WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Багатошарові пов'язки. Народні методи лікування - Реферат

Багатошарові пов'язки. Народні методи лікування - Реферат

виявляють тонізуючу, загальнозміцнювальну, седативну дію на нервову систему, посилюють обмін речовин, дещо подразнюють шкіру.
Призначають при рахіті, скрофульозі (золотусі), невралгії, зниженому тонусі м'язів, псоріазі та інших захворюваннях шкіри.
Крохмальні ванни. Готують з крохмалю або пшеничних висівок. Беруть 100 - 200 г крохмалю чи 0,5 - 1 кг висівок. Крохмаль попередньо розмішують у невеликій кількості холодної води та виливають у ванну. З пшеничних висівок готують відвар, який після проціджування додають до ванни.
Тривалість процедури - 8-12 хв. Температура води - 35 - 37 °С.
Ванни виявляють обволікальну дію. їх застосовують головним чином при шкірних хворобах, неврозі, ексудативному діатезі, нейродерміті, екземі, які супроводжуються свербежем.
Содові ванни. Содові ванни готують з розчину натрію гідрокарбонату (питної соди). На 100-150 л води беруть 200 - 250 г питної соди. Початкова температура води - 37 °С. Для кожної наступної ванни її підвищують на 0,5 °С, доводячи до 39 °С.
Тривалість ванни - не більше 5 хв. Приймати 2 - 3 рази на тиждень.
Загальні содові ванни призначають дітям віком після 12 років.
Ванни сприятливо діють на роговий шар шкіри, сприяють відшаруванню відмерлих клітин.
Загальні та місцеві содові ванни використовують при дерматиті, себореї, сухій екземі, грибкових ураженнях для очищення поверхневих шарів шкіри.
Постільна парова ванна
Для проведення постільної парової ванни спочатку накладають повне збуджувальне обгортання температури 18 - 25 °С. Потім кладуть грілки поперек стоп і в ділянці колін (мал. 1).
Для зігрівальних грілок найкраще використовувати пляшки з-під шампанського з герметичними пробками. Попередньо нагріті у каструлі з киплячою водою пляшки наповнити окропом, закоркувати і обгорнути намоченим у гарячій воді та трохи віджатим рушником. Кожну пляшку покласти у вовняну панчоху або обгорнути вовняною тканиною. Одну підготовлену пляшку-грілку покласти поперек стоп, другу - біля колін на відстані 20 см від тіла. Між грілками і тілом хворого покласти по шматку вовняної тканини, аби запобігти ошпаренню. Звичайно дитині досить однієї грілки, яку кладуть поперек стоп.
Хворого з грілками накрити вовняною ковдрою, підгорнувши її під шию, тулуб та ноги. Зверху покласти пухову ковдру. Між п'ятами та ножним краєм ліжка покласти подушку. Шию обгорнути рушником, на голову покласти холодний компрес або листки капусти.
Тривалість постільної парової ванни - від 30 хв до 1 год.
Після закінчення ванни швидко обтерти тіло дитини рушником, змоченим водою температури 20 - 22 °С.
Маленькі діти легше переносять збуджувальні тричетвертинні обгортання з використанням 1-2 грілок-пляшок. У деяких випадках роблять лише сухе обгортання і прикладають грілки-пляшки.
Постільна парова ванна справляє щадний вплив, не зумовлює втоми, а тому корисна дітям.
Мал. 1 Постільна парова ванна
Вологе тепло, що утворюється за рахунок віддавання пари грілками-пляшками, у поєднанні з випаровуванням сприяє розм'якшенню шкіри, очищенню її пор, стимулює приплив крові до шкіри від переповнених нею органів. Периферичні нервові закінчення подразнюються, що позначається на всій нервовій системі. Під впливом ванни шлаки, токсини виділяються через шкіру з потом.
Ванни протипоказані при вадах серця, надмірному припливі крові, під час тяжких хронічних та інфекційних захворювань.Не слід застосовувати парові ванни під час високої температури тіла (понад 39 °С). Проте вони дуже корисні при ознобі. Надзвичайно корисні постільні парові ванни також при нежитю, кашлі, бронхіті, пієлонефриті, скарлатині, дифтерії тощо.
Повітря в кімнаті повинно бути чистим, але ванни не слід приймати при відчинених вікнах, бо протяг може звести нанівець їх лікувальний ефект.
Парова ванна для голови. Голову хворого разом із посудиною, наполовину наповненою окропом, накривають товстим вовняним покривалом, яке опускається до підлоги.
Процедура має тривати доти, доки не почне виділятися піт.
Призначають дітям старшого віку при риніті, отиті, особливо гнійному, зубному болю, невралгії, висипці на обличчі.
Для парової ванни використовують відвар трави шавлії лікарської, деревію звичайного, листків подорожника великого, липового цвіту.
Тривалість ванни - не більше 15 хв. Процедури слід проводити 1-2 рази на тиждень.
Парові ванни для голови протипоказані при тяжких серцево-судинних, легеневих захворюваннях, що супроводжуються задишкою, акроціанозом, при набряках, бронхіальнііі астмі, вегетативно-судинній дистонії, деяких нервових та психічних захворюваннях.
ДУШ
Душ - водолікувальна процедура, під час якої на тіло людини під тиском спрямовують струмінь води певної температури.
Дія душу зумовлена поєднанням температурного і механічного подразнення.
Розрізняють загальний та місцевий (на ділянки живота, спини, промежини, нижніх кінцівок) душі.
Стабільний душ середнього або низького тиску забезпечується потоком дрібних струменів води (у вигляді дощу).
Використовують теплий, індиферентний та прохолодний душі. Частіше приймають душ індиферентної температури (34 -36 °С). Тривалість душу при перших процедурах - до 1 хв., поступово її збільшують до 3-4 хв. Після душу рекомендують розтерти шкіру дитини.
Короткочасний холодний (до 20 °С) і гарячий (40 - 42 °С) душі подразнюють периферичні нервові закінчення та всю нервову систему. Вони тонізують м'язи, судини. Якщо душ триває понад 2 - 3 хв, з'являється втома, знижується збудливість нервових рецепторів.
Теплий душ (37 - 39 °С) впливає заспокійливо. У разі тривалого його впливу також з'являється втома.
Душ призначають головним чином при порушенні функцій нервової системи.
З метою загартування призначаютьконтрастний душ. Температуру води змінюють 4 - 5 разів, починаючи процедуру з теплої води та закінчуючи прохолодною. Поверхню тіла піддають дії теплої води (39° С) 20 с, а холодної (25 - 23 °С) - 10 с. З часом різницю температури води збільшують.
Контрастний місцевий душ використовують при ожирінні, атонічному запорі, надмірній пітливості стоп.
?
ЛІТЕРАТУРА
1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.
2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения- целители. - К.: Наук, думка, 1988.
3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.
5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.
6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.
7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.
8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.
9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:
10. Здоров'я, 1986. - 274 с.
11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:
12. Наука, 1991. - 432 с.
13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.
14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.
15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.
16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.
17. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. - К.: Здоров'я, 1965. - 345 с.
18. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. - Пермь, 1993.- 420 с.
19. Смик Г.К. Зелена аптека. - К.: Урожай, 1970. - 237 с.
20. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. - М.: Металлургия, 1989. - 425 с.
21. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. - К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.
Loading...

 
 

Цікаве