WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лікування запального процесу та гарячки природними методами. Народні методи лікування - Реферат

Лікування запального процесу та гарячки природними методами. Народні методи лікування - Реферат

разі дитину необхідно зігріти. Можна зробити постільну парову ванну тривалістю 30 - 45 хв. Після ванни обмити дитину водою температури 22 °С. Мета ванни - викликати приплив крові до поверхні тіла, але не зумовити потіння.
У стадії жару починається згоряння всередині тіла хвороботворних речовин, а шкіра стає сухою та гарячою. Треба провести охолоджувальні, заспокійливі та відтяжні процедури: зробити повні або тричетвертинні заспокійливі обгортання, обмивання, обтирання водою з оцтом. Що сильніша гарячка, то вищою повинна бути температура води для обгортання. Не можна використовувати холодну воду.
Холодні ноги необхідно зігріти.
Тричі на день слід ставити клізми з води температури 17 - 22 °С: дітям 1 -6 міс - 30 - 60 мл, 6-12 міс - 100 -150 мл, 1 -2 років - до 200 мл, 2 - 5 років - 250 мл, віком понад 6 років - до 300 мл.
У разі високої температури тіла у дитини використовують такий засіб: у термос наливають 500 мл окропу і додають 3 столові ложки міцного чаю, 2 столові ложки протертих плодів журавлини або брусниці, 1 столову ложку варення малини, 0,25 г аспірину та 2 чайні ложки меду. Дітям віком понад 10 років призначають по 3 - 4 ковтки суміші через кожні 15 хв. Дітям молодшого віку суміш добавляють у чай з розрахунку 1 чайна ложка на кожні 2 роки життя дитини.
За наявності високої температури тіла незалежно від причини ЇЇ виникнення беруть 100 г сухих гілочок ялиці білої та 100 г кореня малини звичайної. Рослини розтирають до порошку і ретельно змішують. На 200 г суміші беруть по 100 г цукру та меду. В емальований посуд кладуть шар порошку і такий самий шар суміші цукру з медом, чергуючи їх. Потім добавляють 500 мл окропу, настоюють 24 год, після чого тримають на киплячій водяній бані 7 год та знову настоюють 48 год. Після фільтрування одержують сік яскраво-малинового кольору з приємним запахом. Признача-ють по 1 столовій ложці 4 - 5 разів на день до їди. Дітям у віці до 10 років дають по 1 чайній ложці 4 рази на день до їди.
У народній медицині використовують такі відомі жарознижувальні засоби, як відвар кори верби білої, липового цвіту, ягід, гілок та коренів малини. Малина в українців, як і в інших народів, здавна вважається перевіреним потогінним засобом. Використовують найчастіше відвар сушених ягід або гілочок малини, рідше - сироп або варення із ягід.
Дітям готують так зване пиво з ягід терну, заливаючи їх окропом та додаючи трохи цукру.
У стадії потіння для виведення з організму продуктів розпаду, токсинів необхідно стимулювати діяльність видільних органів. З цією метою призначають потогінні суміші:
1. Квітки бузини чорної - 20 г
Суцвіття з приквітками липи серцелистої - 20 г
Кора верби білої - 30 г
Квітки дивини скіпетровидної - 10 г
Квітки ромашки лікарської - 10 г
Дві столові ложки суміші залити 300 мл окропу, кип'ятити 5 хв на малому вогні, процідити, віджати. Пити теплим.
2. Квітки бузини чорної - 20 г
Суцвіття з приквітками липи серцелистої - 20 г
Дві столові ложки суміші залити 200 мл окропу, кип'ятити до 2 хв на малому вогні, процідити, віджати. Відвар пити гарячим.
Дитині слід давати пити якомога більше гранатового соку, воду, підсолоджену медом, воду з лимоном, ячмінний відвар, журавлиновий морс.
Під час гарячки на дитину надягають вологу сорочку.
Зниження температури тіла може відбуватися поступово (літичне зниження температури) або досить швидко, протягом кількох годин (критичне зниження).
За наявності запальних процесів у внутрішніх органах застосовують відтяжне лікування, що допомагає перерозподілити кров у організмі. Так, наприклад, у разі запалення горла шию хворого охолоджують холодними компресами, в той же час за допомогою збуджувальних обгортань живота, ніг та рук відтягають кров від вогнища запалення. У разі гострого запалення черевних органів застосовують холодні або заспокійливі обгортання живота і в той же час намагаються відтягти кров від хворих органів за допомогою збуджувальних обгортань ніг та рук. До ніг можна прикладати гарячі грілки.
Для посилення виділення з організму речовин, що утворюються у процесі запалення, застосовують потогінні засоби: постільну парову ванну, збуджувальні обгортання. Чудову дію виявляють збуджувальні компреси на живіт. Використовують також клізми, які зменшують явища інтоксикації.
Температура тіла до 38 °С вважається підвищеною (субфебрильною), 38,5 °С - характерною для гарячки легкого ступеня, між 38,5 та 39 °С - помірною, від 39 до 40,5 °С - високою, понад 40,5 °С - дуже високою.
Найзручнішим місцем для вимірювання температури тіла є пахвова западина. Вимірювання температури тіла у прямій кишці застосовують переважно у немовлят, виснажених хворобою, у яких термометр у пахвовій западині нещільно охоплюється м'якими тканинами. Тривалість вимірювання температури у пахвовій западині - 10 хв, у прямій кишці - не більше 5 хв. Оцінюючи результати вимірювання, треба пам'ятати, що температура у прямій кишці на 0,5 - 1 °С вища, ніж у пахвовій ділянці.
Підвищення температури тіла на кожний градус звичайно супроводжується прискоренням серцебиття на 8-10 ударів за 1 хв. На висоті гарячки спостерігається почастішання дихання.
У дітей перших років життя температура тіла підвищується у разі перегрівання, втрати рідини під час проносу та блювання, під час нервового збудження тощо. Проте, якщо температура стійко тримається протягом дня, можна припустити наявність запального процесу.Температура тіла дітей старшого віку менше залежить від названих чинників завдяки досконалості у них механізмів теплорегуляції.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.
2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения-целители. - К.: Наук, думка, 1988.
3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.
5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.
6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.
7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.
8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.
9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:
10. Здоров'я, 1986. - 274 с.
11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:
12. Наука, 1991. - 432 с.
13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.
14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.
15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.
16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.
17. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. - К.: Здоров'я, 1965. - 345 с.
18. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. - Пермь, 1993.- 420 с.
19. Смик Г.К. Зелена аптека. - К.: Урожай, 1970. - 237 с.
20. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. - М.: Металлургия, 1989. - 425 с.
21. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. - К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.
22. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1991. - 192 с.
Loading...

 
 

Цікаве