WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості інтенсивної терапії новонароджених з розладами дихання. Респіраторна терапія новонароджених. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ). Високочастот - Реферат

Особливості інтенсивної терапії новонароджених з розладами дихання. Респіраторна терапія новонароджених. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ). Високочастот - Реферат

Клінічні докази ефективності такого втручання, отримані у рандомізованих дослідженнях, поки що відсутні.
Техніка застосування НВ
1) НВ застосовують за допомогою носових канюль, трубок (кінець яких може розташовуватись у носі або носоглотці) або назальних масок, які використовують для СДППТ
2) НВ може застосовуватись у синхронізованому і асинхронному режимах. Останній з них забезпечується будь-яким вентилятором для новонароджених. Для використання синхронізованої вентиляції потрібні спеціальні тригерні пристрої (абдомінальна капсула тиску або спеціальний датчик потоку, що може працювати за наявності значного витоку газової суміші через ніс і відкритий рот).
3) Декілька модифікацій системи СДППТ зі змінним потоком Infant Flow можуть забезпечувати штучні вдихи під позитивним тиском, які ініціюються тригерним датчиком, встановленим на черевній стінці новонародженого.
4) Окремим різновидом НВ є самостійне дихання під дворівневим позитивним тиском у ДШ (BiPAP, SiPAP). У ДШ створюється постійний позитивний тиск (нижній рівень), а самостійні дихальні рухи ініціюють підвищення тиску (верхній рівень), на висоті якого пацієнт може продовжувати дихати самостійно. Системи такого типу, призначені для новонароджених, використовують тригерну генерацію підвищення тиску і змінний потік.
Параметри НВ
1. Якщо НВ використовують після екстубації, максимальний тиск на вдиху виставляють на 2-4 см водн. ст. більше, ніж безпосередньо перед екстубацією; бажано, щоб реальний тиск на вдиху був не менше 12 і не перевищував 16 см водн. ст.; позитивний тиск наприкінці видиху 5-7 см водн. ст.; частота вентиляції - 10-25 за 1 хв, тривалість вдиху - 0,4-0,5 с.
2. У дітей з апное і незначними змінами у легенях можна застосовувати тиск на вдиху 10-12 см водн. ст. і наприкінці видиху - 4-6 см водн. ст.
3. Під час BiPAP-вентиляції легень новонароджених тиск у фазі вдиху (верхній рівень) на 4-5 см водн. ст. перевищує постійний позитивний тиск у ДШ (нижній рівень). Тривалість вдиху може становити 0,5 с.
СТАНДАРТНА ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ ЛЕГЕНЬ (ШВЛ).
Загальні показання до ШВЛ:
Клінічні:
" Прогресивне зростання важкості дихальних розладів і/або SpO2 60%.
" Апное з відсутнім самостійним диханням після кількох хвилин вентиляції мішком і маскою.
" Рецидивні апное, що вимагають вентиляції мішком і маскою, незважаючи на використання СДППТ і призначення метилксантинів.
" Масивна легенева кровотеча.
" Стійка брадикардія (ЧСС < 80/хв) або прогресивна артеріальна гіпотензія.
" Значна діафрагмальна грижа, що клінічно виявляється дихальними розладами.
Лабораторні:
" РaO2 55-60 мм рт. ст.
" pН 7,25;
o РаО2 50-70 ммрт.ст.;
o SрО2 88-93%.
8. Провести корекцію параметрів вентиляції у залежності від клінічного стану новонародженого та показників газового складу крові:
" при надлишковій екскурсії грудної клітки - знижують РІР знижують до її нормалізації;
" при відсутній екскурсії грудної клітки - відповідним чином збільшують РІР;
" при високих значеннях РаС02, що свідчить про гіповентиляцію, перевагу варто надати збільшенню РІР. У цьому випадку збільшується не тільки МАР, але й дихальний об'єм за рахунок розправлення додаткової кількості альвеол. Підвищення МАР та внутрішньогрудного тиску може ут-руднити венозне повернення крові до серця й привести до подальшого зменшення серцевого викиду, а також транспорту кисню;
" при наявності у дитини ознак гіповолемії та низького серцевого викиду доцільно ввести волемічні препарати (фізіологічний розчин NаСІ, крохмальні плазмозамінники) і оптимізувати дозу допаміну/добутаміну. Для покращення оксигенації необхідно враховувати, як при цьому буде мінятися рівень РаС02. При задовільній або надлишковій оксигенації доцільніше збільшити частоту дихання. Якщо в дитини одночасно з гіперкапнією є схильність до гіпоксемії, перевагу варто віддати збільшенню дихального об'єму (шляхом підвищення РІР). Знижувати РЕЕР з метою збільшення дихального об'єму має сенс тільки при його високому рівні (наприклад, + 6-8 см Н20), інакше необгрунтовано низькі значення РЕЕР у дітей з РДС можугь призвести до зниження функціональної залишкової ємності легенів і погіршення оксигенацїї;
