WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні пухлини матки - Реферат

Доброякісні пухлини матки - Реферат


Реферат на тему:
Доброякісні пухлини матки
Раннє і активне виявлення доброякісних матки, своєчасне та правильне їх лікування є запорукою до вирішення проблеми злоякісних захворювань. Перелічені обставини роблять актуальною цю методичну розробку.
Міома - доброякісна пухлина, яка виникає в гормональнозалежному органі (матці). Частота цього захворювання у жінок від 25 до 40 років складає 17-25%. За патогенезом існують такі погляди:
1. Теорія первинної міоми. Коли на першому місці знаходиться порушення
нейро-ендокринної регуляції внаслідок спадкових причин, патогенетичних та
інфантилізму.
2. Вторинна міома. Найбільшу роль у розвитку захворювання відіграють
порушення рецепції. У таких жінок в анамнезі виявляються багато вагітностей,
абортів, аномалій розвитку статевих органів, хронічні запальні процеси, що
призводять до порушення чутливості рецепторів до прогестерону.
Класифікація міом:
1. За зміною форми матки - вузлові, дифузні.
2. За кількістю вузлів: поодинокі, множинні,
3. За характером росту: інтерстиційні, субсерозні, субмукозні.
4. За часом росту: швидко- та повільноростучі.
5. За місцем розташування вузлів: дно мати, тіло, ділянка перешийка, шийка
матки.
Розбираються особливості клінічного виникнення різних форм міоми матки, зупиняються на симптомних і безсимптомних міомах матки. Особлива увага звертається на симптоматологію субмукозної міоми матки: кровотеча типу мено-метрорагії, наявність постгеморагічної анемії, переймоподібних болей під час менструацій. Можливе народження субмукозного вузла.
Ускладнення: профузні кровотечі, некроз вузла, злоякісне переродження, тромбоз вен тазу та ніг, тромбоемболія легеневих судин, внаслідок гіперкоагуляції, кальциноз вузла, нагноєння вузла, перекручування ніжки вузла міоми.
Діагностика проводиться із застосуванням спеціальних методів дослідження: зондування матки, вишкрібання матки при метрорагіях, гістероскопія і гістеросальпінгографія (при субмукозній міомі), ультразвукове дослідження.
Лікування фіброміоми повинно бути суворо індивідуальним і залежати від віку жінки, розмірів пухлини і локалізації вузлів особливостей клінічної течії, наявність супутніх захворювань.
Покази до оперативного лікування:
1. Тривалі менструації.
2. Розміри пухлини 13-14 тижнів і більше.
3. Швидкий ріст пухлини (4 тижня за рік).
4. Непліддя.
5. Субмукозна міома.
6. Субсерозна міома з перекрутом ніжки вузла.
Види оперативного лікування: консервативна міомектомія (у жінок молодого віку при неплідді, поодинокі вузли, видалення вузла на ніжці).
Консервативна терапія складається з гормонального лікування, симптоматичного, фізіотерапевтичного, а також перебдачає виявлення і лікування гінекологічних та екстрагенітальних захворювань.
З метою корекції гормонального дисбалансу призначаються гестагени, як прогестеронового ряду (прогестерон, прегнін, 17-ОПК), так і норстероїдного (норколут, норетістерон, примолютнор).
Схеми призначення норколуту:
І. Кортка (для жінок репродуктивного віку з невеликими розмірами пухлини).
1. По 1 таб. (5 мг) з 16-18 дня циклу, через 1,5-3 місяці перехід на 1/2
таблетки. Загальна тривалість лікування 9 міс.-І рік.
2. 6-8 міс. По 1/2 таб., перерва до року.
3. 6 міс. По 1/2 табл., перерва 1 рік.
II. Тривала схема (для жінок пременопаузального періоду, чи молодих з швидким ростом пухлини).
1 курс: з 5 по 25 день по 1 таб., поки мензіс не стане тривалістю до 3-4 діб.
потім 2-3 місяці по 0,5 таб.
Загальна тривалість курсу 7-8 місяців, перерва 4-5 місяці.
2 курс: тривалість 6 місяців по 0,5-1 таб.(в залежності від особливостей
менструальної функції), перерва 6-8 місяців.
3 курс: тривалість 4 місяці, перерва 1,5-2 роки.
Андрогени застосовуються з метою пригнічення менструальної функції, викликають атрофію ендометрію. Застосовуються: метилтестостерон по 2 таб, З рази в день (30 мг) на протиязі 20 днів, 3 місяці з 10-денною перервою; метиландростендіол; тестостерона прорпіонат.
Синтетичні прогестини застосовуються з метою регуляції менструальної функції у жінок до 40 років. Треба враховувати склад і співвідношення компонентів СПП. Наявність в них естрогена обмежує їх застосування в клінічній практиці.
Показом до кортикостероїдної терапії є субклінічна наднирникова недостатність.
Агоністи РГЛГ (бусерелін, госерелін, декапептил) викликають різке зниження секреції ЛГ і як слідство, зниження естрогенної активності яєчників. На цьому фоні відмічено регрес міоматозних вузлів. Декапептил вводиться в/м перші 5 діб циклу кожні 4 тижні.
- Жінкам з міомою показані вітаміни групи В, аскорбінова кислота,
вітаміни А, Е в II фазу. Обов'язково проводити антианемічне лікування,
протизапальну терапію, покращити чутливість рецепторів (глютамінова
кислота, дібазол), призначаються утеротоніки та седативні засоби.
Немедикаментозна терапія включає призначення бальнеотерапії, фітотерапії, ендоназального електрофорезу з вітаміном В|, електрофорез з цинком, калій йодид, вібромасажу, пелоїдотерапії.
Особливу увагу звертають на тактику лікаря при поєднанні міоми матки і вагітності. Якщо вузли невеликі і не перешкоджають протіканню пологового акту (субсерозні та інтерстиційні), вагітність, як правило протікає без ускладнень. Якщо вузли розташовані по ходу пологового тракту, або під час вагітності виникає порушення живлення вузла, ставиться питання про
оперативне втручання. При доношеній вагітності проводять кесарський розтин, видаляють крупні вузли (консервативна міомектомія). При тотальному враженні матки і можливості доносити вагітність, при доношеному плоді проводять кесарський розтин, а матку видаляють.
Жінкам з міомою на 4-5 тижнів вагітності до 20 тижнів необхідно приймати по 0,5 таб. туріналу.
Рекомендована література.
1. Василевская Г.Н. и соавт. Гинекология.-Р/Д., 2002.-С.230-236.
2. Михайленко Е.Т., Бублик-Дорняк Г.М. Гинекол'огия.- К., 1984.
3. Кулаков В.И., Селезнева Н.Д., Краснопольский В.Й. Оперативная гинекология: Руководство для врачей.- М.Медицина, 1990.- С. 150-187.
4. Малевич К.И., Рувакевич П.С. Лечение й реабилитация при гинекологических заболеваниях.- Минск: Вьісшая школа.- 1994.-С. 298-319.
5. Сметник В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативная гинекология.- С-Пб, СОТИС, 1995.-С. 197-206.
6. Степанковская Г.К. Справочник по акушерству й гинекологии.- Киев: Здоров'я, 1997.-С. 412-416.
7. Мандельштам А.Е. Семиотика и диагностика женских болезней, 1976.- С.597-613.
8. Селезнева Н.Л., Железнов Б.Й, Доброкачественньїеопухоли яичников.-М.: Медицина, 1982.-С.210.
Loading...

 
 

Цікаве