WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості водно-електролітного балансу у новонароджених з перинатальною патологією. Інфузійна терапія. Парентеральне харчування у доношених і недоно - Реферат

Особливості водно-електролітного балансу у новонароджених з перинатальною патологією. Інфузійна терапія. Парентеральне харчування у доношених і недоно - Реферат

дітей. Невідчутні втрати з диханням удвічі нижчі, ніж через шкіру. Утрати води через легені і шкіру в здорової доношеної дитини - 20 -35 мл/кг на добу. Об'єм невідчутних втрат у новонароджених з масою тіла понад 1500 г - 40 -50 мл/кг/добу, а у дітей з масою тіла 1500 г і менш коливається від 55 до 90 мл/кг на добу. Зменшити ці втрати можна шляхом зволоження і зігрівання до термонейтрального рівня повітряно-кисневої суміші, яка подається в кювез або в апарат для ШВЛ. Крім того, обмежують випаровування зі шкіри і шапочки на голові дитини і створення екрану над тулубом і кінцівками за типом "парника". При патологічних станах у новонароджених - блюванні, діареї - утрати води збільшуються і можуть досягати 30 - 200 мл/кг на добу.
Причинами вираженої дегідратації є інфекційні діареї різної етіології, які можуть становити безпосередню загрозу життю новонародженої дитини. Іншими причинами дегідратації є найрізноманітніші стани.
Фактори, які впливають на невідчутні втрати рідини (S.Ezhuthachen, 1998)
Фактори / Зміни у втраті рідини, %
Підвищення:
Підвищення рухової активності +20
Підвищення температури +20-50
Відкритий обігрівач +50-100
Фототерапія +40-100
Інфузія ліпідів +60
Посилена конвекція +40-50
Задишка +20-30
Глибока недоношеність +50-100
Зниження:
Інтубація - 30
Інкубатори з подвійними стінками -30
Теплове покриття -30-60
Пластикове покриття -30-60
Змащування шкіри - 50
Вологість -50-100
Для проведення інфузійної терапії при дегідратації враховують величину гостро (в останню добу) виниклого дефіциту маси тіла, беручи до уваги закономірності фізіологічного зменшення. У доношених протягом 5 діб варто очікувати щоденну втрату 2 - 3% маси тіла до 10%. Недоношені першого тижня життя втрачають 2 - 3% маси тіла до максимальної 15-20%, причому найбільшу відзначають при набряках.
Причини дегідратації, не пов'язані з діареєю:
Втрати через шкіру:
Опіки, Відкриті рани, Підвищене потовиділення.
Неадекватне надходження рідини:
Утруднене вигодовування, Ураження порожнини рота, Порушення техніки вигодовування, Неправильне приготування сумішей
Інфекційні захворювання:
Сепсис, Пневмонія, Менінгіт
Поліурія:
Поліурійна фаза ГНН, Надлишкове застосування діуретиків, Недостатність мінералокортикоїдів, Цукровий діабет, Нецукровий діабет
Надлишкові втрати рідини:
Геморагії, Гіпертермія, Дренажі травного тракту, Утрати через колостому.
Дефіцит або надлишок води може бути розрахований з урахуванням маси тіла (Мт), бажаного і фактичного рівня Na+ за формулою:
Н2О дефіцит(надлишок) = (0,6 х Мт) х Nа+бажаний : Nа+фактичний - 1
Загальна кількість рідини, необхідна для регідратації на добу, розрахо-вується за формулою:
V = N + D + С;
де V - загальний об'єм рідини; N - фізіологічна потреба в рідині; С - триваючі втрати; D - дефіцит рідини, що відповідає дефіциту маси тіла за останню лобу. Об'єм інфузійної терапії визначають вирахуванням об'єму введеної рідини через рот від розрахованої загальної кількості рідини для регідратації. Отриманий у такий спосіб об'єм рідини для внутрішньовенного введення розподіляється рівномірно на добу і вводиться у вигляді постійної інфузії або 4 рази кожні 6 год. Корекція дегідратації у недоношених дітей вимагає особливої обережності і поступового поповнення рідини.
При дегідратації І і II ступеня терапію здійснюють методом пероральної регідратації.
