WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Водолікування. Народні методи лікування - Реферат

Водолікування. Народні методи лікування - Реферат


Реферат на тему:
Водолікування. Народні методи лікування
?
Поняття "водолікування" включає гідро- та бальнеотерапію.
Гідротерапія - використання прісної води (водопровідної, річкової, озерної) у вигляді ванн, душу, обтирання, обливання, обгортання тощо. Прісну воду використовують у чистому вигляді або з додаванням різних речовин (хвойний екстракт, концентрат шавлії лікарської, гірчиця тощо), що посилює її дію на організм.
Бальнеотерапія - метод лікування, профілактики хвороб і відновлення порушених функцій за допомогою природних мінеральних вод.
Головними діючими чинниками водолікування є температурний, механічний, фізико-хімічний та психотерапевтичний.
Водолікувальні процедури можуть бути місцевими й загальними. До загальних належать душ, обливання, обтирання, ванни, до місцевих - ручна, ножна, сидяча ванни, зрошення, а також грілки, компреси.
Раціональним водолікуванням можна знизити підвищену температуру тіла, розвантажити органи від надмірної кількості крові, таким чином усуваючи порушення. Під впливом водолікувальної процедури в організмі відбуваються зміни з боку нервової, серцево-судинної та інших систем, а також терморегуляції та обміну речовин. Ці зміни можуть свідчити як про сприятливий, так і несприятливий перебіг лікування. Про те, в якому напрямку відбуваються ці зміни, судять за судинною реакцією шкіри, частотою пульсу та дихання, артеріальним тиском.
У разі сприятливої реакції шкіра червоніє і стає теплою. Одночасно у пацієнта поліпшується самопочуття, з'являється бадьорість, відчувається приємне тепло. Така реакція обов'язкова для кожної водолікувальної процедури.
Якщо процедуру виконано неправильно, то спостерігається протилежна картина: шкіра стає блідою і холодною, з'являються тремтіння, нерідко "гусяча шкіра". У цьому разі процедуру слід припинити, дати серцеві засоби.
Ванни температури 37 - 38 °С дещо знижують артеріальний тиск за рахунок розширення підшкірних кровоносних судин, особливо при гіпертонічній хворобі. Спостерігається незначне почастішання пульсу. Частота дихання змінюється мало, зрідка збільшуючись на 2 -4 за 1 хв. Погано переносять теплові процедури при гіпотензії.
Теплові процедури мають виражену антиспастичну (знижують тонус судинної стінки, м'язовий тонус), протизапальну дію, тамують біль, активізують процеси обміну.
Гарячі процедури підвищують обмін речовин, особливо під час їх проведення, прискорюють, ослаблюють серцеві скорочення. На початку процедури підвищується, а потім знижується артеріальний тиск, прискорюється частота і зменшується глибина дихання. Виявляють потогінну дію, підвищують згортання крові.
Холодні процедури підвищують артеріальний тиск, знижують згортання крові, поглиблюють і сповільнюють дихання, стимулюють обмін речовин, підвищують тонус м'язів.
Основною метою проведення водолікувальних процедур є досягнення перерозподілу крові між ураженим органом (або системою) та організмом у цілому, внутрішніми органами та шкірою, спрямування надлишку крові до видільних органів (шкіра, нирки) з метою активізації процесу виведення токсичних речовин. При цьому треба враховувати перебіг захворювання (гострий, хронічний), стадію його розвитку, супутню патологію.
У гостру стадію запального процесу найчастіше кров відтягують від уражених органів до віддалених шляхом їх тривалого прогрівання. Додаткова активізація ферментних систем посилює антитоксичну функцію, стимулює імунну систему організму, що сприятливо позначається як на самопочутті хворого, так і на перебігу патологічного процесу.Найдоцільніше відтягати кров до кінцівок. Якщо потрібно посилити лікувальний ефект, рекомендують половинні, тричетвертинні, повні (або загальні) лікувальні процедури. Проте під час їх проведення зростає і навантаження на серцево-судинну, дихальну та інші системи, розширюється перелік протипоказань.
На початку гострої стадії хвороби доцільно застосувати короткочасне охолодження ділянки розташування ураженого органа. Це сприяє зменшенню запалення та зниженню температури.
При хронічних запальних процесах призначають тривале прогрівання найближчих до уражених органів ділянок, зон Захар"їна - Геда. Ефект лікувальної процедури посилюється, якщо перед її проведенням розтерти шкіру до незначного почервоніння.
Зони Захар "їна - Геда - певні ділянки шкіри, в яких при захворюванні внутрішніх органів з'являються відображений біль, а також больова та температурна гіперестезія (підвищена шкірна чутливість).
Ці зони використовують не лише з метою діагностики, але й для впливу на стан відповідних внутрішніх органів. Встановлено відповідність між внут-рішніми органами та сегментами шкірної іннервації (мал. 1).
Мал. 1. Схема розташування на тулубі та кінцівках деяких зон Захар'їна- Геда (пояснення в тексті)
