WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пологовий травматизм - Реферат

Пологовий травматизм - Реферат


Реферат на тему:
Пологовий травматизм
Розриви промежини належать до найчастіших ускладнень пологів. Частота їх коливається від 10 до 15 %. Вони виникають у періоді зігнання плоду, найчастіше в первородящих, при прорізуванні голівки, рідше під час прорізування плечиків.
До виникнення розривів промежини (і піхви) призводять такі фактори:
1) висока або ригідна (особливо у літніх первородящих) промежина;
2) рубцеві зміни після вшитої або невшитої травми при попередніх пологах або пластичній операції в зв'язку з випадінням піхви;
3) крупний плід;
4) швидкі або стрімкі пологи;
5) прорізування голівки несприятливим розміром (у разі розгинальних передлежань);
6) вузький таз, особливо плоскорахітичний (швидке прорізування) та інфантильний таз (вузький лобковий кут);
7) переношена вагітність (твердість кісток голівки і недостатня її конфігурація);
8) тазові передлежання плоду (найбільш об'ємна частина плоду - голівка народжується останньою і швидко);
9) оперативне пологорозрішення (акушерські щипці, витягання плоду за
тазовий кінець);
10) неправильне виконання акушерської допомоги по виведенню голівки і плечиків плоду.
Розрізняють мимовільні (виникають без зовнішнього впливу) та насильствені (при неправильному виконанні піхвових полого роз рішень або неправильному прийомі пологів) розриви промежини. За клінічним перебігом розпізнають загрозливий, початковий і завершений розрив промежини. Клінічними симптомами загрожуючого розриву промежини є спочатку ціанотичність і набряк тканин внаслідок венозного застою, в подальшому - ознаки анемізації (шкіра стає блідою і блискучою). Про початок розриву свідчить поява кров'янистих виділень із піхви.
За глибиною ушкоджень усі розриви промежини розподіляють на три ступені.
При розриві І ступеня порушується задня спайка, частина задньої стінки піхви і шкіра промежини (м'язи промежини залишаються неушкодженими).
При розривах II ступеня порушуються не тільки зазначені вище тканини, а й фасції та м'язи тазового дна.
При розривах III ступеня порушуються не тільки шкіра, фасції та зазначені вище м'язи, але й щільність жому задньопрохідного отвору та травмується пряма кишка. Розрізняють повний розрив III ступеня, коли ушкоджується зовнішній сфінктер прямої кишки та її стінка, і неповний, коли травмується тільки сфінктер.
Рідкісним видом травм є так званий центральний розрив промежини. Він характеризується тим, що ушкоджується центр промежини, а задня спайка і жом прямої кишки залишаються цілими, і пологи проходять через цей штучно утворений канал.
Найближчі та віддалені наслідки розривів промежини мають серйозні ускладнення. Це ймовірність кровотечі, проникнення патогенних мікробів 1 розвитку післяпологових септичних захворювань, а надалі опущення та випадіння матки і піхви, порушення статевої функції, а при розривах III ступеня виникає нетримання газів і калу, що робить жінку непрацездатною, а її життя нестерпним.
Лікування розривів промежини зводиться до негайного (безпосередньо після народження посліду) відновлення анатомічних співвідношень у тканинах шляхом накладання швів з дотриманням усіх правил асептики. В залежності від стану породіллі, наявності екстрагенітальних захворювань, тяжкості пізнього гестозу використовують місцеве або загальне знеболювання. При розриві І ступеня послідовно зверху донизу накладають кетгутові шви на слизову оболонку піхви до формуванн задньої спайки. Потім від задньої спайки в напрямі до ануса накладають шовкові (лавсанові) шви або металеві скоби на шкіру промежини на відстані 1 см один від одного. Голку проводять так, щоб у рані не залишалися щілини, де може скупчуватися кров, яка заважатиме загоюванню. Краї рани повинні щільно прилягати один до одного.
