Ушкодження ЦНС у новонароджених з асфіксією можна розділити на 2 групи. До I-ї ввійдуть гіпоксично-ішемічні ушкодження мозку, до II-ї - внутрішньочерепні крововиливи. Ступінь ушкодження мозку та його величина, відновлення основних функцій дуже різноманітні і залежать від зрілості дитини при народженні, тривалості і глибини асфіксії, суміжних захворювань (спадкові, хромосомні, інфекційні, вади розвитку). Важкі зміни виникають в ендокринній системі новонароджених з асфіксією. У разі гострої гіпоксії у них виявляють надниркову недостатність, зменшення функції щитовидної залози, гіпофіза, надлишкову секрецію вазопресину тощо. У дітей, які народилися в асфіксії, визначали важкі ушкодження серцево-судинної системи: уповільнення процесів автоматизму, підвищення збудливості серця, зрушення в метаболізмі міокарда, вінцевої течії, гіпертензію малого кола кровообігу, зменшення скоротливої функції міокарду в поєднанні з пресорною реакцією великих артеріальних судин еластичного типу. Значні зміни виявляють в імунній системі: у дітей з асфіксією важкої форми пригнічена Т-і В-лімфоїдна система, знижений рівень IgG, підвищений рівень IgM, IgA.
КЛІНІКА:
Всіх дітей після народження оцінюють за десятибальною шкалою Вірджинії Апгар (1952).
Якщо дитина в 1-у хвилину після народження гучно кричить, має частоту серцебиття понад 100 (140-160) за 1 хв., рожевий колір шкіри і слизових оболонок, активно реагує на відсмоктування з рота й носа і добре рухає ручками та ніжками, то вона оцінюється за шкалою Апгар у 8-10 балів, а її стан після народження оцінюється як задовільний. При оцінці у 7 балів у дитини відзначається порушення адаптації після переходу на існування поза материнським організмом. Оцінка за шкалою Апгар у 5-6 балів нині відзначається як середня форма асфіксії, а в 4-1 бал - як тяжка форма асфіксії. Оцінка 0 балів після народження (відсутність дихання, серцебиття, рухів, тотальний ціаноз) розцінюється як клінічна смерть. Якщо вона жодного разу сама не вдихне, буде відсутня пульсація судин пуповини, такі діти належать до мертвонароджених.
Оцінка за шкалою Апгар тільки відзначає стан дитини після народження, але не розкриває етіопатогенез порушення його постнатальної адаптації, а тому оцінка за шкалою Апгар - це не діагноз, а показник для визначення діяльності лікарів. Залежно від оцінки за шкалою Апгар виконують той чи інший обсяг заходів щодо забезпечення життєздатності новонародженої дитини.
Клініка помірної (середньої тяжкості) асфіксії при народженні: нормальне дихання не встановилося впродовж 1 хвилини після народження, але частота серцевих скорочень 100 та більше за хвилину, має місце незначний м'язевий тонус, слабка реакція на подразники. Шкіряні покриви ціанотичні, але при додатковій оксигенації швидко рожевіють. Стан дитини розцінюють як середньої тяжкості.
Клінічні прояви тяжкої первинної асфіксії: ЧСС при народженні менше, ніж 100 уд. за хвилину, дихання відсутнє або утруднене, шкіра бліда, м'язи атонічні. Стан дитини при народженні тяжкий або дуже тяжкий. Фізіологічні рефлекси періоду новонародженості не викликаються. Колір шкіряних покривів ціанотично-блідий або блідий, відновлюється при активній оксигенації до рожевого повільно. При дуже тяжкому стані при народженні клінічна картина відповідає гіпоксичному шоку.
У подальші часи і дні життя стан немовляти залежить не тільки від асфіксії, що була під час пологів, але й від того, наскільки дитина зріла, чи немає в неї якихось природжених вад розвитку, спадкових хвороб, інфекції, чи забезпечене адекватне годування та догляд тощо. У разі короткочасної гіпоксії під час пологів новонароджені діти не мають глибоких змін у життєво важливих органах. Ці зміни у переважній більшості функціональні і до 7-9 дня життя відновлюються, що підтверджується результатами клініко-лабораторного та функціонального обстежень (показники еритрограми, лейкограми, вмісту в крові глюкози, електролітів, КОС, сечовини,