WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сифіліс - Реферат

Сифіліс - Реферат

втягненнями. Зовнішній вигляд такої аорти порівнюють з "шагреневою шкірою". Мікроскопічно при сифілітичному мезаортиту виявляються гумозні інфільтрати, які поширюються з боку vasa vasorum. Запальні інфільтрати руйнують еластичні волокна середньої оболонки. Стінка аорти стає тоненькою і розширюється. Відбувається формування сифілітичної аневризми аорти. Аневризма аорти може призводити до атрофії від тиску грудини і прилеглих частин ребер. В них виникають характерні узури. Можливе розшарування і розрив аневризми з розвитком смертельної кровотечі.
Аортальні клапани можуть втягуватися в процес вторинно з формуванням сифілітичної аортальної вади, частіше у вигляді недостатності аортального клапана.
Нейросифіліс
Зміни в центральній нервовій системі при сифілісі можуть розвиватися в будь-якій фазі захворювання, але найчастіше це його пізній прояв. Розрізняють:
- менінговаскулярний нейросифіліс;
- прогресивний параліч;
- спинну сухотку.
Менінговаскулярний нейросифіліс характеризується наявністю запальних лімфоцитарних інфільтратів як в тканині мозку, так і в його оболонках. Гуми, розташовані у головному мозкові, можуть бути різної величини - від проса до яйця голуба, які симулюють пухлинний процес. В судинах спостерігається сифілітичний облітеруючий ендартеріїт та ендофлебіт. В результаті порушення кровообігу в головному і спинному мозку спостерігається розвиток вогнищ розм'якшення.
Прогресивний параліч також являє собою пізній прояв сифілісу і характеризується зменшенням маси головного мозку, атрофією звивин, підкоркових вузлів і мозочка. Мікроскопічно в тканині мозку виявляється загибель нейронів з порушенням архітектоніки мозкової тканини, ділянки демієлінізації, вогнищеві запальні інфільтрати, проліферація глії. В оболонках мозку знаходять запальні зміни. У спинному мозкові частіше уражаються задні стовпи.
Спиннна сухотка (tabes dorsalis) характеризується спочатку ураженням верхньопоперекового відділу спинного мозку, після цього клиноподібних пучків (пучки Бурдаха) і задніх стовпів. На поперечних зрізах виявляються різко стоншені задні стовпи. В них спостерігається розпад мієлінових оболонок зі звільненням нейтральних жирів, які поглинаються макрофагами. В оболонках спинного мозку виявляються гумозні інфільтрати, які містять велику кількість трепонем.
Природжений сифіліс
Зародок може бути інфікований від матері, яка хвора на сифіліс протягом приблизно 2-5 років, але можуть бути й винятки. Якщо інфекція свіжа - то більша ймовірність зараження плоду, і тим важчий природжений сифіліс. Адекватне лікування на початку вагітності захищає плід від зараження.
До 5-го місяця вагітності трепонеми не пошкоджують ні плаценту, ні плід, тому сифіліс вкрай рідко буває причиною раннього викидня. Інфікування в пізніші терміни може бути причиною пізнього викидня, мертвонароджуваності або ранньої смерті незадовго після пологів. Мати, хвора на сифіліс, може передавати плоду латентну інфекцію, яка може проявитися у дитячі або юнацькі роки. Розрізняють:
- сифіліс мертвонароджених недоношених плодів;
- ранній природжений сифіліс новонароджених і грудних дітей;
- пізній природжений сифіліс дошкільного і шкільного віку, а також дорослих.
Сифіліс мертвонароджених недоношених плодів є результатом загибелі плоду, що в основному спостерігається між 6 і 7 місяцем вагітності. Народжується, як правило, мацерований плід.
Ранній природжений сифіліс. У перинатальному періоді і у новонароджених можуть страждати печінка, легені, нирки і центральна нервова система, але найбільш виражені макроскопічні зміни виявляються у шкірі, слизових оболонках і кістках. Макуло-папульозне дифузне висипання охоплює практично весь шкірний покрив, але здебільшого долоні і стопи, також розташовується навколо рота та ануса. Для цього висипання характерне значне лущення. В ньому міститься велика кількість спірохет. Мікроскопічно виявляється картина, типова для сифілітичного пошкодження: проліферативний облітеруючий ендоваскуліт і характерна плазмоцитарна інфільтрація.
