WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення кардіо-респіраторної адаптації у недоношених дітей з вагою менше 1500г - Реферат

Порушення кардіо-респіраторної адаптації у недоношених дітей з вагою менше 1500г - Реферат

тиску нижчі, ніж у наступні години.
ў Вимірювання артеріального тиску проводиться на чотирьох кінцівках з метою виключення коарктація аорти.
ў Серед умовно здорових новонароджених з ДММТ, яких народили жінки з артеріальною гіпертензією, дітей з низькою оцінкою за шкалою Апгар, новонароджених, які лікуються за допомогою ШВЛ, показники артеріального тиску будуть найнижчими у вентильованих немовлят у перші сім днів життя А. Новонароджені, що потребують ШВЛ мають високий ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Діагностика артеріальної гіпотензії у новонароджених з ДММТ
Клінічні ознаки і симптоми артеріальної гіпотензії у новонароджених з ДММТ.
A. Блідість (оцінка кольору шкіри);
B. Подовжений час наповнення капілярів (симптом "білої плями" довше 3 сек, ослаблення або зникнення пульсу на периферичних артеріях, зменшення сечовиділення: олігурія, анурія).
Зазначені вище клінічні ознаки набувають високої діагностичної цінності у поєднанні з вимірюванням артеріального.
Спостереження за новонародженою дитиною з ризиком або наявною артеріальною гіпотензією включає:
1. Моніторинг основних фізіологічних показників (ЧСС, ЧД, АТ, температури тіла, діурез);
2. Пульсоксиметрію;
3. Визначення показників газового складу крові.
З метою з'ясування причини артеріальної гіпотензії проводять такі обстеження:
1. Визначення й оцінку показників розгорнутого загального аналізу крові.
2. Визначення рівнів глюкози, калію, натрію, кальцію в крові;
3. Нейросографію;
4. ЕХО-КГ;
5. ЕКГ;
6. УЗД наднирників, в окремих випадках - визначення гормонального статусу.
Основними пунктами у лікуванні системної артеріальної гіпотензії у новонароджених з ДММТ є поповнення об'єму циркулюючої крові і уведення вазопресорів (допамін, добутамін).
ў Три болюсних дози ізотонічного розчину хлориду натрію можна увести новонародженим з підтвердженою або імовірною артеріальною гіпотензією з інтервалом між введенням 20-30 хв, якщо результати об'єктивного обстеження дитини і спостереження за реакцією на введення підтверджують необхідність повторного уведення.
ў Початкова доза волемічного препарату становить 10 мл/кг і вводиться внутрішньовенно, струминно повільно протягом 5-10 хв. Препаратами вибору для збільшення судинного об'єму є ізотонічні кристалоїдні розчини, такі як фізіологічний розчин або розчин Рінгера лактат.
ў Препарати крові (еритромаси 0(І) Rh (-), СЗП, тромбомаси) призначаються тільки у випадках підтвердженої анемії, коагулопатії, тромбоцитопенії.
ў Розчини, що містять альбумін, рідше використовують для початкового збільшення судинного об'єму через їхню обмежену доступність, ризик перенесення судинних захворювань і виявлений зв'язок із смертністю.
Якщо навантаження рідиною не забезпечує нормалізацію артеріального тиску призначаються вазопресори.
- Початкова доза допаміну 2,5 - 5 мкг/кг/хв. Коливання дози (2,5- 40 мкг/кг/хв.).
- Під час уведення допаміну вимірювання артеріального тиску проводиться кожні 15-30 хв, після чого, при необхідності, доза допаміну щоразу збільшується, відповідно на 2,5 - 5 мкг/кг/хв.
- Використовується лише стандартний розчин допаміну з концентрацією 40 мг/мл у випадках, коли корекція гіповолемії волемічними розчинами неуспішна.
У неонатологічній практиці використовують:
" Низькі дози допаміну 0,5 - 5 мкг/кг/хв. покращують перфузію нирок.
" Середні - 5-10 мкг/кг/хв. - збільшують серцевий викид;
" Високі дози допаміну 10-40 мкг/кг/хв. викликають системну вазоконстрикцію, підвищують артеріальний тиск.
Розрахунок потрібної дози допа міну :
Мг допаміну на 100 мл 5% глюкози = 6 х маса тіла дитини (кг) х бажану дозу допаміну / на задану швидкість введення розчину (мл).
Приклад: маса тіла дитини 3,0 кг. Доза допаміну 5 мкг/кг/хв. Задана швидкість введення розчину 1 мл/год.
