WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Методи обстеження гінекологічних хворих - Реферат

Методи обстеження гінекологічних хворих - Реферат


Реферат на тему:
Методи обстеження гінекологічних хворих
Ендоскопічні методи дослідження включають гістероскопію та лапароскопію.
Гістероскопія є високоінформативним методом для виявлення внутрішньоматкової патології: гіперплазії та поліпозу ендометрію, аденоміозу, аномалій розвитку матки.
Покази та протипокази для лапароскопії загальнорийняті. В процесі лапароскопічного дослідження при необхідності можна проводити біопсію гонад, електрокаугуляцію ендометріоїдних гетеротопій, розсічення злук. Лапароскопія проводиться для виключення вад розвитку внутрішніх статевих органів, пухлин, пухлиноподібних утворень органів малого тазу, склерокістозних яєчників.
Широко використовується ультразвукове дослідження (УЗД) в зв'язку з його безпечністю, безболісним проведенням та можливістю динамічного спостереження. УЗД дозволяє діагностувати вади розвитку геніталій, пухлини яєчників та інші гінекологічні захворювання.
УЗД широко застосовується у діагностиці гінекологічної патології завдяки відсутності протипоказань, безболісності та високій інформативності методу.
Найбільш інформативним УЗД є при аменореї, гіпоменструальному синдромі, ювенільних маткових кровотечах (ЮМК), аномаліях розвитку внутрішніх статевих органів, пухлинах яєчників і матки, а також при запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів. Так, при гіпоменструальному синдромі, аменореї виявляється відставання розмірів матки від вікової норми. Яєчники переважно солідні, з поодинокими дуже дрібними ехонегативними включеннями (фолікулами). При ефективному лікування розміри матки збільшуються, серединна маткова структура (М-ехо) потовщується.
УЗД дозволяє диференціювати ретенційні кісти яєчників з справжніми пухлинами, що вимагають оперативного лікування, а також контролювати ефективність терапії. Особливої уваги заслуговують аномалії розвитку внутрішніх статевих органів, діагностика яких завжди становить значні труднощі.
Подвоєння матки може не мати клінічних проявів і в ряді випадків виявляється випадково при УЗД. Найскладнішими для діагностики є гемігенітатрезії, які найчастіше проявляються незабаром після менархе, коли поряд з наявністю нормальної менструації відбувається скупчення менструальної крові у другій замкнутій піхві. При такій патології нерідко проводиться невиправдана лапаротомія, оскільки гематокольпос помилково приймають за кісту яєчника. Диференціально-діагностичними ознаками у даному випадку є розташування ехонегативного утворення нижче однієї з подвоєних маток, наявність в черевній порожнині звичайних яєчників з обох боків та аплазія (зустрічається в 100% випадків) нирки на боці ураження.
При УЗ діагностиці запальних процесів внутрішніх статевих органів виявляються такі ознаки, як зміщення матки, наявність невеликої кількості рідини позаду матки.
Зондування піхви та порожнини матки використовується для діагностики вад розвитку, наявності інородного тіла, при підозрі на гемато- чи піометру.
Аспіраційна біопсія проводиться з метою уточнення причини кровотечі (новоутворення, гіперпластичний процес ендометрію).
Вишкрібання слизової тіла матки (з попередньою та наступною гістероскопією) є показом, як для зупинки маткової кровотечі, так і з діагностичною метою при тривалих незначних кров'яних виділеннях у хворих з тривалістю захворювання більше 2-х років та при відсутності ефекту від симптоматичної та гормональної терапії.
Ренгенографічні та ренгеноконтрастні методи обстеження (пневмопельвіографія, гістеросальпінгографія, вагінографія) дозволяють виявити аномалію розвитку статевих органів, пухлиноподібні утворення малого тазу, склерокістозні яєчники.
Велике значення для діагностики гінекологічних захворювань має ренгенологічне дослідження кісток рук, яке проводиться для визначення "кісткового" віку з послідуючим співставленням його з паспортними даними. Є спеціально розроблені таблиці, в яких вказано терміни та послідовність визначення окостеніння та синостозів між метафізами та епіфізами довгих трубчастих кісток в залежності вік віку.
Надзвичайно важливим методом дослідження є ренгенографія черепу та турецького сідла. Вона дозволяє мати уяву про будову кісток склепіння черепа, а також про форму та величину турецького сідла, тобто приблизно величину гіпофіза.
З інших ренгенологічних методів обстеження використовують ренгенографію наднирників (при підозрі на пухлину наднирників).
Гістеросальпінгографія (ГСГ) проводиться за суворими показами: підозра на туберкульоз геніталій, аденоміоз, аномалію розвитку внутрішніх статевих органів у дівчат старше 14-15 років. Протипокази загальноприйняті.
Крім перерахованих методів дослідження для діагностики цілого ряду гінекологічних захворювань широко використовують цитогенетичне дослідження (визначення статевого хроматину, за показами - каріотипу). Воно особливо показано при різних порушеннях сомато-статевого розвитку (при порушені статевого диференціювання, затримці статевого розвитку та ін.).
Лабораторні методи дослідження включають бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження виділень із статевих шляхів.
Бактеріоскопічне дослідження виділень зі статевих шляхів проводиться після огляду статевих органів. Дослідження виділень з піхви слід проводити у всіх дівчат, що обстежуються, дослідження виділень з суміжних органів (уретри, прямої кишки) - в залежності від характеру захворювання (наприклад, при підозрі на гонорею, трихомоніаз). Брати матеріал слід жолобуватим зондом, ложкою Фолькмана або гумовим катетером. Перед введенням інструменту ватною кулькою, змоченою теплим фізрозчином, витирається вхід
у піхву, зовнішній отвір уретри та ділянка задньопрохідного отвору. Інструменти для взяття матеріалу вводяться в уретру на глибину приблизно 0,5 см, в пряму кишку - на глибину близько 2-3 см, а у піхву - по можливості до заднього склепіння. Результати дослідження повинні оцінюватись із врахуванням віку дівчинки.
Для виявлення збудника, крім бактеріоскопічного дослідження виділень з піхви, уретри, прямої кишки, необхідно проводити посів матеріалу на середовища, що дозволяє виділити культуру збудника та визначити чутливість його до антибіотиків.
Тести функціональної діагностики використовують у хворих з ювенільними кровотечами, при патології періоду статевого дозрівання та при підозрі на гормональноактивні пухлини яєчників. До цитологічних методів діагностики відносяться: цитологічне дослідження виділень з піхви з підрахунком вагінальної формули та каріопікнотичного індексу, симптом "зіниці", симптом "папороті", вимірювання ректальної температури, визначення рівня гормонів в крові.
Поряд із зазначеним не втратила діагностичної цінності термографія для діагностики запальних процесів внутрішніх статевих органів, що дозволяє з достатньо високою точністю підтвердити наявність запалення.
Рекомендована література:
1. Гинекология /Под ред. Л.Н. Василевской. - М.: Медицина, 1985. - С.31-40.
2. Бодяжина В.И., Сметник В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативная гинекология: Руководство для врачей. - М.: Медицина. 2001.- С.7-11.
Loading...

 
 

Цікаве