WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості водно-електролітного балансу у новонароджених з перинатальною патологією. Інфузійна терапія. Парентеральне харчування у доношених і недоно - Реферат

Особливості водно-електролітного балансу у новонароджених з перинатальною патологією. Інфузійна терапія. Парентеральне харчування у доношених і недоно - Реферат

новонароджених, які перебувають у тяжкому стані внаслідок коми, гострої ниркової недостатності, перитоніту, тяжких уражень центральної нервової системи з порушенням ковтального і кашльового рефлексів, у ранній післяопераційний період.
Обов'язковою передумовою проведення парентерального живлення відновлення об'єму і складу циркулюючої крові (усунення гіповолемії), корекція гострих порушень водно-мінерального обміну, КОС і нормалізація мікроциркуляції.
Алгоритм добової програми парентерального живлення:
1. Визначити показання до парентерального живлення, його варіант (повне або часткове) і потрібну тривалість.
2. Обрати метод (систему) парентерального живлення. У застосуванні скандинавської системи (методу збалансованого парентерального живлення) енергетичними субстратами є глюкоза і жирові емульсії. Якщо застосовується система гіпераліментації, енергетичним субстратом є концентровані розчини глюкози.
3. Розрахувати загальний об'єм рідини, необхідний дитині на добу.
4. Визначити шляхи забезпечення добової потреби в електролітах, вітамінах мікроелементах, враховуючи можливі дефіцити.
5. Розрахувати потреби в білку і визначити необхідний об'єм лікарських препаратів, які є джерелами азоту.
6. Розрахувати об'єм рідини, потрібний для введення препаратів, які є джерелами енергії. Для цього від об'єму рідини, необхідної дитині протягом доби, віднімають об'єми розчинів, що містять електроліти, мікроелементи, амінокислоти, а також об'єми препаратів спеціального призначення (кров, плазма).
7. Визначити шляхи, послідовність і швидкість уведення.
8. Здійснити контроль проведення парентерального живлення, Компоненти парентерального живлення. До компонентів парентерального живлення належать рідина, вуглеводи, електроліти, білки, ліпіди, вітаміни, мікроелементи. Кількість кожного з перелічених інгредієнтів визначається ндивідуально, враховуючи масу тіла, гестаційний вік, загальний стан і результати лабораторного моніторингу.
Енергетичні добові потреби недоношеного новонародженого становлять 440-502 кДж/кг (105 - 120 ккал/кг), у доношеного - 461 кДж/кг (110 ккал/кг) (при ентеральному харчуванні). У разі проведення парентерального живлення потреба в енергетичних матеріалах знижується на 20 % і становить близько 356- 419 кДж/кг (85 - 100 ккал/кг). Цей рівень можна, наприклад, забезпечити призначенням на добу 75 мл/кг 25 % розчину глюкози, 2,5 г/кг розчину амінокислот, 3 г/кг розчину ліпідів, які вводять у вену.
Зниження енергетичних потреб при парентеральному живленні пов'язане з повним засвоєнням жирів і вуглеводів, відсутністю енерговитрат на їх всмоктування, а також з обмеженням рухової активності хворої дитини.
Коливання енергетичних потреб пов'язане з індивідуальними особливостями організму. Потреби в енергетичних субстратах збільшуються внаслідок перебування в холодному середовищі, гарячки, збільшення маси тіла в хворого з гіпотрофією, а також при опіках, травмах, септичних захворюваннях. У цілому енергетичні потреби дітей, що перебувають на парентеральному живленні, меншені на 10 - 15 %.
Рідина. Звичайно початкова добова кількість рідини при парентеральному харчуванні новонароджених становить 80 - 100 мл/кг. Надалі ця кількість може щодобово постійно збільшуватись на 10 мл/кг, враховуючи динаміку маси тіла, діурезу і відносної густини сечі, до 150 мл/кг. Об'єм рідини, яка вводиться, збільшується за наявності патологічних втрат (пронос, зригування, перебування під тепловим опроміненням, лікування світлом). Найчутливішими до перевантаження рідиною є новонароджені з синдромом респіраторного розладу, бронхолегеневою дисплазією, персистуючою артеріальною протокою, недодостатністю нирок. Збільшення маси тіла понад 20 г/кг за добу у таких дітей ймовірно свідчить про затримку рідини. Слід враховувати, що в нормі відносна густина сечі становить 1004 - 1012, рівень її утворення - 1 - 3 мл/кг/год. Зцінюючи кількість одержаної новонародженим рідини, враховують об'єм усіх препаратів, використаних для парентерального живлення.