6 х 3,0 х 5 / 1= 90 мг допа міну на 100 мл 5% розчину глюкози.
1 мл 4% розчину допа міну = 40 мг/мл
х мл % розчину допаміну = 90 мг; х = 90/40 = 2,25 мл допаміну.
2,25 мл допа міну потрібно взяти і довести до 100 мл 5 % розчином глюкози.
Якщо ми будемо вводити допамін протягом 1 доби не змінюючи дозу, то нам потрібно мати 24 мл готового розчину. Якщо передбачається збільшення дози, готуємо 50 мл розчину допаміну, відповідно 0,56 мл допа міну потрібно довести до 25 мл 5% розчином глюкози і в 2 рази більше беремо допа міну (1,13 мл) для приготування 50 мл розчину.
З такого розрахунку допаміну, при швидкості введення розчину 1 мл/год, дитина отримуватиме 5 мкг/кг/хв. допаміну. При збільшенні швидкості введення розчину допаміну збільшується доза допаміну у мкг/кг/хв. Н-д: у даному випадку при швидкості введення розчину 2,0 мл/год доза допаміну для дитини масою 3,0 кг становитиме 10 мкг/кг/хв.
" Допамін несумісний з розчином натрію гідрокарбонату, гентаміцином, пеніциліном, амфотерицином В, лазиксом. Є дані про несумісність допаміну із солями кальцію (кальцію глюцептат). Отже, не рекомендується змішувати допамін з розчином кальцію глюконату. Можна вводити через трьохходовий кран з розчином добутаміну.
" Антидот допаміну - фентоламін. Ступінь ушкодження можна зменшити підшкірною ін'єкцією вазодилятатора (наприклад, присколіну, регітину).
Шлях уведення тільки довенний. Можна вводити у вену пуповини.
Під час введення допаміну важливо слідкувати за життєвими ознаками, артеріальним тиском, об'ємами уведення/виведення.
ў Добутамін використовується у випадках, коли уведення допаміну в дозі 20 мкг/кг/хв. неефективне або наявна знижена скоротлива здатність міокарду, на 50% зменшена фракція викиду.
ў Використовується лише стандартний розчин добутаміну з концентрацією 250 мг/мл.
ў Дозу добутаміну розраховують аналогічно допаміну. Доза добутаміну може коливатись від 2 до 20 мкг/кг/хв.
ў Розводять добутамін у 5% -10% розчині глюкози або в ізотонічному розчині хлориду натрію.
ў Внутрішньовенне введення добутаміну покращує роботусерця вже через 2 хв, максимальний ефект - через 10-20 хв. Постійна концентрація в плазмі крові встановлюється через 15 хв.
ў Якщо допамін, добутамін вводиться довше, ніж 72 год, до них розвивається звикання, порівняно з першими двома годинами уведення серцевий викид зменшується більше, ніж на 30%.
ў Розчин добутаміну несумісний з розчином натрію гідрокарбонату, гідрокортизоном, гепарином, кальцію глюконатом або будь-яким іншим лужним розчином.
ў Шляхи уведення: тільки довенно (не вводити через артеріальні катетери, можна уводити через катетер у вені пуповини. Можна вводити через триходовий кран разом з допаміном).
ў Наступним вазопресором, що використовується при артеріальній гіпотензії у новонароджених з ДММТ є 0,1% розчин адреналіну гідро хлориду (епінефрин) або 0,18% адреналіну гідротартрату.
ў Звичайно, розчин адреналіну призначається при відсутності бажаного ефекту на уведення допаміну і добутаміну в дозі 20 мкг/кг/хв, однак при відсутності останніх може призначатись першим.
ў Стартова доза адреналіну може коливатись у межах від 0,01 до 0,1 мкг/кг/хв. (середня стартова доза - 0,05 мкг/кг/хв.) Максимальна доза адреналіну може сягати 0,4 - 4,0 мкг/кг/хв. (середня максимальна доза 1,0 мкг/кг/хв.). Розраховується доза адреналіну за тією ж формулою, що і допамін. При потребі доза адреналіну підвищується на 0,2 мкг/кг/хв. кожні 30 хв в.
ў Якщо прийнятна стабілізація артеріального тиску зберігається понад 6 год, то дози вазопресорів можна зменшувати кожні 1-2 год аналогічного тим крокам, за якими проводили збільшення дози кожного з катехоламінів, до стартової дози з наступним припиненням їх уведення. А.
ў Вчасне призначення вазопресорів збільшує системний тиск, покращує ефективність клінічних результатів, зменшує частоту перивентрикулярної лейкомаляції, внутрішньочерепних крововиливів, поліпшує віддалений прогноз щодо тяжких
Loading...

 
 

Цікаве