WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання органів дихання у новонароджених. Респіраторний дистрес синдром новонароджених (хвороба гіалінових мембран). Респіраторний дистрес синдро - Реферат

Захворювання органів дихання у новонароджених. Респіраторний дистрес синдром новонароджених (хвороба гіалінових мембран). Респіраторний дистрес синдро - Реферат

сумнівний ефект при терміні вагітності менше 32 тижнів.
Спосіб родорозрішення. Родорозрішення шляхом кесарева розтину пов'язано з більшим ризиком РДС, ніж природні пологи, за інших рівних умов, але, водночас, знижує летальність від РДС. Таким чином, при виборі способу родорозрішення треба брати до уваги наявність таких чинників, як хронічна гіпоксія плода, і можливе зменшення негативного впливу пологового стресу на плід.
Перетискання пуповини. Час перетискання пуповини є об'єктом дослідження. Було показано, що затримка в перетисканні пуповини до припинення пульсації, але не довше ніж 30-60 секунд, дає кращі результати.
Місце родорозрішення і транспортування. Кожне акушерське відділення повинно мати чіткий протокол ведення передчасних пологів, реанімації недоношених дітей навіть привідсутності умов для їх виходжування. Переведення новонароджених на вищий етап виходжування має здійснювати кваліфікований персонал.
КЛІНІКА РДС:
Клінічна картина РДС проявляється, насамперед, симптомами ди-хальної недостатності, що виникають відразу при народженні або протягом перших 6 годин. Відзначається тахіпное, ціаноз, втягнення податливих місць грудної клітки, роздування крил носа на вдиху, сопи на видиху, порушення ритму дихання. Аускультативно в легенях вислуховується послаблене дихання і крепітація. По мірі прогресування захворювання зростають симптоми порушення кровообігу (зниження артеріального тиску (АТ), порушення мікроциркуляції, тахікардія, гепатомегалія). Нерідко розвивається гіповолемія як наслідок гіпоксичного ушкодження зндотелію капілярів, що призводить до периферичних набряків і затримки рідини.
Діти із загрозою РДС повинні ретельно спостерігатися протягом першої доби жи'ітя з погодинною оцінкою дихальної функції за шкалою Доунса або Сільвермана.
Клінічна картина набряково-геморагічного синдрому типова для СДР. Однак важкість стану та вихід захворювання легше, ніж у дітей, що мають гіалінові мембрани. В анамнезі матерів часто відмічаються серцево-судинні та алергічні захворювання. Загальний стан дітей середньої важкості або важкий, характерними є пінисті виділення з ротової порожнини. Ригідність грудної клітини та параметри зовнішнього дихання знижені. Перкуторний звук вкорочений у медіальних відділах грудної клітки. Дихання послаблене, вислуховуються вологі хрипи. Пульс частий, немає чіткої межі відносної серцевої тупості, може вислуховуватися систолічний шум. Відмічають збільшення розмірів печінки, загальні набряки на тлі метаболічного ацидозу та гіперкапнії. Коефіцієнт ФХСФ у навколоплідній рідині менше 2. Перебіг набряково-геморагічного синдрому від 5 до 20 днів.
Ателектази легенів можуть бути субсегментарними, сегментарними, дольовими або тотальними. Розсіяні ателектази легенів завжди мають набрякові та інші гемодинамічні зміни, а також ознаки незрілості легенів. У залежності від розповсюдженості ателектазів мають місце клінічні прояви СДР I-II або III ступенів важкості. Напади асфіксії або ціанозу спостерігаються рідко. Звертають на себе увагу задуха, підвищена ригідність грудної клітки, притуплення перкуторного звуку різної інтенсивності на боці ураження, послаблене дихання, поодинокі вологі хрипи, пульсація у ділянці серця і судин, дихальний або змішаний ацідоз.
Важкість РДС визначається за рентгенологічною картиною, в якій виділяють чотирі стадії:
I - дрібна зернистість легеневих полів, виражені повітряні бромхограми на вдиху в межах тіні серця, границі серця чіткі;
II - дифузний сітчасто-зернистий малюнок з помірно зниженою пневматизацією легеневих полів, повітряні бронхограми виходять за межі тіні серця і вил очкової залози, границі серця нечіткі;
III - зливні вогнищеві сітчасто-зернисті тіні, повітряні бронхограми доходять до розгалужень бронхів 2-3 порядку, знижена прозорість легеневих полів, нечіткий силует серця;
IV - повне затемнення легеневих полів ("білі легені"), повітряні бронхограми не видні, тінь серця не контурується.
РЕАНІМАЦІЙНІ ЗАХОДИ:
Адекватні реанімаційні заходи зменшують важкість РДС. Основним у проведенні реанімації є підтримка адекватної вентиляції, циркуляції й температури тіла. Гіпотермія й гіпоксемія зменшують продукцію сурфактанту і збільшують потребу в енергії, затримують зниження легеневого судинного опору після народження.
Персонал. Всі пологові відділення повинні мати чіткі рекомендації з проведення реанімаційних заходів у передчасно народжених дітей і мають проводити спеціальний тренінг персоналу.
Обладнання. Має бути в наявності необхідне обладнання для про ведення реанімаційних заходів.
Респіраторна підтримка під час реанімації. У дітей із сурфактантною недостатністю особливо важко домогтися адекватної функціональної залишкової ємкості легень й підтримати альвеолярну вентиляцію, одночасно уникнувши легеневого ураження. Агресивна вентиляція в пологовому залі здатна викликати баро- та волютравму легень. Важливо проводити вентиляцію об'ємом не більше 4-6 мл/кг з тиском, який забезпечує ледь помітну екскурсію грудної клітки Найліпше проводити вентиляцію за допомогою апарату Неопуф, що дозволяє забезпечувати і контролювати позитивний тиск не лише на вдосі, але й на видосі. Рутинна інтубація всіх недоношених дітсіі є недоцільною, в той же час, дітям віком менше 29 тижнів гестації рекомендується проводити інтубацію з метою профілакіичного введення сурфактанту. Всі діти, яким не вистачає мінімальних реанімаційних процедур (масочна ШВЛ протягом декількох хвилин, подача додаткового кисню) повинні бути інтубовані й переведені у відділення інтенсивної терапії, а в разі відсутності такого - транспортовані в іншу лікарню для проведення ШВЛ.
Р'аннє використання постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СДППТ) після реанімації для профілактики і лікування РДС. Не доведена ефективність раннього призначення СДППТ з профілактичною метою відразу після народження, принаймні без уведення сурфактанту. Профілактичне проведення СДППТ є потенційно небезпечним у зв'язку з ризиком пневмотораксу. Рекомендується застосовувати іншу стратегію - раннє лікування РДС за допомогою методики СДППТ після або без уведення сурфактанту. Ефективність цієї стратегії доведена і пов'язана із зниженням ризику смерті новонароджених з РДС.
Діти із загрозою РДС повинні ретельно спостерігатися протягом першої доби жи'ітя з погодинною оцінкою дихальної функції за шкалою Доунса або Сільвермана. Оцінка "0" свідчить про відсутність дихального дистресу. Оцінка 1-3 бали свідчить при мінімальний дихальний дистрес, що вимагас моніторингу кисневої сатурації гемоглобіну і газового
Loading...

 
 

Цікаве