Відображений біль при захворюваннях внутрішніх органів з'являється в таких сегментах: легені та бронхи - 1, серце - 2, кишечник - 3, сечовий міхур - 4, сечоводи - 5, нирки - 6, печінка- 7 та 9, шлунок та підшлункова залоза - 8, матка, яєчник - 10.
Зони Захар'їна - Геда при захворюванні внутрішніх органів виявлено також у ділянці голови. Наприклад, біль у лобно-носовій ділянці відповідає ураженню верхівки легенів, шлунка, печінки. Біль у середньоочній ділянці - ураженню воротаря шлунка і верхньої частини кишечнику. Біль у потиличній ділянці відповідає ураженню печінки, товстої кишки, яєчників, яєчок, матки, сечового міхура.
Проте дослідження чутливості у дітей становить великі труднощі, адже дитина не завжди спроможна чітко віддиференціювати подразнення, правильно проаналізувати свої відчуття та адекватно їх описати.
Для виявлення зон Захар'їна-Геда та встановлення їх меж можна легенько затиснути між великим та вказівним пальцями і трохи підняти угору шкіру та підшкірну основу досліджуваної ділянки. За відсутності патології відповідного внутрішнього органа ця маніпуляція безболісна. У разі патології з'являється біль різної інтенсивності.
Можна доторкнутися до шкіри в ділянці зон Захар'їна -Геда теплою вологою губкою або склянкою, наповненою теплою водою. При патології відповідного органа спостерігаються біль та пекучість.
Ефективно призначати компреси, припарки на відповідні зони Захар'їна -Геда при захворюваннях внутрішніх органів (бронхіт, пневмонія, холецистит, гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, цистит тощо). У комплексі з прийомом усередину препаратів лікарських рослин одержують швидкий та стійкий лікувальний ефект.
Наслідки водолікувальної процедури залежать від її тривалості, відхилення температури від комфортної, площі впливу, індивідуальної переносності процедури хворим, і його загального стану.
Залежно від переважання тонусу центральної нервової системи, її вегетативного відділу хворі по-різному сприймають однакову температуру. Отже, діапазон температур неоднаково впливає на кожну дитину.
Протипоказано проводити процедури (особливо загальні) у разідекомпенсації діяльності серцево-судинної та дихальної систем, при вадах серця, загостренні бронхіальної астми та астматичному статусі, онкологічних захворюваннях, гнійних ураженнях шкіри, тромбофлебіті, хірургічних захворюваннях, загальному тяжкому стані хворого. Деякі протипоказання є відносними, тому призначати або відміняти водолікувальні процедури повинен лише лікар.
Всі гідропроцедури слід проводити правильно. А тому краще заздалегідь опанувати техніку їх виконання.
Оскільки хвороба може виникнути зненацька, конче треба мати в кожній сім'ї все для ванн, обгортання, компресів. Це бавовняні простирадла, рушники, вовняні ковдри, марля, бинти, термометри, сидяча ванна, груша для клізм, кварта Есмарха, гірчиця тощо.
Ніколи не слід будити дитину, що заснула під час обгортання. Прокидання її є сигналом про те, що час закінчити процедуру. Якщо ж хворий не спить, то тривалість процедури повинна точно відповідати зазначеному регламенту.
Після кожної процедури треба обов'язково ретельно обробити використані предмети: простирадла, ковдри, рушники (провітрити, випрати, прокип'ятити, випрасувати).
Якщо діти ставляться до лікувальних процедур з недовірою та страхом, або, як кажуть, відбиваються руками й ногами, кричать, важливо заспокоїти їх, утриматися від надто рішучих, категоричних дій. Інакше очікувана користь від водолікувальної процедури буде нівельована через хвилювання, нервове збудження дитини.
?
ЛІТЕРАТУРА
1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.
2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения- целители. - К.: Наук, думка, 1988.
3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.
5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.
6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.
7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.
8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.
9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:
10. Здоров'я, 1986. - 274 с.
11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:
12. Наука, 1991. - 432 с.
13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.
14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.
15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.
16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.
17. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. - К.: Здоров'я, 1965. - 345 с.
18. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. - Пермь, 1993.- 420 с.
19. Смик Г.К. Зелена аптека. - К.: Урожай, 1970. - 237 с.
20. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. - М.: Металлургия, 1989. - 425 с.
21. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. - К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.
Loading...

 
 

Цікаве