WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Короткий нарис з історії хірургії - Реферат

Короткий нарис з історії хірургії - Реферат

працях знаходимо опис перев'язування судин, визначення чотирьох ознак запалення ("Notae veraeinflammationis sunt quatuor: rubor et tumor, cum cabole et dolore"): є чотири ознаки справжнього запалення - почервоніння та опух з жаром і болем.
Гален зупиняв кровотечу за допомогою не лише перев'язування судини шовковими нитками чи струною, але й скручування. Він першим вивчив механізм утворення кісткового мозоля.
Галенові належать анатомічні атласи, написані на підставі секції мавп і свиней і лише випадково - людських трупів. Отож не дивно, що в них багато неточностей.
Недостатній розвиток у цей час анатомії часто пояснюють ворожим ставленням церкви до розтину трупів людей. Однак це не відповідає історичній правді. Професор Московського університету Л.Мороховіц у своїй праці "Історія і співвідношення медичних знань" писав: "Заборона робити розтин трупів стосувалася лише монахів. Світським людям папи не забороняли виконувати секції, на що вказують статути багатьох університетів".
Мікеланджело Буонарроті у монастирі св. Духу у Флоренції з дозволу настоятеля мав спеціальне приміщення для трупів.
У Франції 1367 р. було дозволено робити секцію трупів страчених людей.
Середні віки в Європі характеризуються занепадом науки. У той час найбільшого розвитку здобула арабська медицина. На жаль, релігійні забобони арабів заважали розвиткові оперативної хірургії. Багато досягнень стародавньої культури, в тому числі й хірургії, було забуто.
Видатними представниками арабської школи були Абулькасем (початок XII ст.) і Їбн-Сіна (980-1037), що відомий у Європі як Авіценна. Перший наголошував на ролі повітря у зараженні ран, широко використовував примітивний "мурашиний" шов кишок; як кро-воспинний засіб застосовував розпечене залізо, відзначав значення вина як знезаражувального засобу.
Мал. 1. Гіппократ (460-377 р. до н. е.)
Ібн-Сіна написав багато праць з медицини, серед яких найбільшою популярністю користувався його "Канон лікарської науки". Він залишив численні праці з різних галузей знань: філо-софії, математики, фізики, астрономії, хімії та ін. Був великим ученим, і його ім'я справедливо може бути поставлене поряд з такими корифеями науки, як Гіппократ і Гален.
У середні віки в країнах Західної Європи розвиток медицини і хірургії почався в Італії і Франції, дещо пізніше - в Англії і Німеччині. Важливим кроком щодо цього було відкриття університетів у Падуї, Салерно, Кембріджі і Оксфорді (XIII ст.), Празі, Відні, Кракові (XIV ст.), Лейпцігу (XV ст.).
У той час офіційна університетська наука визнавала лише внутрішню медицину. Хірургія в більшості університетів не викладалася. Лікарі, які закінчували навчання, повинні були при-сягти, що не будуть займатися хірургією. Нею займалися цирульники і працівники лазень без будь-якої спеціальної підготовки. Рівень хірургії дуже знизився - до рівня ремесла, займа-
грудній клітці, легенях, серці є великим досягненням. Щороку тисячі людей рятують хірурги від неминучої смерті.
XX ст. дало світові великих учених. Імена Федорова, Оппеля, Спасоку-коцького, Бакулєва, Кера, Кйорте, Тренделенбурга, Лексера, Зауербруха, Більрота, Кохера, братів Мейо, Край-ля та багатьох інших учених пов'язані з великими досягненнями у різних ділянках хірургії.
1 хоча багато ще в питаннях і проблемах сучасної хірургії вимагає подальшого удосконалення, всебічного вивчення, вже зараз вона досягла такого розвитку, про який наші вчителі і попередники могли лише мріяти.
Чому завдячує хірургія останніх
років свій бурхливий розвиток? Передусім досягненням у галузі природознавства і техніки. У своєму рухові вперед вона широко використовує нові відкриття в галузях біології, анатомії, фізіології, фармакології, хімії, електроніки та інших наук.
Винятковий вплив на розвиток хірургії має впровадження в хірургічну практику нових методів знеболення, які дають можливість проводити складні втручання з мінімальним ризиком, нової медичної апаратури й інструментів. Сучасний досвідчений хірург це - лікар із широким світоглядом, який поєднує хірургічні знання зі знаннями фармакології, фізіології, терапії, анатомії, біохімії та ін.
РОЗВИТОК ХІРУРГІЇ В УКРАЇНІ
У Київській Русі медицини, яку б очолювали лікарі, не було. У містах серед представників різних професій були особи, які займалися лікуванням. Для більшості з них воно було не ос-новним, а додатковим заробітком. Лише із збільшенням населення міст (за часів найбільшого розвитку населення стародавнього Києва досягло 100 тисяч) з'явився попит на медичну допо-могу, що сприяло виділенню значної кількості людей, для яких лікувальна справа стала основною професією, частіше спадковою. Основою знань цих лікарів-ремісників був віковий досвід народної емпіричної медицини з елементами містичного характеру. Вже у ці часи окремі з них "спеціалізувалися" на лікуванні ран, переломів, пусканні крові (рудомети), інші - на замовлянні зубів (зубоволоки), лікуванні очей, родопомочі тощо.
У ранніх збірниках законів ("Руська правда", XI ст.) згадується про лікарів і винагороду їм за лікування.
Поруч із лікарями-ремісниками з корінного населення при окремих княжих дворах, у великих містах практикували й приїжджі лікарі-чужинці з країн Заходу і Сходу. Вони знайомили наших лікарів з лікувальними методами своїх країн і в свою чергу запозичали наші терапевтичні засоби, зокрема застосування лікарських рослин.
Належну увагу лікарській справі приділяла княгиня Ольга. Вона заснувала в Києві лікарні, а догляд за хворими доручила жінкам. Князь Володимир Великий у 996 р. та князь Ярослав Мудрий у 1096 р. закріпили право лікувати за монастирями.
За грецькими зразками при монастирях і великих церквах, передусім при Києво-Печерському монастирі, влаштовуються притулки для хворих та інвалідів. Серед монахів виділяються особи, які спеціально присвячують себе піклуванню про хворих і їх лікування. Звичайно, вони найпершими ліками вважали молитви, але вдавалися й до засобів народної медицини.
"Києво-Печерський патерик" доніс до нас відомості про монаха Агапіта, що в XI ст. лікував у Києво-Печерській лаврі.
Першим визначним лікарем-жінкою України була онука Володимира Моно-маха - Євпраксія Мстиславівна, яка народилася у 1108 р., виховувалася при княжому дворі і здобула енциклопедичну освіту. Вона почала свою лікарську діяльність молоденькою дівчиною і успішно лікувала хворих з усього Києва. Після одруження з візантійським ца-
грудній клітці, легенях, серці є великим досягненням. Щороку тисячі людей рятують хірурги від неминучої смергі.
XX ст. дало світові великих учених. Імена Федорова, Оппеля, Спасоку-коцького, Бакулєва, Кера, Кйорте, Тренделенбурга, Лексера, Зауербруха, Більрота, Кохера, братів Мейо, Край-ля та багатьох інших учених пов'язані з великими досягненнями у різних ділянкаххірургії.
Ї хоча багато ще в питаннях і проблемах сучасної хірургії вимагає подальшого удосконалення, всебічного вивчення, вже зараз вона досягла такого розвитку, про який наші вчителі і попередники могли лише мріяти.
Чому завдячує хірургія останніх
років свій бурхливий розвиток? Передусім досягненням у галузі природознавства
Loading...

 
 

Цікаве