WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Туберкульоз - Реферат

Туберкульоз - Реферат

відбувається так само, як і в легеневому вогнищі. Однак, у зв'язку з великими розмірами ураження в лімфатичних вузлах загоєння перебігає повільніше, ніж у легеневому вогнищі. Вогнище казеозу в лімфатичному вузлі поступово обезводнюється, звапнується і костеніє.
Звапнілі вогнища в легенях виявляються у багатьох практично здорових людей. Таким чином, попадання туберкульозних мікобактерій в організм людини призводить не тільки до захворювання, але і до інфікування, яке може сприятливо впливати на становлення імунітету і попередження нового зараження. Доказано, що протитуберкульозний імунітет є інфекційним і нестерильним, тобто він здійснюється в організмі при наявності слабовірулентних мікобактерій, які можуть проявляти свою життєздатність при ослабленні захисних сил організму. В кишці на місці первинної туберкульозної виразки при загоєнні утворюється рубець, а в лімфатичних вузлах - петрифікати.
Прогресування первинного туберкульозу з генералізацією процесу. Воно проявляється у 4 формах: гематогенній, лімфогенній (лімфозалозистій), росту первинного афекту і змішаній.
Гематогенна форма прогресування (генералізація) при первинному туберкульозі розвивається у зв'язку з раннім попаданням мікобактерій у кров (дисемінація) із первинного афекту або з казеозно змінених лімфатичних вузлів. Мікобактерії осідають в різних органах і викликають утворення в них горбків за розміром від міліарних (просоподібних) - міліарний туберкульоз до великих вогнищ, величиною з горошину і більших. У зв'язку з цим розрізняють міліарну і крупновогнищеву форми гематогенної генералізації.
Термін "міліарний" відображає крапковий характер пошкоджень. Ці маленькі жовтувато-білі вогнища нагадують просяні зерна. Якщо мікроби проникають в a. pulmonalis, то міліарна дисемінація може бути обмежена легенями, бо вони будуть блокованів альвеолярних капілярах. Якщо бацил дуже багато, і вони переборюють легеневі капіляри або ж казеозному некрозу піддаються v. pulmonalis, відбувається системне обсіменіння і міліарні вогнища можуть утворюватися в будь-якому органі. Однак, добре відомо, що деякі тканини дуже стійкі до туберкульозної інфекції і досить рідко можна спостерігати розвиток горбків у серці, гладких м'язах, щитовидній та підшлунковій залозах. Переважна локалізація міліарних пошкоджень: кістковий мозок, очне дно, лімфатичні вузли, печінка, селезінка, нирки, наднирники, простата, сім'яні міхурці, фаллопієві труби, ендометрій, оболонки головного мозку.
Особливо небезпечне висипання міліарних туберкульозних горбків у м'яких мозкових оболонках з розвитком туберкульозного лептоменінгіту. Деколи при гематогенній генералізації появляються поодинокі різної величини відсіви в різні органи, в тому числі у верхівки обидвох легень (вогнища Сімона), які через багато років після затихання первинної інфекції, дають початок туберкульозному ураженню в місці локалізації цього вогнища.
Лімфогенна (лімфозалозиста) форма прогресування (генералізації) при первинному туберкульозі проявляється втягненням до специфічного запалення бронхіальних, біфуркаційних, навколотрахеальних, над- і підключичних, шийних та інших лімфатичних вузлів. Особливо велике значення у клініці має туберкульозний бронхаденіт. У тих випадках, коли пакети лімфатичних вузлів нагадують пухлину, говорять про пухлиноподібний бронхаденіт. При цьому казеозно змінені збільшені лімфатичні вузли передавлюють просвіти бронхів, що призводить до розвитку вогнищ ателектазу легень і пневмонії.
При первинному туберкульозі кишки лімфогенна (лімфозалозиста) генералізація призводить до збільшення всіх груп мезентеріальних лімфатичних вузлів. Розвивається туберкульозний мезаденіт, який може домінувати в клінічній картині захворювання.
Ріст первинного афекту - найбільш важка форма прогресування первинного туберкульозу. При ній наступає казеозний некроз зони перифокального запалення, навколо первинного афекту утворюються свіжі ділянки ексудативного запалення, які піддаються змертвінню і зливаються між собою. Первинне вогнище з ацинозного перетворюється в лобулярне, потім сегментарне лобарне - виникає лобарна казеозна пневмонія. Це найважча форма первинного туберкульозу, яка швидко закінчується смертю хворого. В минулому таку форму називали "швидкоплинна чахотка". Деколи первинне вогнище лобулярної або сегментарної лобарної казеозної пневмонії розплавляється, і на його місці утворюється первинна легенева каверна. Процес набуває хронічного перебігу, розвивається первинна легенева чахотка, яка нагадує вторинний фіброзно-кавернозний туберкульоз, але відрізняється від нього наявністю казеозного бронхаденіту. Первинний туберкульозний афект в кишках росте за рахунок збільшення розмірів туберкульозної виразки в основному в області сліпої кишки. Появляються обмежений туберкульозний перитоніт, спайки, пакети казеозно-змінених ілеоцекальних лімфатичних вузлів. Утворюється щільний конгломерат тканин, який іноді клінічно приймають за пухлину (пухлиноподібний первинний кишковий туберкульоз). Процес має в основному хронічний перебіг.
Змішана форма прогресування при первинному туберкульозі спостерігається при ослабленні організму після перенесених гострих інфекцій, наприклад, кору, при авітамінозах, голодуванні тощо. У таких випадках виявляють великий первинний афект, казеозний бронхаденіт, нерідко ускладнений розплавленням некротичних мас і утворенням свищів. В легенях і внутрішніх органах видно багаточисленні туберкульозні запальні вогнища.
Виходи прогресуючого первинного туберкульозу різні. В несприятливих випадках смерть може настати від інтоксикації (при генералізації процесу) і туберкульозного менінгіту. При сприятливому перебігові захворювання і застосуванні ефективних лікарських препаратів прогресування первинного туберкульозу може бути призупинено, вдається перевести ексудативну реакцію в продуктивну, викликати інкапсуляцію і звапніння вогнищ первинного комплексу та рубцювання його відсівів.
Хронічний перебіг (хронічно перебігаючий первинний туберкульоз). Виникає перш за все у тих випадках, коли при загоєному первинному афекті запальний специфічний процес в лімфозалозистому компоненті первинного комплексу набуває повільно прогресуючого перебігу з чергуванням спалахів і затишшя. При цьому настає сенсибілізація організму - підвищується його чутливість до всякого роду неспецифічних дій. Підвищена реактивність організму
Loading...

 
 

Цікаве