WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Неплідність - Реферат

Неплідність - Реферат


Реферат на тему:
Неплідність
Знання причин, що перешкоджають фізіологічному настанні вагітності є актуальним, оскільки частота неплідних шлюбів зростає з року в рік і на сьогоднішній день становить 10-15% і тільки 30% - виліковуються. Своєчасна діагностика та правильно розроблений алгоритм лікування непліддя є запорукою стабілізації демографічної ситуації в Україні.
Неплідний шлюб - це шлюб, в якому впродовж 1 року при регулярному статевому житті без застосування контрацептивних засобів не настає вагітності. Частота неплідності - 10-15%, виліковується з них - 30%.
Треба нагадати студентам основні способи дослідження, розібрати умови фертильності.
Цикл фертильності, коли є овуляція, оптимальні механізми транспортування сперматозоїдів та яйцеклітини, нормальна імплантація.
В структурі неплідності чоловіча неплідність займає перше місце - 52%.
Причини чоловічої неплідності: хронічний стрес, простатит, уагісосеііе. Простатити на 70% хламідійної природи Жіноча неплідність:
1). Первинна: генетична, ендокринна.
2). Вторинна - запального та ендокринного генезу.
Структура жіночої неплідності: первинна - 50%, вторинна - 50%.
Форми неплідності: трубна - 50-60%, ендокринна - 30%, імунологічна - 5%, перитонеальна-2%.
Причини неплідності в сім'ї:
1. Запальні процеси статевих органів.
2. Інфантилізм та гіпоплазія статевих органів.
3. Захворювання ендокринних залоз.
4. Травми і зміщення статевих органів.
5. Пухлини статевих органів.
6. Непрохідність уразових (фалопієвих) труб.
7. Причини з боку сперми чоловіка (азоспермія. олігоспермія. аспермія,
некроспермія).
8. Причини з боку чоловіка і жінки, які перешкоджають викиду спермії в
піхву або надходженню сперми у верхні ВІДДІЛИ статевих органів жінки.
9. Причини з боку яєчників. Відсутність овуляції або яєчники виробляють неповноцінні яйцеклітини, які не можуть бути запліднені.
10.Відсутність імплантації та порушення функції жовтого тіла. 11 .Імунна несумісність між сперматозоїдом і яйцеклітиною.
Особливу увагу студентів треба звернути на методи обстеження жінок та чоловіків. Обов'язкове проведення спермограми 3 рази на місяць, вимірювання базальної температури у жінок, кольпоскопія, проби Шуварського. гістеросальпінгографія, гормональне обстеження (17 КС, пролактин, ФСГ, ЛГ. тестостерон, естрогени, прогестерон), лапароскопія, пертубація, дослідження рівня ендогенних простагландинів, тироксину, тиреоїдіну.
Трубна неплідність
Розрізняють дві форми трубного непліддя:
? як наслідок порушення функції маткових труб (гіпертонус, гіпотонус, дискоординація);
? як наслідок органічного ураження маткових труб (непрохідність, злуки, перекрут, стерилізація).
Методи діагностики:
1. Гістеросальпінгографія (проводиться в першу фазу менструального
циклу).
2. Лапароскопія - її проводять через 1-3 місяці після сумнівної
гістеросальпінгографії (ГСГ) та після 6 місяців при нормальних даних ГСГ.
3. Лапароскопія в поєднанні з хромосальпінгоскопією.
4. Рентгенокімографія.
5. Кімографічна пертубація.
6. Радіоізотопне сканування.
7. Мікробіопсія маткових труб.
8. Бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження статевого тракту.
Лікування. Функціональне трубне непліддя лікують шляхом проведення психотерапії, аутосуггестії, седативних засобів, транквілізаторів, спазмоітичних препаратів, блокаторів простагландинів в передовуляторні дні (напросін, індометацин). Широко використовують бальнеотерапію - сірчано-водневі ванни і перформовані фізичні фактори - ультразвук в імпульсному режимі, електростимуляція маткових труб.
Органічне трубне непліддя лікують шляхом проведення комплексної протизапальної терапії. При відсутності ефекту від комплексної консервативної терапії трубного непліддя впродовж 1,5-2 років показані мікрохірургічні методи лікування (сальпінтостомія).
Абсолютні протипокази до мікрохірургічних пластичних операцій на маткових трубах:
1. Туберкульоз статевих органів.
Відносні протипокази до мікрохірургічних пластичних операцій на маткових трубах:
