WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Короткий нарис з історії хірургії - Реферат

Короткий нарис з історії хірургії - Реферат

університетів з медичними факультетами: у Вільно (Вільнюс) -у 1803 p.; у Казані - у 1804 p.; у Юр'єві (Тарту)-у 1814 p.; у Петербурзі - у 1819 p. Медико-хірур-гічні училища в Петербурзі і Москві були перетворені на медико-хірургіч-ні академії. Викладання анатомії і хірургії займало в них почесне місце.
У XVDI ст. світова хірургія зробила значний крок уперед. Велике значення мало відкриття в Парижі хірургічної академії (1731). З цього часу хірургія почала визнаватися як наука.
У XVIII ст. і в першій половині XIX ст. за рівнем розвитку хірургія випередила внутрішню медицину, по-заяк представники цієї спеціальності ще дотримували застарілих догм, у той час як хірурги зрозуміли велике значення патологоанатомічних досліджень для операційної техніки і ви-користовували методи досліджень, застосовувані в терапевтичній клініці
Настає XIX ст., а з ним і інтенсивний розвиток капіталізму. На основі наукових відкриттів і винаходів відбувається швидкий прогрес у про-мисловості. Одночасно успішно розвивається й біологічна наука, яка створює базу для медицини.
Здавалося б, є всі умови для швидкого розвитку теоретичної і прак-тичної хірургії. І все-таки цього не сталося. Існували три серйозні перешкоди цьому. Це відсутність методів боротьби з болем, невміння хірургів запобігати рановій інфекції, спиняти кровотечу і поповнювати втрачену кров. Все це призвело до того, що наслідки хірургічних втручань у першій половині XIX ст. були значно гіршими, ніж у другій половині XVin ст. Зумовлювалося це низкою причин: лікарні були переповнені, панувала неймовірна недбалість, а лікування більше шкодило, аніж до-помогало хворим. У хірургічних відділеннях лютували бешиха, септичне і гнильне зараження, у пологових будинках помирали сотні жінок від післяпологової гарячки. У Відні в одній із клінік протягом певного періоду померли від зараження всі породіллі. Хірурги не мили рук перед операціями, акушери - перед прийманням пологів. Робили це тільки після них. Загальна післяопераційна смертність доходила до 80 %.
Ці жахливі наслідки оперативних втручань пояснюються передусім повним незнанням бактеріології і основ антисептики і асептики.
Перелом щодо цього настав лише після відкриття Луї Пастером і впро-вадження у 1867 p. англійським хірургом Джозефом Лістером (мал. 2) обгрунтованої системи заходів, спрямованих на запобігання інфекційним ускладненням ран. Останньому і належить честь відкриття антисептики.
Наприкінці ХК ст. поряд із антисептикою Бергманом і Шіммельбу-шем у хірургічну практику було введено асептичний метод, спрямований на запобігання проникненню інфекції в рану.
Подальший розвиток хірургії пов'язаний із упровадженням у хірур-гічну практику інгаляційного наркозу.
У 1800р. англійський хімік Деві для знеболення різних маніпуляцій і операцій запропонував використовувати винайдений ним газ - закис азоту ("ве-селящий" газ). Але потрібно було лише 40 років, аби англійський зубний лікар Уельс почав застосовувати його під час екстракції зубів. Невдачі, які супроводжували ці маніпуляції, призвели до психічного розладу, і Уельс зрештою наклав на себе руки. Це сталося у 1848 p. Щасливішим виявився другий зубний лікар-американець Мортон. З його іменем зв'язано використання ефірного наркозу.
16 жовтня 1846 p. Дж.Уоррен, провідний хірург Массачусетського університету, першим у світі виконав операцію з видалення пухлини на шиї під ефірним наркозом.
У 1847 p. англійським лікарем акушером-гінекологом Сімпсоном для знеболення пологів було запропоновано ще один анестетичний засіб - хлороформ.
Наприкінці XVIII і на початку XIX ст. було усунено третю перешкоду на шляху розвитку хірургії. Хірурги навчилися боротися з крововтратою. Цьому сприяло відкриття таємниці крові. У 1909 p. виявлено нову її властивість. Віденський бактеріолог К. Ландштейнер установив, що кров людей за своїми серологічними властивостями поділяється на три групи. Справу, почату Ландштейнером, завершив чеський учений Ян Янський, який виділив IV групу крові.
Після введення в хірургічну практику асептики і антисептики, знеболен-ня та переливання крові хірургія починає розвиватися швидкими темпами.
Важливу рсвіьурозвиїкухірургіїу другій половині XIX ст. відіграв М. Пиро-гов (1810-1881; мал.З). Насамперед він відомий як видатний хірург^ засновник воєнно-польової хірургії. Його книга "Початки загальної воєнно-польової хірургії" і сьогодні вважається першокласною працею. У ній він наголошує на значенні сортування поранених, вимагає іммобілізації травмованих кінцівок, застосовує з цією метою гіпсові пов'язки, першим залучає до подання медичної допомоги у воєнний час жінок. Раніше за Луї Пастера він зробив припущення про те, що гнійні ускладнення ран спричинюються живими збудниками, яких він назвав "міазмами". У зв'язку з цим він створив у клініці спеціальні відділення для хворих, що заражені "госпітальними міазмами".
М. Пирогов започаткував пластику кісток, розробив методи перев'язування судин (його докторська дисертація присвячена перев'язуванню черевної аорти при аневризмі в пахвинній ділянці). Великий внесок зробив М. Пирогов у розвиток топографічної анатомії.
З часів М. Пирогова російська хірургія стала на ноги і внесла багато нового, повчального і оригінального в скарбницю світової хірургії.
Після смерті М. Пирогова тіло його було забальзамовано, і воно зберігається зараз у спеціальному саркофазі в невеличкій церковці в селі Вишня Вінницької області на території маєтку, де провів свої останні роки великий хірург. У будинку, де жив М. Пирогов, розташований меморіальний музей.
Світова імперіалістична війна призвела до застою в розвитку мирної хірургії, підсиливши в той час зацікавленість воєнно-польовою. Але час ми-нав. Сьогодні операції на черепі, грудній клітці, легенях, серці є великим досягненням. Щороку тисячі людей рятують хірурги від неминучої смерті.
XX ст. дало світові великих учених. Імена Федорова, Оппеля, Спасоку-коцького, Бакулєва, Кера, Кйорте, Тренделенбурга, Лексера, Зауербруха, Більрота, Кохера, братів Мейо, Край-ля та багатьох інших учених пов'язані з великими досягненнями у різних ділянках хірургії.
І хоча багато ще в питаннях і проблемах сучасної хірургії вимагає подальшого удосконалення, всебічного вивчення, вже зараз вона досягла такого розвитку, про який наші вчителі і попередники могли лише мріяти.
Чому завдячує хірургія останніх років свій бурхливий розвиток? Пе-редусім досягненням у галузі природознавства і техніки. У своєму рухові вперед вона широко використовує нові відкриття в галузях біології, анатомії, фізіології, фармакології, хімії, електроніки та інших наук.
Винятковий вплив на розвиток хірургії має впровадження в хірургічну практику нових методів знеболення, які дають можливість проводити складні втручання з мінімальним ризиком, нової медичної апаратури й інструментів. Сучасний досвідчений хірургце - лікар із широким світоглядом, який поєднує хірургічні знання зі знаннями фармакології, фізіології, терапії, анатомії, біохімії та ін.
Loading...

 
 

Цікаве