WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Білково - енергетичне забезпечення новонароджених з перинатальною патологією - Реферат

Білково - енергетичне забезпечення новонароджених з перинатальною патологією - Реферат


Реферат на тему:
Білково - енергетичне забезпечення новонароджених з перинатальною патологією
Після народження активується основний шлях забезпечення організму енергією - аеробне окислення глюкози. Ендогенним джерелом енергії стає фосфороліз глікогену, далі активується катаболізм ліпідів, а з 2-го тижня життя - глюконеогенез на фоні активного ліполізу бурої жирової тканини. Необхідно відмітити, що за останні 14 тижнів проходить основне накопичення живильних речовин, які необхідні для подальшої адаптації дитини до позаутробного життя. Глікоген починає вироблятися з 9-ого тижня гестації. На ранніх етапах він накопичується у легенях та серцевому м'язі, а впродовж третього триместру - у печінці та скелетних м'язах. На швидкість накопичення глікогену негативно впливають голодування матері, плацентарна недостатність, багатоплідна вагітність. Активація ферментів глюконеогенезу проходить під впливом гормонів (глюкагону, катехоламінів), триває до 2 тижнів після народження та не залежить від гестаційного віку.
Біологічне значення білків у процесах адаптації дитини до нових умов життя визначається їх чисельними функціями в організмі. На накопичення білка в недоношених новонароджених впливають різноманітні фактори: нутритивні, фізіологічні, ендокринні, патологічні. Засвоєння білка умовно здоровою недоношеною дитиною з гестаційним віком 26-35 тижнів складає приблизно 70%, а інші 30% піддаються оксидації та секреції. Чим менший гестаційний вік дитини, тим більш активний білковий обмін у перерахунку на одиницю маси тіла. Максимальне споживання білків проходить на 32-му тижні гестації. Вміст білка та білкових фракцій в новонароджених залежить від стану матері під час вагітності. У ранньому неонатальному періоді у глибоконедоношених дітей при зниженому рівні білка та амінокислот проходить зниження вмісту інсуліну та білків, які приймають участь в транспорті глюкози на рівні клітинної мембрани. Це призводить до внутрішньоклітинного дефіциту енергії, що зумовлено залежністю секреції інсуліну та інсуліноподібних факторів росту від концентрації амінокислот (аргініну, лейцину).
Відразу після народження катаболізм вуглеводів, який характерний для плода, змінюється катаболізмом ліпідів. Чим менший вік дитини, тим більший ступінь використання ліпідів як енергетичного матеріалу. Основну роль у стимуляції ліполізу у перші години життя відіграють адренокортикотропний гормон плода та адреналін. Важливим депо енергії в організмі є жирова тканина, яка у дітей має свої особливості: біла жирова тканина з'являється у плода на 6-му місяці, а бура (гормональна) жирова тканина - вже на ранніх етапах розвитку. Джерелом енергії остання стає лише після народження дитини, коли різко зростають потреби в енергозабезпеченні. Накопичення жирової тканини у плода проходить переважно за рахунок синтезу ліпідів власно плодом, оскільки перехід ліпідів через плаценту обмежений. До кінця внутрішньоутробного розвитку запаси триацилгліцеролів зростають, особливо впродовж останніх 2-3 місяців. Недоношені діти народжуються зі значним дефіцитом жирів, вони не здатні синтезувати деякі необхідні жирні кислоти з доступних попередників.
У плода ліпіди використовуються в основному як пластичний матеріал і мало - на енергетичні потреби. Вони відіграють важливу роль у функціонуванні мембран, за допомогою яких здійснює складну діяльність ЦНС. Найбільш високим вмістом ліпідів характеризуються мієлінові оболонки. У недоношених дітей тяжкі гіпоксично-ішемічні пошкодження мозку корелюють зі слабким ступенем мієлінізації та більш вираженими неврологічними порушеннями в майбутньому. Крім того, ліпіди є необхідним субстратом для синтезу фосфоліпідів (складових сурфактанту), простогландинів, лейкотриєнів.
