірація:
- після народження голівки акушерка відсмоктує вміст верхніх дихальних шляхів;
- новонародженого розміщують під джерелом променевого тепла;
- не витрачаючи часу на обсушування, надають положення на спині із трохи запрокинутою голівкою і валиком під плечі;
- проводять інтубацію трахеї;
- повторно відсмоктують вміст верхніх дихальних шляхів;
- відсмоктують вміст із трахеобронхіального дерева безпосередньо через інтубаційну трубку /без застосування катетера/.
Якщо в інтубаційній трубці після відсмоктування є залишки меконію, інтубацію і відсмоктування повторюють. Лаваж трахеобронхіального дерева не проводять, щоб не вимити сурфактант.
Всі підготовчі заходи необхідно виконати не пізніше, як за 20 сек. Після цього робиться перша оцінка стану дитини. Стан дитини за шкалою Апгар для визначення обсягу реанімаційних заходів не застосовується, оскільки робиться надто пізно-перша оцінка в кінці першої хвилини життя. Оцінка за шкалою Апгар на 1-й і 5-й хвилині служить для визначення ефективності реанімаційних заходів.
Оцінка дихання:
Спонтанне дихання є - оцінюють ЧСС.
Спонтанне дихання відсутнє - розпочинають штучну вентиляцію легенів 90-100% киснем через мішок і маску. Ефективність вентиляції визначають за рухом грудної клітини та даними аускультації. Перші 2-3 вдихи виконуються з тиском 20-40 см водяного стовпчика, після чого вентиляція виконується з тиском на вдосі 15-20 см водяного стовпчика і частотою 20-40 за 1 хв. Проведення штучної вентиляції протягом більше 2 хв. потребує введення орогастрального зонда для запобігання роздуванню шлунка газом і попередження регургітації. Вводять зонд на глибину, що дорівнює відстані від перенісся до мочки вуха і від мочки вуха до епігастральної ділянки. Після введення зонда відсмоктують шприцем газ зі шлунку, зонд залишають відкритим і фіксують лейкопластирем до щоки. Штучну вентиляцію продовжують поверх зонда.
Після 15-30 сек. штучної вентиляції дають чергову оцінку стану дитини, визначають частоту серцевих скорочень (ЧСС). Підрахунок ЧСС ведеться протягом 6 сек. і множиться на 10. Вентиляцію під час підрахунку зупиняють.
Оцінка ЧСС (за 1 хв):
- більше 100;
- від 60 до 100 і частота зростає;
- від 60 до 100 і частота
Loading...

 
 

Цікаве