Базовим розчином інфузійної терапії доношених новонароджених є 10% розчин глюкози, а глибоконедоношених - 5% розчин глюкози. Концентрацію глюкози знижують з метою запобігти гіперглікемії.
Початкова потреба в рідині в доношеної дитини становить 60-80-90 мл/кг на добу, і її поступово збільшують на 10 мл/кг на добу до максимуму 140 - 150 мл/кг/добу. Базова потреба в рідині в глибоконедоношених дітей - 80 - 120 мл/кг на добу. Поступово збільшуючи, досягають 140-180 мл/кг на добу.
Кількість рідини, яку вводять внутрішньовенно, необхідно зменшити в новонароджених з персистуючою артеріальною протокою, особливо, якщо призначають індометацин, при серцевій недостатності, набряку легенів, гіпоксично-ішемічній енцефалопатії, тяжкій дихальній недостатності (РДС, пневмонія, аспірації), ГНН у стадії олігурії і гіперсекреції антидіуретичного гормону.
Електроліти додають до складу інфузійних рідин починаючи з 2 -3-ї доби життя. Дітям, народженим у терміні гестації понад 30 тиж, уводять 2-4 ммоль/л натрію, а народженим у терміні гестації до 30 тиж - 3 -8 ммоль/кг на добу. Калій у кількості 2 -4 ммоль/кг на добу вводиться при достатньому діурезі і вмісті в сироватці крові до 4,5 ммоль/л. Кількість хлору, що вводиться, - 2 -4 ммоль/кг на добу. За необхідності (РДС, діти матерів з цукровим діабетом) новонародженим вводиться кальцій у дозі 150 мг/кг на добу. Вміст електролітів у розчині для інфузії коригується на підставі результатів лабораторного контролю цих показників. Потрібно враховувати, що при народженні рівень електролітів, сечовини і креатиніну аналогічний такому в матері.
Швидкість уведення глюкози доношеним новонародженим - 3 - 5 мг/кг/хв, а недоношеним - 4 - 6 мг/кг/ хв.
Корекцію електролітного дисбалансу роблять з урахуванням обставин її виникнення.
Парентеральне живлення - це внутрішньовенне введення живильних речовинвин білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин, необхідних для задоволення метаболічних потреб і росту новонародженого. Парентеральне живлення - особлива форма підтримуючої інфузійної терапії, яка усуває невідповідність між добовою необхідністю в енергетичних і пластичних матеріалах і можливістю їх отримання ентеральним шляхом.
Парентеральне живлення призначають тимновонародженим, які з деяких причин не можуть отримувати ентеральне харчування зовсім або отримують його в обмеженій кількості. Введення харчових речовин безпосередньо в кровообіг, обминаючи травний тракт, безумовно нефізіологічне для організму, оскільки при цьому не задіяні всі захисні та бар'єрні механізми. Повне парентеральне живлення передбачає поповнення всіх необхідних для життєдіяльності організму речовин. Часткове парентеральне живлення застосовується для поповнення частини харчових компонентів таким чином, щоб їх сумарне введення до організму (парентеральне й ентаральне) відповідало добовій потребі.
У неонатологічній практиці парентеральне живлення починають застосовувати після 72 - 96 год життя коли настає певна стабілізація водно-електролітного обміну, і спостерігають індивідуальну неспроможність до ентерального живлення.
Основними показниками до проведення парентерального живлення нон народжених є:
1. Синдром респіраторного розладу (дистрес-синдром і бронхолегенева дисплазія).
2. Виходжування новонароджених з дуже низькою масою тіла при народженні, враховуючи малий функціональний об'єм шлунка, незрілість органів травлення та наявність інших ознак незрілості.
3. Захворювання і вади розвитку органів травлення (некротизуючий ентероколіт, стійкий пронос, синдром мальабсорбції, атрезія, стеноз кишок на різному рівні, синдром короткої кишки, омфалоцеле, мальротація, меконіальний ілеус, трахеостравохідна нориця).
4. Тривале лікування
Loading...

 
 

Цікаве