1. Вік жінки старше 35 років.
2. Тривалість трубного непліддя 2-3 роки і безперспективне
консервативне лікування більш ніж 1,5- 2 роки.
3. Часті загострення запального процесу в придатках матки і недавній (до
року) перенесений гострий запальний процес.
4. Наявність великих гідросальпінксів, при видаленні яких залишається не
більше 5 см труби.
5. Виражений (ПІ ступінь) злуковий процес в малому тазу.
Післяопераційна реабілітація після мікрохірургічних пластичних операцій
на трубах повинна включати розсмоктуючу терапію - електрофорез цинку і міді, магнітотерапію, ультразвук, ферментні препарати, пряму елекростимуляцію маткових труб після сальпінгостомії. а також ранні гідротубації без гідрокортизону. Після операції рекомендується контрацепція протягом 3-4 місяців.
Ендокринне непліддя - це непліддя, яке характеризується порушенням процесів овуляції. Причинами ендокринної неплідності є пперандрогенія. НЛФ, гонадотропна недостатність, гіперпролактінемія. порушення функції щитовидної залози.
При ендокринному неплідді обстеження подружньої пари треба проводити впродовж 3-6 місяців.
Обов'язковим є проведення диференціальної діагностики гіперандрогенії наднирникового та яєчникового генезу (проведення дексаметазонової проби).
Методи лікування ановуляції - причини ендокринного непліддя:
1. При гіперпролактинемії рекомендується лікування парладелом по 2.5-7.5 мг на добу впродовж 4-6 місяців; після нормалізації рівня пролактину назначають кломіфен, ХГ, пергонал;
Класична схема стимуляції овуляції кломіфеном з 5 по 9 день циклу по 50 мг, при недостатньому ефекті дозу препарату збільшують до 100-150 мг на добу, впродовж 3 циклів. ХГ по 2000-3000 МО на 2-4-6 день підвищення базальної температури.
2. При дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи з ановуляцією і низьким рівнем ЛГ, позитивним гестагеновим тестом використовують кломіфен, ХГ, пергонал.
3. При випадінні окремих функцій гіпоталамо-гіпофізарної системи з низьким рівнем естрогенів, негативним гестагеновим тестом проводять терапію ХГ і пергонал ом: тільки при реактивності гіпофізу використовують РГ-ЛГ.
4. При гіперандрогенії наднирникового генезу призначають кортикостероїди (дексаметазон по 0,25-0,5 мг на добу) в поєднанні з кломіфеном. ХГ або пергоналом.
5. При яєчниковій гіперандрогенії з високим рівнем екскреції естрогенів. ЛГ і полікістозом яєчників використовують гестагени в поєднанні з кломіфеном або з пергоналом і ХГ. а також РГ-ЛГ і його агоністи, які дозволяють стимулювати дозрівання фолікулів в яєчниках.
Імунологічна неплідність пов'язана з наявністю в цервікальному вмісті антитіл до сперматозоїдів, що являється причиною порушення запліднення. Існує декілька гіпотез виникнення імунологічного непліддя. По одній із них може існуватигенетична схильність до сенсибілізації антигенами еякулята. Подібна сенсибілізація може виникнути в II фазу менструального циклу, коли природній бар'єр до чужих білків знижений, а також на фоні запального процесу проникливість цервікального каналу збільшується. Було доведено, що
в сім'яній рідині існують інгібіни імунної відповіді, які гальмують реакцію жіночих статевих органів на сперматозоїди. У частини чоловіків можливе порушення секреції цих інгібінів Антисперматозоїдний ефект може проявлятися наступними реакціями: 1) утворення гуморальних антитіл: 2) утворення тканинних антитіл; 3) посилений фагоцитоз сперматозоїдів в шийці матки або в порожнині матки; 4) запізніла реакція, яка проявляється в порушенні імплантації бластоцисти в ендометрій в зв'язку з попередньою сенсибілізацією внутрішньої стінки матки з сперматозоїдами; 5) викид еякулята із сенсибілізованої порожнини матки шляхом посилених її скоротливих рухів.
Одним із найбільш достовірних методів діагностики імунологічного непліддя являється посткоітальний тест. Для дослідження проводиться забір матеріалу із заднього склепіння та цервікального каналу. При дослідженні оцінюють наступні показники: оцінка якості цервікального слизу (об'єм, густину слизу, ефект
Loading...

 
 

Цікаве