" FiO2 й ЧД регулюють згідно з даними Sр02, КЛС крові.
" Одночасно не слід змінювати більше одного параметра вентиляції, інакше буде неможливо правильно оцінити наступні зміни газового складу крові, які слід контролювати через 15-30 хвилин після кожної зміни параметрів ШВЛ. Мінімальний проміжок часу між змінами установок вентилятора повинен становити 30-60 хвилин.
9. З покращенням стану пацієнта, про що свідчить підвищення РаО2 (Sр02) і зниження РаС02, необхідно почати процедуру відлучення дитини від ШВЛ:
" зменшення FiO2 до 60% із кроком 5-10%;
" зниження РІР до 18-20 см вод. ст. з кроком 2 см вод. ст., можливо, паралельно з подальшим зниженням FiO2;
" зменшення частоти апаратних вдихів до 10 за хвилину з кроком 5 дих/хв;
" зменшення РІР до 16-18 см вод. ст., можливо паралельно з подальшим зниженням FiO2;
" після 12-24 годин вентиляції з частотою 10 дих/хв., РІР 16-18 см вод. ст. й FiO2 35 см водн. ст., агресивно зменшувати тиск;
ризик баротравми і внутрішньошлуночкових крововиливів у недоношених новонароджених зростає, якщо вони дихають асинхронно з вентилятором; передбачити необхідність застосування седативних ліків і/або м'язових релаксантів;
не використовувати позитивний тиск наприкінці видиху < 3 см водн. ст.
2) Гемодинамічні порушення
ризик таких порушень зростає у разі перевищення показником середнього тиску у дихальних шляхах (СТДШ) величини 15 см водн. ст. За найменшої можливості уникати жорстких параметрів вентиляції;
можуть бути потрібними додаткові заходи, спрямовані на корекцію артеріальної гіпотензії і/або гіповолемії
3) Травма верхніх дихальних шляхів, зміщення ендотрахеальної трубки (ЕТ), обструкція ЕТ
ЕТ і трубки дихального контуру потрібно надійно зафіксувати;
промивання і відсмоктування вмісту ЕТ здійснюють лише за наявності показань (об'єктивні дані, які свідчать за порушення прохідності ЕТ) за участі 2 медичних працівників
4) Токсична дія кисню
використовувати оптимальні показники МТВ, ПТНВ і СТДШ, щоб підтримати оксигенацію;
агресивно зменшувати FiO2
5) Інфекції, пов'язані з проведенням ШВЛ
необхідно неухильно дотримуватись усіх вимог інфекційного контролю;
профілактичне застосування антибіотиків є поширеною практикою, хоча не має доведеної ефективності і створює додатковий ризик селекції резистентних мікроорганізмів.
Література
1. Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов, И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с.
2. Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения ООО.-2001.-63с.
3. Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил.
4. Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с.
5. Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001.
6. Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та Снісаря В.І.-К.:ТОВ "ГІРА "Здоровя України", 2006.-104с.
7. Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного / Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: "Астропринт", 2005.-262с.
8. Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ "Лікарня, дружня до дитини": перинатальній аспекти, ведення лактації та грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с.
9. Актуальные вопросы невынашивания беременности и выхаживания недоношенных новорожденных / под ред. проф. Знаменской Т.К., проф. Писаревой С.П.-К.:Изд-во Агенство Стандарт, 2005.-268с.
10. Гриппи М.А. Патофизиология легких, изд. 2-е испр. .- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000.
11. Жалко-Титаренко В.Ф. Водно-электролитный обмен и кислотно-основное состояние в норме и при патологии. Киев. "Здоровья", 1989.
12. Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия. Пер. с англ.- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000.
13. Фомичев М.В. Респираторная поддержка в неонатологии. Екатеринбург. Уральское Издательство, 2002.
Loading...

 
 

Цікаве