WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування - Реферат

Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування - Реферат


Реферат на тему:
Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування
?
ЗАПАЛЕННЯ ПУПКА
У дітей з перших днів життя може виникнути запалення пупкової ранки, яка інфікується стафілококами, стрептококами тощо.
Пупкова ранка не гоїться понад 2 тиж і продовжує мокнути. З'являються серозні або серозно-гнійні виділення. Утворюються кірочки, а після їх відпадання лишаються невеликі, іноді кровоточиві виразки.
У разі нагноєння у дитини нерідко підвищується температура тіла, погіршується загальний стан, зменшується апетит. Запальний процес поширюється на шкіру навколо пупка та підшкірну основу. Спостерігаються випинання пупка, червоні смуги на животі. Виникає небезпека поширення інфекції на пупкові судини і розвитку сепсису.
У початковій стадії запалення треба робити місцеві компреси з води температури 25 - 30 °С, які міняти в міру зігрівання. Компреси прикладати до припинення запалення.
Під час нагноєння промивати ранку відваром квіткових кошиків нагідок лікарських: 10 г залити 150 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні, настояти 1 год, процідити.
У разі нагноєння пупкової ранки накладати пов'язку з настоянки бруньок тополі чорної (1:10) на 40 % спирті етиловому, розведеної перевареною водою у співвідношенні 1:3 або 1:5.
Для присипок використовують порошок кореня солодки голої або трави чистотілу звичайного.
У народній медицині здавна обробляли пупок новонародженого рициновою олією, якщо він погано гоївся.
У разі катарального запалення пупка дитину можна лікувати вдома. Якщо ж запалення гнійне, немовля негайно госпіталізують, аби запобігти розвитку небезпечних ускладнень (остеомієліт, пневмонія деструктивна, виразково-некротичний ентероколіт тощо).
Важливим є підвищення захисних сил організму.
ЗАПАМОРОЧЕННЯ
Запаморочення - відчуття хворим обертання його самого або оточуючих предметів, провалювання, падіння, нестійкості підлоги.
Запаморочення є симптомом багатьох хвороб, зокрема синдрому Меньєра, лабіринтиту та інших захворювань внутрішнього вуха, енцефаліту, порушення мозкового кровообігу, струсу та контузії мозку, пухлин мозку, мозочкових порушень. Нерідко запаморочення приєднується до вегетативних порушень, неврастенії, істерії. Запаморочення буває при недокрів'ї, іноді при глистах.
У разі сильного запаморочення хворий втрачає здатність зберігати рівновагу тіла. Йому здається, нібито всі предмети рухаються. Під час ходьби дитина часто хитається, хапається за все, аби не впасти. Навіть під час сидіння та лежання хворому здається, що він падає.
Приступи запаморочення тривають від кількох хвилин до кількох годин. Як правило, запаморочення супроводжується нудотою, блюванням, підвищеною пітливістю, зміною частоти пульсу, коливанням тиску.
При хворобі Меньєра приступ запаморочення супроводжується шумом у вухах, порушенням рівноваги, появою ністагму (мимовільне тремтіння очних яблук), блюванням. Спостерігаються зниження слуху (тимчасове або постійне), почервоніння обличчя, кропив'янка, вазомоторний риніт.
Обертальне запаморочення виникає за безпосереднього ураження лабіринту вуха. Запаморочення та блювання характерні для пухлин черепної ямки. Зрідка запаморочення буває еквівалентом епілептичного приступу.
Запаморочення може виникнути від руху, пов'язаного з колиханнями тіла (наприклад, під час хитавиці на морі), або під час швидкого обертання на каруселях.
Нервове, істеричне запаморочення виникає у разі виснаження, надмірних душевних зворушень.
Запаморочення супроводжує і хвороби органів травлення, буває при запорі, отруєнні алкоголем, вдиханні отруйних речовин. Найчастіше воно виникає при хворобах печінки.
Лікування запаморочення проводять залежно від його причини.
При приступах запаморочення хворому треба забезпечити повний спокій.
При синдромі Меньєра призначають щадну, переважно молочно-рослинну, дієту. Під час приступу на голову слід накласти холодний компрес, зігріти ноги, розтерти їх, аби кров відтягти від голови.
При симптомокомплексі Меньєра, неврозі рекомендують таку суміш: Трава собачої кропиви серцевої - 20 г Кореневища з коренями валеріани лікарської -10 г
Плоди кмину звичайного - 20 г