Вуглеводи. У неонатологічній практиці як компонент парентерального живлення використовують глюкозу у вигляді 5 - 10 - 25 % розчину. Енергетична цінність вуглеводів становить 17 кДж/г (4 ккал/г). Потреби звичайно оцінюються в 10 - 15 - 20 г/кг на добу. Потреби збільшуються в новонароджених, які зазнали стресу (наприклад, сепсис, гіпотермія) і в разі гіперінсулінізму. Стартовим розчином для новонародженого з масою тіла до 1000 г є 5 % розчин глюкози. разі більшої маси - 10 % розчин глюкози. Концентрацію глюкози можна щоденно підвищувати відповідно до толерантності організму, яку оцінюють вмістом глюкози в крові і сечі. Завдання полягає в забезпеченні енергетичних потреб новонародженого без значного ризику розвитку гіперглікемії, гіперосмолярності, осмотичного діурезу і зневоднення. Якщо використовується центральний катетер, концентрація глюкози може бути збільшена до 25 %, при периферійному доступі до вени концентрація не повинна перевищувати 12,5 %, аби пошкодити прилеглі до вени тканини.
Максимальна швидкість введення глюкози лімітована існуванням "ниркового бар'єру", її концентрацією в плазмі крові і залежністю утилізації її від інсуліну. Відповідно її слід вводити зі швидкістю, яка б не перевищувала 0,6 -0,8 г/кг/год.
Електроліти. Натрій, калій, хлориди, кальцій, магній і фосфати вводить урахуванням добової потреби і результатів лабораторних досліджень. Розраховуючи потрібну дозу, беруть доуваги вміст відповідного електроліту в усіх без винятку препаратах, які призначають хворому.
Натрій є основним позаклітинним іоном. Добова потреба в ньому становить 2 - З ммоль/кг. У новонароджених, що народилися з дуже низькою масою тіла внаслідок тубулярної незрілості і надмірних ниркових утрат добова потреба збільшується до 5 - 10 ммоль/кг. Індивідуальна потреба в цих випадках визначається на підставі даних моніторингу вмісту електролітів у крові. Цю тактику використовують також щодо новонароджених із недостатністю серця, гострою недостатністю нирок і в разі застосування сечогінних засобів. У недоношених новонароджених із персистуючим метаболічним ацидозом (при ниркових утратах) до 50 % потреби в натрії можна компенсувати введенням натрію гідрокарбонату.
Калій є основним внутрішньоклітинним іоном, концентрація якого в плазу крові залежить від КОС і тому лише опосередковано відображає його загальні запаси в організмі. Добова потреба становить 2 ммоль/кг, вона може зменшуватися в разі недостатності продукції сечі і збільшуватися при використанні сечогінних засобів.
Хлориди - переважно позаклітинні аніони, проте секреторні клітини шлунка, які продукують хлоридну кислоту, також містять досить значну їх кількість Основним наслідком дефіциту чи надлишку хлоридів є порушення КОС. Добо ва потреба становить 2 - 4 - 6 ммоль/кг. Ця кількість звичайно забезпечується автоматично як додатковий ефект від використання для парентеральною живлення натрію хлориду і калію хлориду.
Практично всі основні запаси кальцію містяться в кістках. Приблизно 50% загальної кількості кальцію в плазмі крові зв'язано з білками. Унаслідок цього важливий у клінічному плані рівень іонізованого кальцію може перебувати у межах норми навіть у разі зниження його загального вмісту в плазмі крові. Добова потреба в кальції становить 0,25 ммоль/кг; 1 ммоль кальцію міститься в 4.5 мл 10% розчину кальцію глюконату. Потреба в кальції може збільшуватись азі призначення сечогінних засобів новонародженим, які зазнали тяжкої асфіксії, а також народженим від хворих на цукровий діабет матерів.
Магній фіксований переважно в кістках (60 %), решта запасів локалізована внутрішньоклітинно. Концентрація магнію в плазмі крові
Loading...

 
 

Цікаве