WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сифіліс - Реферат

Сифіліс - Реферат

концентричні шари, які подібні до "цибулини". Периваскулярно формуються інфільтрати у вигляді муфт. До складу інфільтратів входять плазматичні клітини і в меншій кількості - макрофаги, лімфоцити.
Морфологія набутого сифілісу
Первинний сифіліс
При первинній фазі сифілісу на місці проникнення збудника, частіше на статевих органах - на glans penis у чоловіків і в піхві або collum uteri у жінок виникає первинний сифілітичний афект, який позначений як твердий шанкр. Приблизно в 10% випадків він може розташовуватися екстрагенітально: на губах, пальцях, у порожнині рота, на язиці, глотці, області ануса. Приблизно у 50% чоловіків і 30% жінок первинне вогнище не виникає взагалі або проходить непомітно.
Починається шанкр в основному з однієї папули, червоної, яка виступає над поверхнею шкіри або слизової оболонки, щільної на дотик, від зовсім малих розмірів до декількох см в діаметрі. Папула схильна до швидкого укриття виразками. Виразка круглої або овальної форми з ущільненням на основі, з червонуватим, сальним дном (ulcus durum). Краї виразки валикоподібно піднесені. При локалізації виразки на статевому члені нерідко розвивається набряк. У деяких випадках дефект шкіри на шанкрі може бути поверхневим - у вигляді ерозії або нагадувати подряпину. Звертає на себе увагу майже повна безболісність твердого шанкра. Через декілька днів, в основному через 5-7, після появи твердого шанкру збільшуються поблизу лімфатичні вузли, наприклад, при локалізації шанкру на статевих органах - пахові лімфовузли, в порожнині рота - підщелепні, шийні. В них виявляються ознаки гострого неспецифічного лімфаденіту. Поєднання первинного сифілитичного афекту та регіонарної лімфаденопатії позначене як первинний сифілітичний комплекс.
Мікроскопічно твердий шанкр характеризується наявністю інтенсивного мононуклеарного запального інфільтрату, який складається, головним чином, з плазмоцитів, лімфоцитів, поодиноких макрофагів і поліморфноядерних лейкоцитів. Інфільтрат розташовується периваскулярно. У дрібних судинах спостерігається проліферація ендотеліоцитів, які практично закривають просвіт судини (облітеруючий ендартеріїт). Серед клітин інфільтрату виявляються фібробласти і тонкі колагенові волокна. Застосування описаних вище методів мікроскопічного дослідження дозволяє побачити трепонеми в поверхневому виразковому шарі або поверхневому ексудаті.
Вихід шанкру полягає в тому, що через декілька тижнів навіть без лікування він піддається рубцюванню, і на його місці зберігається депігментований невеликих розмірів рубець. Це може бути неправильно розцінене як одужання. Насправді захворювання триває, трепонема, розмножуючись, поширюється по лімфатичних і кровоносних судинах по всьому організмі, і через певний період часу виникає генералізація процесу, захворювання переходить у другу фазу.
Вторинний сифіліс
Він характеризується шкірно-слизовими висипаннями, які рідко перевищують 5 мм в діаметрі, в основному генералізованими, інколи локальними. Ці висипання позначені як сифіліди. Залежно від інтенсивності запалення, домінування ексудативних або некротичних процесів розрізняють:
- розеоли;
- папули;
- пустули.
В основному на шкірі тулубу, кінцівок (кисті, стопи) появляється висипання у вигляді невеликих рожевих плям (розеол), вузликів (папул) мідно-червоного кольору, поверхня яких в міжсідничних складках, у порожнині рота, на статевих органах стає вологою, блискучою. Папульозні зміни на статевому члені, в піхві і в області ануса можуть перетворитися в поширені бляшки. Внаслідок постійного подразнення папули можуть різко збільшуватися в розмірі, досягаючи 2-3 см в діаметрі, підніматися над рівнем шкіри, зливатися у суцільні конгломерати розростань, які нерідко ускладнюють ходьбу. Такі папули позначені як плоскі широкі кондиломи, які мають певні мікроскопічні