Плоди фенхелю звичайного - 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв. Приймати по 1/4 - 1/3 склянки 3 рази на день теплим.
При хворобі Меньєра використовують траву льонку звичайного: 1 столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 3 год. Пити по 1/2 склянки уранці та ввечері. Дітям віком до 7 років давати по 1 чайній -1 столовій ложці на прийом.
Якщо причиною запаморочення є припливи крові до голови, треба класти хворого так, аби голова була вище за тулуб, застосовувати прийоми для відпливу крові від голови.
Щоденно робити парові ванни для ніг по 15 - 20 хв, після яких гомілки та стегна облити прохолодною водою. На ніч накласти збуджувальне обгортання гомілок. Зранку зробити обтирання всього тіла водою кімнатної температури.Час від часу приймати сидячі ванни температури 25 - 27 °С тривалістю 15 хв.
При запорі ставити клізми.
Рекомендують масаж шиї, розтирання лоба та скронь, розминання та розтирання рук і ніг, грудей і спини змоченими холодною водою руками. Корисно також робити повертання голови і тулуба.
Іноді полегшення настає після кількох ковтків холодної води.
При хронічних запамороченнях рекомендують ходити босоніж, особливо по траві.
Якщо запаморочення зумовлене недокрів'ям, треба нахилити голову хворого, а коли він лежить, то опустити її нижче, аби кров прилила до голови. Відтяжне лікування в цьому разі проводити недоцільно. Рекомендують обмивати верхню частину тіла водою температури 22 - 25 °С.
При запамороченні призначають лавандову олію по 2 - 5 крапель на цукрі 2 рази на день, настоянку трави рути запашної (1:5) на 40 % спирті етиловому по 10 - 12 крапель 2 рази на день (дають дітям, що старші за 10 років). Дітям віком до 10 років готують настій трави рути запашної: 1 чайну ложку залити 300 мл перевареної води кімнатної температури, настояти 8 год, процідити. Давати по 20 - 50 мл 3 - 4 рази на день перед їдою.
На Прикарпатті подрібнене листя рути змішували з олією і по кілька крапель вживали при запамороченні.
Зменшує запаморочення відвар трави буквиці лікарської: 1 столову ложку залити 250 мл води, настояти 1 год, кип'ятити 10 хв на малому вогні, охолодити, процідити. Приймати по 30 - 60 мл 4 рази на день перед їдою.
При повторних приступах запаморочення призначають таку суміш:
Трава буркуну лікарського - 50 г
Трава буквиці лікарської - 50 г
Трава приворотня звичайного - 50 г
Листки подорожника великого - 50 г
Листки смородини чорної - 50 г
Трава первоцвіту весняного - 50 г
Трава суниць лісових - 50 г
Листки горіха волоського - 50 г
Квіткові кошики
нагідок лікарських - 50 г
Дві столові ложки сумішізалити 500 мл води, довести до кипіння, кип'ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 30 - 70 мл 3 рази на день перед їдою протягом 1 міс.
При запамороченні корисно приймати мумійо вранці або на ніч, запиваючи молоком чи чаєм. Дітям віком до 3 років давати по 0,01 - 0,02 г, до 7 років - по 0,05 г, від 8 до 14 років - по 0,1 г, старшим за 14 років - по 0,2 - 0,3 г.
Авіценна під час приступів запаморочення рекомендував приймати мумійо, ставити клізми, нюхати подразні засоби (чорнушку). Якщо його причина шлункового походження - викликати блювання.
При запамороченні рекомендують загальнозміцнювальне лікування, заспокійливі засоби, водолікування. Передусім треба проводити лікування з приводу основної недуги. А тому слід ретельно обстежити дитину.
Людям, що страждають запамороченням, забороняються професії, пов'язані з роботою на висотах та транспорті.
?
ЛІТЕРАТУРА
1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.
2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения- целители. - К.: Наук, думка, 1988.
3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.
5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.
6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.
7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.
8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.
9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:
10. Здоров'я, 1986. - 274 с.
11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:
12. Наука, 1991. - 432 с.
13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.
14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.
15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.
16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.
Loading...

 
 

Цікаве