WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Визначення і строків до ралапаротомії при операціях на органах черевної порожнини. - Реферат

Визначення і строків до ралапаротомії при операціях на органах черевної порожнини. - Реферат

встановлено, що діагностичні помилки спостерігалися у 77,5%. При цьому виявилося, що приблизно у третини пацієнтів помилкам в діагностиці ускладнень, які потребували релапаротомії, сприяло невірне трактування строків їх виникнення. Досить часто симтоми неблагополуччя в черевній порожнині, які з'являлися на 1-3 добу після операції, розцінювалися хірургами як надто ранні, щоб означати початок розвитку того чи іншого важкого ускладнення. Внаслідок цього змінам, що виникали, давалось неправильне трактування.
Найбільш частою причиною помилкової діагностики було задоволення тимчасовими успіхами консервітивної терапії. Це було відзначено у 83,3%. Таким чином застосування інтенсивної консервативної терапії нерідко приносило хворим більше шкоди ніж користі. З одного боку ця терапія сприяла наступному стертому перебігу ускладнень, а з іншого, призводячи до "тимчасового благополуччю", відтягувала прийняття рішення про релапаротомію.
Лише у певної групи пацієнтів консервативна терапія могла слугувати для диференційної діагностики. Так, виявилось, що у хворих з післяопераційним парезом кишечника, який не був обумовлений наявністю ускладнення, яке потребувало релапаротомії, достатньо було одного чи двох сеансів протипаретичної терапії для його ліквідації. Стійкий парез свідчив про наявність ускладнення і, перш за все, розлитого перитоніту.
Іншими, досить частими причинами помилок в діагностиці були: обгрунтування несприятливого перебігу післяопераційного періоду підвищеною травматичністю оперативного втручання, проявами супутніх захворювань та ін.
Було встановлено, що найбільша кількість діагностичних помилок зустрічалася у тих випадках, коли рішення про релапаротомію приймалося оперуючим хірургом. Виявилося, що часом, навіть дуже досвідчений хірург не був в стані реально оцінити негативну динаміку стану оперованого ним хворого, знаходячи при цьому різні "сприятливі" пояснення змінам, що наступили. Таким чином є очевидним, що в таких випадках перевагу в прийнятті рішень про релапаротомію слід віддавати іншому досвідченому хірургу. Це сприяє покращенню діагностики.
Слід відзначити, що у зв'язку з покращенням в останній час діагностики післяопераційних ускладнень, які потребують релапаротомії, та виконанням останньої в більш ранні строки, спостерігаєтьсязниження показників летальності. Подальше удосконалення розроблених діагностичних прийомів, правильна оцінка строків виникнення ускладнень, намагання уникнути помилок в їх розпізнаванні повинні сприяти подальшому зменшенню числа летальних наслідків у хворих з ускладненнями, що потребують релапаротомії.
ВИСНОВКИ
1. Основними причинами розвитку ускладнень, які потребують релапаротомії, є такі дефекти в оперативній тактиці, як порушення живлення внутрішніх органів, паганий гемостаз внутрішньо- та екстраорганних судин, недостатність осушення черевної порожнини від ексудату, пошеодження серозного покриву.
2. Ускладнення, що потребують релапаротомії, як правило, починають розвиватися на 1-3 добу після операції. При цьому в переважній кількості випадків неспроможність швів анастомозу виникає саме в ці строки.
3. У переважної більшості хворих клінічна картина післяопераційних ускладнень, які потребують релапаротомії, характеризується атиповою симптоматикою.
4. Надзвичайно несприятливим фактором, що призводить до несвоєчасного прийняття рішення про релапаротомію, є так зване динамічне спостереження, яке здійснюється з моменту виникнення погіршення стану хворого з метою уточнення діагнозу. консервативна терапія, яка при цьому застосовується, сприяє подальшому стертому перебігу ускладнення, яке виникло, що утруднює його діагностику та призводить до затримки життєво-необхідної повторної операції.
5. Покращенню діагностики ускладнень, які потребують релапаротомії, можуть сприяти знання атипових форм їх перебігу, адекватна оцінка тимчасових успіхів консервативної терапії та доцільність її застосування, а також рішення питання про необхідність виконання повторного втручання не оператором, а іншим досвідченим хірургом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Батян Н.П., Хомченко М.Н. Хирургические ошибки, приводящие к релапаротомии // Хирургия, -1976- № 4: С 95- 98.
Белов И.Н., Бабовникова ВТ, Заболотников ЮЯ, Кнутова ТВ. Перитонит после плановых абдоминальных операций // Вестник хирургии -1985- № 135 (11): С. 52-55.
Бондаренко ИН. Острая ранняя послеоперационная непроходимость кишечника у больных гастродуоденальной язвой // Клиническая хирургия -1997 - № 3-4: С. 76-78.
Бондаренко И.Н. Ррелапаротомия в хирургическом лечении ранней послеоперационной непроходимости кишечника // Клінічна хірургия -1997- №7-8: С. 19-21.
Бордаков В.И. Диагностическая ценность инструментальных методов исследования в определении показаний к релапаротомии после неотложных операций на органах брюшной полости: Автореф. дис. …канд. наук.-СПб., 1997.-32с.
Гайббуллаев А.А., Сеидов В.Д. Определение показаний к неотложным релапаротомиям при послеоперационном перитоните // В книге: Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии. Тез. докл. научно-практ. конф. хирургов Украины. Харьков -1995- С. 33-34.
Гешелин В.А., Гирля В.И., Бабур А.А., Петров С.Р. и др. Неотложная релапаротомия и лапаростомия в лечении гнойных осложнений // В книге: Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии. Тез. докл. научно-практ. конф. хирургов Украины. Харьков -1995-: С. 1-33.
Гиленко И.А., Демянюк Д.Г., Дихтенко Г.И., Лысенко Б.Ф., Сакевич П.П., Баштан В.П. Релапаротомия в хирургии холелитиаза // Хирургия- 1992- №1: С. 32-36.
Годлевский А.И., Шапринский В.А. Анализ причин релапаротомии в плановой хирургии язвы желудка и 12-перстной кишки // Клиническая хирургия -1993- № 9-10: С.17-19.
Годлевский А.И., Шапринский В.А. Релапаротомия у больных с перфорацией гастродуоденальной язвы // Клиническая хирургия -1992-№8: С. 71.
Грибков Ю.И., Урбанович А.С. Ранняя диагностика и лечение послеоперационного пареза желудочно-кишечного тракта // Хирургия -1992- № 2: 115-120.
Журавский Л.С. Релапаротомия. - Л.: Медицина, 1974. - 152 с.
Заверный Л.Г., Мельник В.М., Бондаренко Н.Д., Пойда А.И. Релапаротомия: определение показаний и результаты // Хирургия. - 1996. - № 1: С. 66-69.
Заверный Л.Г., Пойда А.И., Мельник В.М., Тарасов Л.А. Внутрибрюшные кровотечения в раннем послеоперационном периоде и их диагностика // Хирургия. - 1992. - № 2: С. 115-120.
Заверный Л.Г., Пойда А.И., Тарасов Л.А., Мельник В.М. Надеев С.С. Показания к релапаротомии и сроки ее выполнения // Клин. Хирургия- 1990- №4: С. 52-55.
Заверный Л.Г., Пойда А.И., Тарасов А.А., Мельник В.М., Надеев С.С. Показания к выполнению релапаротомии при острой послеоперационной кишечной непроходимости // Клиническая хирургия -1992- № 4: С.
Loading...

 
 

Цікаве