відмінності від гострокінцевих кондилом. Сифілітичні папули часто розташовуються на внутрішній поверхні губів, язиці, мигдаликах, а також в області голосових зв'язок. У цей період сифіліс особливо небезпечний у відношенні побутового зараження. Волосся на голові стає рідким або випадає тільки на невеликих круглих ділянках (сифілітичне облисіння). Можуть випадати брови, вії. На шиї з'являються білі дрібні плями на коричнюватому фоні (сифілітична лейкодерма), раніше її називали "намисто Венери", і знатні дами з гордістю виставляли ще напоказ). Хвороба перебігає немов би спалахами, її прояви то зникають, то знову виникають протягом декількох років. Описані висипання поєднуються з генералізованою лімфаденопатією, яка не має особливих характерних рис.
Мікроскопічні зміни сифілідів нагадують зміни при твердому шанкрі. Плазмоцитарна інфільтрація менш інтенсивна і обмежена периваскулярними муфтами. При чисто папульозному висипанні додається потовщення епідермісу і подовження міжпапульних гребенів. Виразкування змінює мікро - і макроскопічну картину внаслідок появи гнійного запалення, зумовленого вторинною інфекцією. Сифіліди містять дуже велику кількість спірохет, які при укритті виразками легко попадають у навколишнє середовище.
Третинний сифіліс
Для третинного сифілісу характерні три типи змін:
- серцево-судинні пошкодження;
- ураження центральної нервової системи (нейросифіліс);
- деструктивні пошкодження у вигляді наявності гуми (запальна гранульома), яка може з'явитися практично в будь-якій тканині, наприклад, в печінці, кістках, нирках або легенях.
При третинному сифілісі спостерігається розвиток в органах і системах сифілітичного продуктивно-некротичного запалення у вигляді формування гум (сифілітична гранульома) і гумозних інфільтратів. Гума являє собою широке вогнище коагуляційного некрозу. Краї гуми складаються з великих фібробластів, які нагадують епітеліоїдні клітини при туберкульозі. Поруч розташовується запальний мононуклеарний інфільтрат, який складається винятково з плазмоцитів і невеликої кількості лімфоцитів. Гігантські клітини Лангханса зустрічаються дуже рідко. Макроскопічно некротизовані маси білувато-сіруватого кольору, в'язкі, нагадують клей (гума означає клей). В гумах виявляються дрібні судини зі звуженими просвітами внаслідок проліферації ендотеліоцитів. При гумозних інфільтратах спостерігається типова картина зформуванням периваскулярних запальних муфт. Інколи "сусідами" бувають мікроскопічні гранульоми, які за своєю будовою практично відрізняються від туберкульозних і саркоїдних гранульом. В гумах трепонеми дуже рідкісні і виявляються важко. Гуми можуть бути поодинокими (солітарні) і множинними. Розміри коливаються від мікроскопічних до 3-6 см. Вони оточені рубцьовою тканиною і найчастіше зустрічаються у шкірі і слизових оболонках, в печінці, кістках і яєчках. У печінці на початку гострої фази вони можуть симулювати нодулярну гіпертрофію. Але пізніше, після рубцювання, в печінці виникає цироз, який називається "шнуркова печінка". Гуми в кістках можуть роз'їдати кортикальний шар і призводити до перелому. Інколи вони спричиняють руйнування суглобів. Все це супроводжується важким болем. Сім'яна гума спочатку викликає збільшення яєчка, що симулює пухлину, після цього відбувається його зменшення в результаті рубцювання.
Кардіоваскулярний сифіліс характеризується ураженням артерій різного калібру з розвитком проліферативного артеріїту з виходом в артеріосклероз а також хронічного проміжного міокардиту з виходом у дифузний кардіосклероз. Ураження серця поєднується з проліферативним коронаритом.
Для третинного сифілісу типове ураження аорти. Розвивається сифілітичний мезаортит. Процес локалізується у висхідній частині дуги аорти, частіше безпосередньо над клапанами. Черевна аорта уражається рідко. Макроскопічно інтима аорти горбиста, з багатьма дрібними рубцьовими
Loading...

 
 

Цікаве