Дані про зміну активності ферментів у процесі росту дитини обмежені, а іноді протилежні. З віком збільшується активність ферментів фосфорилюючого та вільного окислення, збільшується вміст аденінових та флавінових нуклеотидів у тканинах, що вказує на інтенсифікацію окислювально-відновлювальних процесів у тканинах. Активність ферментів найбільш інтенсивно збільшується у печінці. На ранніх етапах постнатального життя активність багатьох ферментів знижується, у тому числі тих, які пов'язані зі специфічними особливостями обміну речовин, розвитком тканин в антенатальному періоді (ДНК-полімерази, ферментів гліколізу, пентозофосфатного циклу окислення глюкози). Надзвичайно низька у новонароджених дітей активність ферментів глюконеогенезу. Висока активність деяких ферментів у крові новонароджених може бути зумовлена підвищеною проникливістю клітинних мембран.
Парентеральне живлення - це внутрішньовенне введення живильних речовинвин білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин, необхідних для задоволення метаболічних потреб і росту новонародженого. Парентеральне живлення - особлива форма підтримуючої інфузійної терапії, яка усуває невідповідність між добовою необхідністю в енергетичних і пластичних матеріалах і можливістю їх отримання ентеральним шляхом.
Парентеральне живлення призначають тим новонародженим, які з деяких причин не можуть отримувати ентеральне харчування зовсім або отримують його в обмеженій кількості. Введення харчових речовин безпосередньо в кровообіг, обминаючи травний тракт, безумовно нефізіологічне для організму, оскільки при цьому не задіяні всі захисні та бар'єрні механізми. Повне парентеральне живлення передбачає поповнення всіх необхідних для життєдіяльності організму речовин. Часткове парентеральне живлення застосовується для поповнення частини харчових компонентів таким чином, щоб їх сумарне введення до організму (парентеральне й ентаральне) відповідало добовій потребі.
У неонатологічній практиці парентеральне живлення починають застосовувати після 72 - 96 год життя коли настає певна стабілізація водно-електролітного обміну, і спостерігають індивідуальну неспроможність до ентерального живлення.
Основними показниками до проведення парентерального живлення новонароджених є:
1. Синдром респіраторного розладу (дистрес-синдром і бронхолегенева дисплазія).
2. Виходжування новонароджених з дуже низькою масою тіла при народженні, враховуючи малий функціональний об'єм шлунка, незрілість органів травлення та наявність інших ознак незрілості.
3. Захворювання і вади розвитку органів травлення (некротизуючий ентероколіт, стійкий пронос, синдром мальабсорбції, атрезія, стеноз кишок на різному рівні, синдром короткої кишки, омфалоцеле, мальротація, меконіальний ілеус, трахеостравохідна нориця).
4. Тривале лікування новонароджених, які перебувають у тяжкому стані внаслідок коми, гострої ниркової недостатності, перитоніту, тяжких уражень центральної нервової системи з порушенням ковтального і кашльового рефлексів, у ранній післяопераційний період.
Обов'язковою передумовою проведення парентерального живлення відновлення об'єму і складу циркулюючої крові (усунення гіповолемії), корекція гострих порушень водно-мінерального обміну,КОС і нормалізація мікроциркуляції.
Алгоритм добової програми парентерального живлення:
1. Визначити показання до парентерального живлення, його варіант (повне або часткове) і потрібну тривалість.
2. Обрати метод (систему) парентерального живлення. У застосуванні скандинавської системи (методу збалансованого парентерального живлення) енергетичними субстратами є глюкоза і жирові емульсії. Якщо застосовується система гіпераліментації, енергетичним субстратом є концентровані розчини глюкози.
3. Розрахувати загальний об'єм рідини, необхідний дитині на добу.
4.
Loading...

 
 

Цікаве