WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Короткий нарис з історії хірургії - Реферат

Короткий нарис з історії хірургії - Реферат

і Галена (130-210 p. н.е.) Хоча Цельс не був професійним лікарем, у його працях знаходимо опис перев'язування судин, визначення чотирьох ознак запалення ("Notae verae inflammationis sunt quatuor: rubor et tumor, cum calore et dolore"): є чотири ознаки справжнього запалення - почервоніння та опух з жаром і болем.
Гален зупиняв кровотечу за допомогою не лише перев'язування судини шовковими нитками чи струною, але й скручування. Він першим вивчив ме-ханізм утворення кісткового мозоля.
Галенові належать анатомічні атласи, написані на підставі секції мавп і свиней і лише випадково - людських трупів. Отож не дивно, що в них бага-то неточностей.
Недостатній розвиток у цей час анатомії часто пояснюють ворожим ставленням церкви до розтину трупів людей. Однак це не відповідає історичній правді. Професор Московського університету Л.Мороховіц у своїй праці "Історія і співвідношеня медичних знань" писав: "Заборона робити розтин трупів стосувалася лише монахів. Світським людям папи не забороняли виконувати секції, на що вказують статути багатьох університетів".
Мікеланджело Буонарроті у монастирі св. Духу у Флоренції з дозволу настоятеля мав спеціальне приміщення для трупів.
У Франції 1367 p. було дозволено робити секцію трупів страчених людей.
Середні віки в Европі характеризуються занепадом науки. У той час найбільшого розвитку здобула арабська медицина. На жаль, релігійні забобони арабів заважали розвиткові оперативної хірургії. Багато досягнень стародавньої культури, в тому числі й хірургії, було забуто.
Видатними представниками арабської школи були Абулькасем (початок XII ст.) і Ібн-Сіна (980-1037), що відомий у Европі як Авіценна. Перший наголошував на ролі повітря у зараженні ран, широко використовував примітивний "мурашиний" шов кишок; як кровоспинний засіб застосовував розпечене залізо, відзначав значення вина як знезаражувального засобу.
Ібн-Сіна написав багато праць з медицини, серед яких найбільшою популярністю користувався його "Канон лікарської науки". Він залишив чис-ленні праці з різних галузей знань: філо-софії, математики, фізики, астро-номії, хімії та ін. Був великим ученим, і його ім'я справедливо може бути по-ставлене поряд з такими корифеями науки, як Гіппократ і Гален.
У середні віки в країнах Західної Європи розвиток медицини і хірургії почався в Італії і Франції, дещо пізніше - в Англії і Німеччині. Важливим кроком щодо цього було відкриття університетів у Падуї, Салерно, Кембріджі і Оксфорді (XIII ст.), Празі, Відні, Кракові (XIV ст.), Лейпцігу (XV ст.).
У той час офіційна університетська наука визнавала лише внутрішню медицину. Хірургія ^більшості університетів не викладалася. Лікарі, які за-кінчували навчання, повинні були присягти, що не будуть займатися хірур-гією. Нею займалися цирульники і працівники лазень без будь-якої спеціаль-ної підготовки. Рівень хірургії Дуже знизився - до рівня ремесла, займа-
лися лише кровопусканням, прикладанням банок, видаленням зубів, ставленням клізми, розтином гнояків. У той же час серед цирульників було багато талановитих людей, які самі удосконалювалися і згодом із цеху цирульників переходили в цех хірургів. Найповніше узагальнення досвіду середньовічної хірургії у XVI ст. дав родоначальник хірургії того часу Амбруаз Паре, який сам був вихідцем із військових цирульників.
Понад два тисячоліття, до періоду раннього капіталізму, хірургія грунтувалася на емпіричних основах. Капіталістичний суспільний лад, який поступово зруйнував феодалізм, створив кращі умови для культурного процесу. У XVI ст., яке в історії називається періодом Відродження, слабне влада церкви, зменшується її вплив на науку. В той час здійснюється низка відкриттів, які мають величезне значення для розвитку медицини взагалі і хірургії, зокрема. Працями Леонардо да Вінчі і Андрія Везалія закладено основи анатомії. Гарвей (1628 p.) відкриває кровообіг, Левенгук - мікроскоп. Відомим у XVI ст. був французький хірург Амбруаз Паре (1517-1541).
Амбруаз Паре у 20 років працював уже військовим хірургом. Буаучидуже спостережливим, він зробив важливі відкриття. Коли в одній із битв у 1537 p. не вистачило олії, якою звичайно заливали рани, він використав для цього суміш жовтків, трояндової олії і терпентину. Після безсонної ночі, проведеної біля ліжка хворих, він з подивом зауважив, що загальний стан пацієнтів і вигляд ран кращі, ніж у тих поранених, яким рани обробляли гарячою олією. Це дало йому можливість дійти висновку, що гаряча олія негативно впливає на процес гоєння ран і що цей метод не повинен використовуватися. У подальшій роботі, у 1552 p., для зупинки кровотечі, замість припікання залізом кровоточивих судин, Амбруаз Паре застосував їх перев'язування, яке з часів Цельса було зовсім забуте.
Неоднозначною фігурою був Пара-цельс. Це видатний учений, який об'їздив увесь світ і набув великого практичного досвіду, беручи участь у війнах. Запропонував лікувати рани в'яжучими засобами, а для поліпшення загального стану хворого використовував різні напої.
Попри незаперечні наукові і революційні якості Парацельса, у його по-глядах знаходимо багато марновірств і забобонів. Так, за його тлумаченням, людським організмом керує астральне тіло, яке міститься в шлунку і мозку. Парацельс був у постійному конфлікті з професорами і владою, викладав не латинською, а німецькою мовою, вимушено мандрував по всій Європі, ніде довго не затримуючись. Особливо ретельно вивчав він хімію, вишукуючи щораз нові хімічні препарати для лікування хвороб. Про фантастичність його пошуків свідчать пропоновані ним ліки - мазь та вино для обробки ран. До складу мазі повинен був уходити смалець з жиру повішених, а вино повинно було варитись із глистами.
Позитивним аспектом діяльності Парацельса було те, що він почав ви-вчати професійні хвороби робітників, вніс багато нового в розуміння перебігу ранового процесу.
У Росії певний вплив на розвиток медицини і особливо хірургії мали реформи Петра І. Сам Петро І цікавився хірургією. Він завжди носив із собою хірургічні інструменти. Не будучи лікарем, а тільки любителем-хірургом, сам робив розрізи, череворозтин, видаляв зуби.
За наказе"! Петра І від 25 травня 1706 p., за річкою Яузою був збудований госпіталь, який став першою медичною школою, або медико-хірургічним училищем, у Росії. Тут уперше почали викладати медицину й хірургію.
У 1755 p. з ініціативи М.Ломоносо-ва (1711-1765) було відкрито Мос-ковський університет, якому судилося відіграти видатну роль у розвитку не тільки російської, а й світової науки. За проектом М. Ломоносова, до складу Московського університету входив і медичний факультет - "для умноження в России российских хирургов й докто-ров, которьк очень мало".
За статутом медичний факультет Московського університету мав право присвоювати ступінь доктора медицини. Вперше такий вчений ступінь одержав у 1794р. вихованець Київської академії Хома Борсук-Мойсеєв.
У Росії протягомпершої половини XIX ст. було досягнуто значних успіхів у різних галузях науки. У цей період відкрито кілька
Loading...

 
 

Цікаве