При розривах промежини II ступеня притримуються іншого порядку накладання швів. Спочатку також накладають шов на верхній кут рани, потім кількома заглибленими кетгутовими швами з'єднують розірвані м'язи промежини (ці шви не повинні захоплювати ні шкіри, ні слизової оболонки). Після цього вшивають слизову оболонку піхви до задньої спайки. Кінці лігатур зрізують, крім шва, накладеного на спайку. Потім накладають шов на найнижчий кут рани промежини. Цей шов не обрізають. Розтягнувши обидва шви (верхній та нижній), ушивають рану шкіри шовковими швами або накладають скобки чи П-образні кетгутові шви.
Зашивання розриву III ступеня є складним завданням, яке повинен виконувати досвідчений лікар. Головна умова успішного оперування - це точна орієнтація в топографії розриву. Необхідно з'ясувати розмір розриву слизової оболонки кишки, а також початок та кінець його, знайти краї розірваного кишкового жому.
Уся операція складається з трьох частин. Перш за все відновлюється цілість прямої кишки, для чого на краї рани накладаються двоповерхові вузлуваті шовкові або кетгутові шви. У подальшому повинен бути відновлений сфінктер, і тільки після цього накладають шви, дотримуючись тієї послідовності, що і при зашиванні розриву промежини II ступеня. При ушиванні м'язово-підслизового шару прямої кишки деякі акушери не рекомендують закладати шви через усю товщу (разом із слизовою оболонкою кишки), оскільки з отвору кишки через уколи вздовж по швах інфекція може проникнути в глибину рани. Але ж останнім часом у багатьох клініках вузлуваті шви на кишку проводять через усі тканини і зав'язують так, що вузли знаходяться в отворі кишки. Нитки зрізають так, щоб їх кінці були зовні від анального отвору. Перемивають руки, міняють рукавички і далі діють, як при розриві II ступеня. Шви з кишки видаляються самі на 6- 7-й день.
Післяопераційний догляд зводиться до утримання в чистоті поверхні швів (сухий туалет швів). Коли роблять туалет породіллі, ділянку швів не обмивають, а тільки обережно обсушують стерильним тампоном, після чого обробляють розчином перманганату калію або 3-5 % розчином йоду чи бриліантовим зеленим. Після сечовипускання і дефекації роблять додатковий туалет зовнішніх статевих органів і обсушують ділянку шва. Шви знімають на 5-6-й день. Після зашивання розриву III ступеня поряд зі старанним гяядом у післяопераційному періоді призначають спеціальну дієту - рідку їжу (щоб затримати дефекацію). На 7-й день ають послаблюючі засоби. Як тільки виникає позив на низ, рекомендується зробити гліцеринову клізму, після чого знімають шви.
При зашиванні центрального розриву промежини попередньо розтинають ножицями тканини, що залишилися в ділянці задньої спайки, і таким чином спочатку перетворюють його в розрив промежини II ступеня, а потім рану зашивають звичайним способом.
Розриви піхви. Розриви піхви також бувають мимовільні та насильницькі і
частіше спостерігаються у нижній третині піхви, звичайно одночасно з розривом промежини. Ізольовані розриви середньої третини піхви зустрічаються рідко і завжди е наслідком травми, яка наноситься при грубому накладенні акушерських щипців або при виконанні плодоруйнівноїоперації. Ушкодження іноді проникають до навколопіхвової (і навіть навколо-маткової) клітковини, що створює загрозу утворення гематом і виникнення інфекційного процесу. Ці розриви не завжди супроводжуються кровотечею, тому для їх діагностики проводять огляд піхвових стінок (і шийки матки) великими пластинчастими дзеркалами.
Розриви верхньої частини піхви найчастіше мають циркулярний напрямок і являють собою більших або менших розмірів відрив склепіння піхви від шийки матки - кольпопорексис

 
 

Цікаве

Загрузка...