WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Езофагіт. Народні методи лікування - Реферат

Езофагіт. Народні методи лікування - Реферат


Реферат на тему:
Езофагіт. Народні методи лікування
?
Езофагіт - запалення стравоходу.
Захворювання розвивається внаслідок опіків, травм, зокрема спричинених гарячою, грубою або гострою їжею, хімічними речовинами. Найчастіше його зумовлює рефлюкс.
Шлунково-стравохідний рефлюкс - це мимовільне, без попередньої нудоти чи блювання, затікання шлунково-кишкового вмісту у стравохід. Постійне його затікання призводить до формування хронічного запального процесу в слизовій оболонці. Зникає шлунково-стравохідний рефлюкс звичайно у віці 1,5 - 2 років, коли нормалізується функціональна активність стравохідно-шлункового переходу.
Велике значення має також функціональна недостатність нижнього стискача стравоходу .
До гострого езофагіту можуть призвести сторонні тіла стравоходу.
У хворого спостерігаються печія, гострий біль у стравоході, відрижка повітрям або їжею, відчуття стискання, болю за грудниною, нудота. Порушується ковтання або проходження їжі стравоходом. У гострий період діти іноді зовсім не можуть їсти, навіть рідкі страви. Спостерігається зригування їжі, іноді виділяється слиз з гноєм і навіть кров'ю.
При хронічному езофагіті спостерігається біль за грудниною. Біль ниючий, досить постійний чи гострий, що виникає під час їди або відразу після неї. З'являються відригування, найчастіше повітрям, рідше - з домішками кислого шлункового вмісту, присмаком гіркоти, печія, блювання.
Ці симптоми частіше виникають у хворих у положенні лежачи. Вони посилюються у разі переїдання, вживання жирних, солодких страв, під час напруження, різкого згинання тощо. Іноді рефлюкс може передувати грижі стравохідного отвору діафрагми.
Періоди загострення змінюються періодами ремісії.
Запалення може минути безслідно, проте іноді спостерігається гнійне запалення з подальшим змертвінням тканин. Загоєння відбувається шляхом рубцювання, що призводить до стійкого звуження або навіть повної обтурації (закриття) стравоходу.
Під час лікування езофагіту важливо дотримувати принципу щадіння слизової оболонки стравоходу.
Хворим з рефлюкс-езофагітом рекомендують підняти головний кінець ліжка на 5 - 15 см. Не носити тісного одягу, не зловживати жирною їжею, не переїдати. Не можна їсти пізніше* ніж за 3 - 4 год до сну. Якщо маса тіла надмірна, треба схуднути.
Підвищенню тонусу дистального стискача стравоходу сприяє білкова їжа. Рекомендують слизисті, обволікальні страви, олію.
У дітей старшого віку з раціону вилучають шоколад, цитрусові, каву, обмежують кількість жиру.
Хворі на езофагіт потребують комплексного лікування з урахуванням причини захворювання, характеру змін слизової оболонки та індивідуальних особливостей організму дитини.
Сприяє зникненню болю та печії внаслідок нейтралізації хлористоводневої кислоти при запальних процесах стравоходу настій кореня алтеї лікарської: 1 десертну ложку залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1 чайній - 1 столовій ложці 4 рази на день.
Як протизапальний, обволікальний та заспокійливий засіб при езофагіті рекомендують суміш:
Насіння льону звичайного - 20 г
Трава алтеї лікарської - 20 г
Слань ісландського моху -10 г
Листки мальви чорної -10 г
Квітки дивини скіпетровидної - 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип'ятити 5 хв на малому вогні. Пити ковтками протягом дня. Курс лікування - 3 - 4 тиж.
Зворотному розвитку запального процесу та швидкій епітелізації ерозій та виразок стравоходу сприяють шипшинова, обліпихова, кукурудзяна олія. її приймають по 10-15 мл 3 - 4 рази на день після їди.
У разі вираженого больового синдрому за наявності у хворих шлунково-стравохідного рефлюксу на тлі підвищеного тонусу воротаря призначають настоянку листків беладонни (1:10) на 40 % спирті етиловому (аптечний препарат) по 5-15 крапель на прийом з водою.
При езофагіті, що супроводжується кровотечею, треба взяти по 20 г трави деревію звичайного та кропиви дводомної. Дві столові ложки суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, процідити через 1 год. Приймати по 1-2 столові ложки 3 - 6 разів на день за 20 хв перед їдою холодним.
У разі рефлюксу для зменшення набряку та набухання слизової оболонки використовують такі засоби:
1) настій трави материнки звичайної: 2 столові ложки залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв. Приймати по 1 чайній - 1 столовій ложці 3 - 4 рази на день за 20 хв перед їдою;
2) відвар кореневища з коренями родовика лікарського: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні, процідити через 1 год. Приймати по 1 чайній - 1 столовій ложці 5 - 6 разів на день після їди.
При діафрагмальній грижі зменшує біль та сприяє перистальтиці така суміш:
Трава вересу звичайного - 30 г
Квітки лаванди колоскової - 15 г
Трава м'яти перцевої - 30 г
Трава меліси лікарської - 20 г
Шишки хмелю звичайного - 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип'ятити 5 хв на малому вогні. Приймати до 1/2 склянки вранці та ввечері перед сном (доза залежить від віку дитини).
Дітям з підвищеною збудливістю, порушенням сну, швидкою втомлюваністю призначають настій валеріани лікарської: 1 чайну ложку кореневища з коренями залити 200 мл холодної води, настояти 6 - 8 год, процідити. Приймати по 1 столовій ложці, а дітям віком до 3 років - по 1 чайній ложці 3 рази на день.
За наявності у хворих проявів алергії (харчова і лікарська алергія, алергодерма-тоз) рекомендують настій трави кропиви дводомної: 1 столову ложку залити 200 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1/3 склянки 4 рази на день перед їдою.
Хворим із запаленням стравоходу, рефлюксом рекомендують робити заспокійливі компреси на верхню частину тіла, збуджувальні обгортання стегон та литок. Корисні ванни для тулуба з поступовим підвищенням температури води від 36 до 41 °С.
Якщо є судоми та спазми стравоходу, призначають парові компреси на грудну клітку та верхню частину живота тривалістю 8 - 10 хв (4 - 6 разів поспіль), масаж грудної клітки та живота.
Виразку стравоходу лікують так само, як виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.
Під час організації лікування і догляду за дитиною треба передусім усунути чинники, які підвищують внутрішньочеревний тиск (не носити тісного одягу, лікувати кашель, не згинатися, не натужуватися під час дефекації). Дуже важливо відрегулювати діяльність кишечнику. Харчування має бути щадним. їжу давати невеликими порціями.
Рефлюкс посилюється у горизонтальному положенні та у разі перевантаження шлунка. Після їди слід перебувати не менше 30 хв у вертикальному положенні. Годувати дітей грудного віку в положенні з піднятою головою на 40 - 60 °, потім класти дитину на живіт. Під час спання голова має бути високо піднятою.
Дітям призначають лікувальну гімнастику, але невиконувати вправи, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску.
У хворих обов'язково проводять лікування супутніх захворювань органів травлення, хронічних вогнищ інфекції. Призначають препарати, що нормалізують імунний статус.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.
2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения- целители. - К.: Наук, думка, 1988.
3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.
5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.
6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.
7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.
8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.
9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:
10. Здоров'я, 1986. - 274 с.
11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:
12. Наука, 1991. - 432 с.
13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.
14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.
15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.
16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.
Loading...

 
 

Цікаве