WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання органів дихання у новонароджених. Респіраторний дистрес синдром новонароджених (хвороба гіалінових мембран). Респіраторний дистрес синдро - Реферат

Захворювання органів дихання у новонароджених. Респіраторний дистрес синдром новонароджених (хвороба гіалінових мембран). Респіраторний дистрес синдро - Реферат

складу крові, клінічного стану, і передбачає призначення кисню або СДППТ. Оцінка 4-6 балів означає дистрес помірного ступеня і вимагає продовження моніторингу кисневої сатурації гемоглобіну і газового складу крові, клінічного стану, лікування передбачає призначення кисню, СДППТ, а у менших немовлят - ШВЛ. Оцінка 7-10 балів означає важкий дихальний дистрес й вимагає проведення ШВЛ у центрі вищого рівня.
ПРИНЦИПИ ПІДТРИМУЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ РДС:
Основою терапії дітей із РДС є техніка "мінімальної стимуляції". Дитина повинна одержувати тільки абсолютно необхідні їй процедури й маніпуляції, у палаті необхідно дотримувати лікувально-охоронний режим. Важливо підтримувати оптимальний температурний режим, а в дітей з екстремально низькою масою тіла - й високу вологість зовнішнього середовища для зменшення втрат рідини через шкіру.
Температура. Необхідно, щоб дитина з РДС перебувала в ней-тральному температурному середовищі, з температурою тіла 36,5-37,5°С. З цією метою використовують кувези або джерела променевого тепла. Для контролю за адекватністю температурного режиму необхідна безперервна реєстрація температури шкіри за допомогою монітора або вимірювання температури тіла кожні 3години.
Рідина, електроліти й харчування. РДС затримує становлення нормального постнатального діурезу, і після 24-48 годин часто з'являються набряки. Щоб уникнути перевантаження рідиною, необхідно приділяти пильну увагу інфузійній терапії. Обов'язковим є погодинний контроль діурезу й підрахунок водного балансу. Діти зі середньоважким і важким РДС не повинні одержувати ентерального харчування в першу добу життя. Питання про можливість і час початку годування дітей з РДС вирішується індивідуально.
Звичайно внутрішньовенне введення 10% розчину глюкози і розрахунку 60-80 мл/кг/доб забезпечує мінімальну фізіологічну потребу у воді й калоріях у перші 2-3 доби життя. Разом з тим, у дітей з масою тіла більше 1500 г, які перенесли важку асфіксію, у першу добу життя доцільно обмежити обсяг рідини до 60 мл/кг/доб. Дітям з масою тіла 800-1000 г інфузійну терапію доцільно починати із введення 7,5% розчину глюкози, дітям з масою тіла 500-800 - із введення 5% розчину глюкози. У випадку розвитку гіпоглікемії збільшують концентрацію глюкози, що вводиться. При проведенні інфузійної терапії необхідний контроль за основними біохімічними константами крові дитини (концентрація глюкози, сечовини, креа тиніну, загального білка, Na, Са і К).
Фізіологічна потреба немовляти в рідині залежить від маси тіла, гестаційного віку і постнатального віку. Середні цифри фізіологічної потреби в рідині, на які можна орієнтуватися, представлені в таблиці.
Орієнтовні потреби в рідині дітей на першому тижні життя (мл/кг/доб)
1 доба 2 доба 3 доба 4 доба 5-7 доба
Доношені
(маса > 2500 г) 50-60 60-70 70-90 90-120 120-150
Недоношені
(маса > 1500 г) 60 60-80 80-100 100-120 120-140
Недоношені
(маса< 1500 г) 60-80 80-100 100-110 110-130
120-140
Парентеральне введення кальцію проводять, починаючи з першої доби життя з метою профілактики ранньої гіпокальціємії. Слід використовувати 10% розчин глюконату кальцію (який в 1 мл містить 0,45 мекв елементарного кальцію). Хлорид кальцію не рекомендується для новонароджених. Парентеральне введення натрію починають з моменту встановлення адекватного діурезу, введення калію - на 2-3 добу життя. Для забезпечення фізіологічної потреби в натрії може бути використане додавання до 10% глюкози відповідної кількості концентрованого розчину NaС1 3%; 5% або 10%. Для забезпечення фізіологічної потреби в калії використовують 7,5% розчин хлориду калію (що містить в 1 мл 1,0 мекв калію). Застосування розчинів натрію і калію з меншою концентрацією при тому самому об'ємі рідини зменшить концентрацію глюкози й калорійність, що є недоцільним. Потреба в магнії звичайно задовольняється шляхом парентерального введення 0,2 мл/кг 25% розчину магнію сульфату.
При стабілізації стану дитини (звичайно на 2-3-добу життя), після пробного введення стерильної води (щоб уникнути аспіраційних ускладнень) через зонд, починають проведення мінімального ентерального харчування. Ідеальним є використання нативного трудного молока, що зменшує ризик виникнення некротичного ентероколіту.
Наявність значної кількості застійного вмісту в шлунку, блювота з домішкою жовчі, млява або посилена перистальтика кишечнику, кров у стільці служать протипоказанням для початку ентерального харчування. У цих випадках дитина має потребу в проведенні парентерального харчування. Із цією метою в перші 5-7 днів життя застосовують розчини амінокислот і глюкози, а при необхідності тривалого парентерального харчування з 8-10 доби життя підключають жирові емульсії.
Антибактеріальна терапія. Оскільки РДС і пневмонія мають подібну клінічну картину, до того ж можуть розвиватись одночасно, новонародженим зі середньоважким і важким захворюванням показане проведення в пологовому будинку емпіричної антибактеріальної терапії однією з двох комбінацій антибіотиків: напівсинтетичні пеніциліни + аміноглікозиди або цефалоспорини 2 покоління і аміноглікозиди). Питання про тривалість лікування й зміни антибактеріальної терапії повинні вирішуватися на підставі мікробіологічних даних і результатів клінічного й біохімічного аналізів крові.
Посиндромна терапія. Лікування недостатності кровообігу, набряку мозку, судом, гіпербілірубінемії, ішемічної нефропатії здійснюється за загальними принципами інтенсивної терапії.
Переливання препаратів крові. Недоношені діти з РДС часто пот-ребують замісної гемотрансфузії у зв'язку з анемією. Варто розглянути питання про проведення замісної терапії еритроцитарною масою або відмитими еритроцитами при гематокриті менше 35-40%. Зменшити потребу в гемотрансфузіях може призначення таким дітям еритропоетину. Переливання таких препаратів, як свіжозаморожена плазма, диктується станом гемодинамики, але препаратом вибору початкового лікування гіповолемії є розчин NaС10,9%, а не плазма. Для підтримки гемодинаміки можливо застостосовувати крохмальні плазмозамінники, які є ефективними і безпечними в плані трансмісії інфекції (наприклад, рефортан 6% в дозі 10-15, максимально 20 мл/кг за добу). Варто пам'ятати, що хоча переливання колоїдних препаратів застосовується при артеріальній гіпотензії, у немовля і не існує тісного взаємозв'язку між АТ й об'ємом циркулюючої крові У багатьох дітей із РДС відзначається дисфункція міокарду й відкрита артеріальна протока (ВАП), у таких випадках переливання плазмозаміщуючих розчинів може збільшити серцеву недостатність.
Кардіотонічна
Loading...

 
 

Цікаве