Сифілітичний остео- і перихондрит має генералізований характер. Уражаються всі кістки скелету, але здебільшого страждають ніс і нижні кінцівки. Деструкція лемеша призводить до колапсу носової перегородки, утворюючи характерний вигляд, який називається "nez camard" (курносий ніс). Періостит tibia призводить до деформації передньої поверхні гомілки, яка отримала назву "лезо шаблі". Порушується процес внутрішньохрящової осифікації. Епіфізи збільшуються в результаті проліферації хрящової тканини. Знаходять острівці хряща, який "заблудився" в метафізах. Паралельно спостерігається дифузне розростання сполучної тканини з характерним для сифілісу облітеруючим ендартеріїтом і мононуклеарними інфільтратами, які здебільшого складаються з плазмоцитів. Цей процес розвивається, головним чином, на межі діафізу і нижнього епіфізу стегна, в ребрах і грудині (сифілітичний остеохондрит). Межі кістки і хряща мають пилоподібний вигляд, а не рівної лінії. Аномальне зростання епіфізів закінчується їхнім відділенням і нерідко призводить до значної деформації скелету.
При природженому сифілісі значних змін зазнає печінка. Спірохетемія провокує у печінці розвиток запальної реакції, яка носить дифузний інтерстиційний характер (інтерстиційний гепатит). Процес завершується розростанням рубцьової тканини і зміною всієї архітектоніки печінки. Спочатку відбувається розростання волокнистої сполучної тканини навколо, а після цього всерединічасточок, оточуючи окремі гепатоцити або їхні гнізда, формуючи, таким чином, дифузний дрібновогнищевий цироз. В сполучній тканині виявляються інфільтрати і судинні зміни, які характерні для сифілісу. Інколи спостерігаються гуми, занадто ранні навіть для цієї форми. Печінка дуже щільна, з коричнюватим відтінком ("кремнієва печінка").
У легенях розвивається інтерстиціальна сифілітична пневмонія. Міжальвеолярні перегородки різко потовщені, просвіт альвеол зменшений. Відбувається розростання альвеолярного епітелію. У стромі виявляються мононуклеарний інфільтрат і облітеруючий ендартеріїт. Легені дуже щільної консистенції, бліді, практично не аерують (біла пневмонія). Приєднання вторинної інфекції може змінити гістологічну картину.
Спірохетемія, яка спостерігається при природженому сифілісі, може призводити до розвитку інтерстиціального запалення практично в будь-якому органі, наприклад, в підшлунковій залозі, нирках, серці, селезінці, ендокринних органах. У головному мозкові може виникнути менінговаскулярний сифіліс. В оці можна спостерігати інтерстиціальний кератит або хоріоїдит з локальними або дифузними рубцями в судинній оболонці ока. Утворення аномального пігменту призводить до плямистої сітківки ока.
Пізній природжений сифіліс нагадує третинну фазу набутого сифілісу. Однак, він має певні характерні для нього риси: так звана тріада Гетчінсона:
- хронічний кератит;
- ураження 8-ої пари черепно-мозкових нервів;
- своєрідні "зуби Гетчінсона".
Одна з найхарактерніших ознак - це зміна зубів, яка виникає в період їхнього росту. Різці інколи менші від нормальних і мають характерну форму "викрутки", інколи вони бувають більш гострі, ніж в нормі, і нагадують голки. Аномальний розвиток емалі супроводжується зазубреністю країв різців. Ураження серця, на відміну від третинного сифілісу, з незрозумілих причин, спостерігається вкрай рідко. Із-за запалення судинної оболонки головного мозку, яке розвивається, у процес втягується 8-а пара черепно-мозкових нервів і n. opticus.
На закінчення слід зі смутком сказати, що всіх, вище описаних, ознак природженого сифілісу могло б і не бути, якщо би мати вчасно отримала адекватну дозу сучасних антибіотиків.
Loading...

 
 

Цікаве